Спостерігаємо світ

Електромобілі та довкілля

Німецьке товариство автомобілістів провело вивчення, метою якого було визначити, чи автомобілі, котрі живляться від акумуляторних батарей, є екологічно чистішими, ніж транспорт з двигуном внутрішнього згоряння. Згідно з газетою «Зюддойче цайтунґ», у вивченні взяли участь 100 водіїв, які протягом 1992—1996 років проїхали 1,3 мільйона кілометрів. Було визнано, що електромобілі, незважаючи на коротшу дистанцію пробігу, мають декілька переваг: вони рухаються тихо та не викидають відпрацьованих газів. Проте ці переваги можуть звестися нанівець одною великою проблемою. Щоб виробити електроенергію для підзарядки батарей, потрібно (залежно від економічності двигуна) у 1,5—4 рази більше первинних енергетичних ресурсів, ніж витрачається в автомобілях на звичайному паливі. А цю енергію треба звідкись узяти. Отже, все залежить від способу, яким вироблятимуть потрібну електроенергію. За твердженням вищезгаданої газети, електромобілі можуть «завдати довкіллю більшої шкоди, ніж звичайні автомобілі».

Обережно: «пішохідний перехід» для мавп

У Кенії, поблизу південного побережжя, лежить Діані-Форест — одне з небагатьох місць у Східній Африці, де ще живуть мавпи коломбус. І ось перед цими тваринами постала проблема: як переходити прибережну дорогу з напруженим рухом. Журнал «Свара», видання Східноафриканського товариства охорони живої природи, повідомляє, що, за підрахунками, під колесами автомашин на цій дорозі щомісяця гине принаймні 12 мавп. Стурбовані мешканці Діані вирішили спробувати якось припинити це винищення. Вони почали заохочувати водіїв до обережності, а недавно ще й побудували високо над дорогою канатний місток. Було помічено, що мавпи ним користуються, тож зраділі мешканці міста планують побудувати більше містків.

Телефони можуть бути небезпечними

Маються на увазі телефони, що ними користуються водії за кермом автомобіля. Одне дослідження, опубліковане у «Новоанглійському медичному часописі» (англ.), подає думку, що ймовірність потрапити в аварію для водіїв, котрі в машині розмовляють по телефону, є в чотири рази більша, ніж для тих водіїв, які концентрують свою увагу виключно на дорозі. Тобто вести машину, розмовляючи по телефону, може бути приблизно настільки ж небезпечно, як і вести машину, маючи у крові 0,1 відсотка алкоголю. До того ж водії, котрі мають телефон із зовнішнім гучномовцем, нічого не виграють порівняно з тими, які тримають телефон у руці. Щоправда, дослідники зауважили, що самі телефони не спричиняють аварій, а просто пов’язані з ними, як, наприклад, тоді, коли телефонна розмова переходить у суперечку, і водій відволікається. Крім того, 39 відсотків водіїв, котрі потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, використали свій телефон, щоб викликати допомогу. Тож тим, хто має телефон у машині, радиться уникати в дорозі непотрібних дзвінків та не вести довгих розмов. У декотрих країнах, як, наприклад, у Бразилії, Ізраїлі та Швейцарії, вже видано закони, що обмежують використання радіотелефонів для тих, хто за кермом.

Тютюнова стратегія

«Чи ви колись замислювалися, чому тютюнова індустрія не використала свого значного політичного впливу на конгрес, щоби він пом’якшив або й усунув написи, які застерігають проти паління і повинні бути на всіх рекламах та упаковках цигарок [у Сполучених Штатах Америки]? — запитується у журналі «Християнське століття» (англ.).— Відповідь проста: ці застереження стосовно небезпек, пов’язаних з палінням, захищають тютюнову індустрію від юридичної відповідальності. Якщо ви почали палити у 12 років, а у 45 років, помираючи від раку легенів, вирішили подати в суд на компанію, котра приохотила вас до цигарки, тютюнові промисловці просто відповідають: «Ми застерігали вас, що паління небезпечне для здоров’я». Останнім часом торговці тютюном вдаються ще до одної хитрості — вони заохочують паління сигар, запрошуючи для реклами відомих зірок екрану та фотомоделей. Проте сигари шкідливіші за цигарки і дуже небезпечні для здоров’я. «Паління сигар не приносить жінці нічого, окрім підвищеного ризику смертельної хвороби, та відбирає в неї силу й наснагу, необхідні для успіху в житті»,— говорить д-р Нейл Шахтер з нью-йоркського медичного центру Маунт Сінай.

