Острів Кокос. Історія захованих скарбів
Від нашого кореспондента у Коста-Риці
НА ВІДСТАНІ біля 480 кілометрів від південно-західного узбережжя Коста-Рики лежить острів, відомий через історії про заховані на ньому скарби. Дехто вважає, що Роберт Луїс Стівенсон, створюючи знаменитий «Острів скарбів», в основу свого твору поклав розповіді про піратські скарби, заховані саме на цьому острові.
Острів було відкрито у XVI столітті, і з того часу картографи і моряки називали його по-різному. Сьогодні між іспаномовними тубільцями цей острів відомий як Ісла дель коко (острів кокосового горіха). Українською мовою він називається острів Кокос.
Між Коста-Рикою та Галапагоськими островами пролягає підводний земний масив, відомий як гірський кряж Кокос. Єдиний острів, що є на кряжі, породжений вулканічною активністю. Крім цієї нерівної цятки суходолу, на сході тропіків Тихого океану немає більше великого острова, на якому випадало б достатньо опадів, аби забезпечити існування тропічного лісу. Щороку на острові Кокос випадає приблизно 7000 міліметрів опадів!
Кольрідж, англійський поет XVIII століття, зобразив жалюгідне становище стародавнього моряка, який мав «воду, воду усюди, та ні краплини води до пиття». Але протягом XVII та XVIII століть прісні води острова Кокос серед безмежного океану були оазисом для тих моряків, котрим вдавалося той острів знайти.
Легенда про заховані скарби
У ті часи, коли міжнародні зв’язки та торгівля залежали від океанських подорожей, озброєне грабіжництво у відкритому морі, або піратство, було лихом суспільства. Між самими піратами також не було миру.
Пограбувавши маленьке прибережне містечко або корабель, пірати ділили награбоване між членами своєї команди. Тож кожному піратові доводилося замислюватись над важким питанням — як вберегти нечесно нажите добро від своїх же товаришів. Найчастіше скарби ховали у таємному місці, сподіваючись пізніше дістати їх звідти. Ключем до захованих скарбів була карта з таємними позначками, які розумів тільки той, хто їх зробив.
Одна з легенд острова Кокос розповідає про певний піратський екіпаж, який вчинив декілька успішних нальотів на інші кораблі та міста на узбережжі Тихого океану в Центральній Америці і награбував стільки, що судно морських розбійників було вщерть завантажене золотом та дорогоцінностями. Оскільки на острові вистачало питної води та було багато м’яса (наприкінці XVIII століття сюди завезли свиней), капітан піратів вирішив зробити острів Кокос базою для своїх операцій.
За одною версією цієї історії, піратам знадобився цілий день, щоб поділити здобич. Золото вимірювали глечиками. Зі страху за добро, яке могли вкрасти ненажерливі товариші, усі пірати вирішили закопати свою частку багатств десь на острові. За допомогою канатів пірати вибралися на стрімкі прибережні скелі острова й по одному зникли у тропічному лісі. Декотрі з них поклалися на свою пам’ять, а декотрі повернулися з картами, що їх тільки вони самі могли розшифрувати і що повинні були вказати власникові дорогу назад до скарбів. Проте всі ці зусилля пішли нанівець. Легенда каже, що, заховавши добро, пірати знову пустилися у плавання на своєму галіоні, сподіваючись ще більшої здобичі. У наступному порту капітан, який підозрював, що серед екіпажу визріває бунт, відіслав тих, кого він вважав заколотниками, на берег і підняв якір. Капітанові сподівання, що на березі членів його команди розпізнають як піратів та повісять, майже справдилися. Єдине, чого він не передбачив,— це спритності двох своїх моряків найвищого рангу, які уклали угоду з місцевими владами, щоб спіймати самого капітана. Британське адміралтейство відправило у погоню за галіоном корабель, і врешті капітана піратів та його команду спіймали і стратили.
Протягом минулого століття ця легенда живила надії шукачів скарбів. Але тим, хто збирається шукати скарби, слід добре подумати, перш ніж вирушати на розкопки до острова Кокос, і це ілюструє наведена нижче розповідь. Як було надруковано в газеті «Нью-Йорк таймс» від 14 серпня 1892 року, капітан Оґест Ґізлер шукав скарб, що складався із золота, срібла та коштовностей і оцінювався у 60 000 000 доларів США. Під час пошуків Ґізлеру довелося порвати зв’язок з цивілізацією і жити у надзвичайно важких умовах на безлюдному й вкритому джунглями острові. Капітан витратив на пошуки скарбів більше 19 років та принаймні 50 000 доларів з власної кишені. У 1908 році Ґізлер полишив острів Кокос, розорений і занепалий духом, не знайшовши нічого вартісного, що винагороджувало б його зусилля.
Той факт, що Ґізлеру не вдалося відшукати на острові Кокос скарбів, знеохотив не всіх. На острові побувало більше 500 організованих експедицій. Наскільки відомо, жодна з них не знайшла легендарних скарбів.
Природні скарби острова Кокос
Останнім часом острів Кокос вабить до себе шукачів скарбів іншого ґатунку. Туристи-природолюби, натуралісти та інші вчені з’їжджаються на острів, приваблені його флорою й фауною, а також багатством форм життя у довколишніх водах.
Цілий острів вкритий буйною тропічною рослинністю. За підрахунками, на ньому живе понад 800 видів комах та членистоногих, з них описано лише біля 450 видів. Двадцять вісім річок в’ються по нерівній місцевості, і, спадаючи з величних скель, утворюють чудові водоспади.
Серед 97 видів птахів, які живуть на острові, є білий крячок. Цей птах вирізняється цікавою особливістю — він зависає у повітрі просто над головами людей, як видно, не відчуваючи страху перед відвідувачами острова. Через таку милу звичку птах отримав своє іспанське прізвисько еспı́ріту санто, або святий дух, на згадку про біблійний опис Ісусового хрещення. (Дивіться Матвія 3:16).
Глибоко під водами, що омивають острів Кокос, лежить світ незлічених природних скарбів. Серед природолюбів, котрі відвідують острів, є й аквалангісти, яких захоплює можливість побачити рибу-молот. Такі акули, як риба-молот та Triaenodon obesus, у цих водах зустрічаються часто, деколи спостерігали навіть зграї з 40—50 особин. Дивовижна прозорість води також вражає аквалангістів. Розмаїття кольорів тропічних рибок, які пощипують морські водорості та планктон, просто зачаровує.
Мешканці Коста-Рики здавна високо цінували природні багатства своєї країни. Сьогодні національні парки та заповідники Коста-Рики утворюють систему, котра захищає 18 відсотків суходолу. У 1978 році острів Кокос був проголошений частиною цієї системи національних парків, до якої сьогодні входить 56 заповідних ділянок на території країни. У 1991 році площа заповідника на острові збільшилася за рахунок 24-кілометрової захисної зони навколо нього. Охороняти морські багатства та захищати їх від комерційного риболовства нелегко. Учені-екологи побоюються, що необмежене рибальство може пошкодити чутливу екосистему підводного світу навколо острова.
Острів Кокос ще й сьогодні відомий через історії про піратів-головорізів та заховані ними скарби. Він і досі приваблює шукачів скарбів з цілого світу. Проте найбільші скарби острова — це його природні багатства.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]
Малюнки на сторінках 25, 26: з люб’язного дозволу José Pastora, Okeanos
[Ілюстрації на сторінці 26]
Такі акули, як Triaenodon obesus (1) та риба-молот (2, 3), навколо острова Кокос плавають зграями з 40—50 особин.