Безумство навколо тисячоліття

«Двадцяте століття, що почалося як століття світової війни та переросло в атомну добу, здається, закінчується як століття розваг»,— говорить журнал «Ньюсуїк». На час новорічних свят 1999 року «всі місця у готелях по цілому світі вже замовлені наперед». Проте виникла дискусія стосовно того, де саме почнеться тисячоліття. «Труднощі виникли спочатку на островах Кірибаті»,— розповідає «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт». «Міжнародна лінія зміни дат пролягала просто через ланцюжок островів, тобто, коли на сході Кірибаті була неділя, на заході Кірибаті уже був понеділок». Остров’яни вирішили проблему, постановивши, що з 1 січня 1995 року лінія зміни дат проходитиме навколо Каролайн, найсхіднішого атола архіпелагу. Це означає, що Кірибаті буде першим масивом суходолу, який побачить початок нового дня. Проте інші країни, такі, як Тонга та Нова Зеландія, також претендують на статус «перших». Згідно з Гринвіцькою астрономічною обсерваторією, це суто абстрактне питання. «Оскільки на південному полюсі сонце світить від вересневого до березневого рівнодення, то тисячоліття спершу почнеться у найпівденнішій точці Землі»,— говориться у повідомленні. А зрештою, як додає Гринвіцька астрономічна обсерваторія, це станеться не раніше 1 січня 2001 року, а не 2000 року.

Землетруси неможливо передбачити

Інтернаціональна група фахівців, котрі вивчають землетруси, зустрілася нещодавно в Лондоні, щоб обговорити наукові можливості передбачення землетрусів. Що ж вони кажуть? «Протягом понад 100 років багато геологів вважали, ніби перед [великими землетрусами] повинні відбуватися очевидні та чіткі події, на підставі яких можна було б подати сигнал тривоги»,— пише д-р Роберт Ґеллер з Токійського університету у виданні «ЕС». Слід докорінно змінити таке мислення, бо «здається, що кожному окремо взятому землетрусу властива непередбаченість». Хоч точні прогнози робити важко, вчені можуть визначити ймовірність та потенційну силу землетрусів для тих регіонів, про сейсмічну активність котрих зібрано багато даних. Наприклад, нова карта, опублікована Геологічною службою США, вказує ділянки на суходолі Сполучених Штатів Америки, де протягом наступних 50 років може відбутися сильний землетрус. На підставі цих даних урядові установи припускають, що понад 70 відсотків населення Каліфорнії живе у сейсмонебезпечних регіонах.

Рослини з’їдають вибухові речовини

Як повідомляє журнал «Новий вчений» (англ.), цукровий буряк і певні рослини, що ними часто заростають ставки, можуть видаляти і безпечно знешкоджувати вибухові речовини у ґрунті та воді на ділянках, де колись зберігалися військові запаси. Науковці з університету Ріс у Х’юстоні (штат Техас, США) підсипали тринітротолуен під рожевий барвінок і такий звичайний ставковий бур’ян, як водопериця. Через тиждень у тканинах рослин не лишилось і сліду вибухової речовини, а при згорянні рослини не вибухали. Водночас дослідники з Мерілендського університету виявили, що клітини та екстракт звичайного цукрового буряка можуть поглинати та розкладати нітрогліцерин. В обох випадках вчені перед початком досліду стерилізували рослини, аби довести, що вони не отримували допомоги від мікроорганізмів. «На даний час відновлювати під забудову ділянки старих сховищ військових запасів надто небезпечно та дорого, але цьому можна зарадити, використовуючи дешеві в утриманні рослини, які видаляють та безпечно знешкоджують вибухові речовини у грунті та воді»,— говориться у статті. Впроваджувати це потрібно вже зараз, бо «теперішній метод скидання військового сміття у море поступово вичерпує себе».

Небезпечні танці

У лондонській газеті «Таймс» говориться, що деякі танці з вишуканого мистецтва перетворилися в «жорстокі змагання, на котрих заробляють великі гроші». Зіткнення на великій швидкості та різкі рухи, коли танцюристи високо викидають ноги, призводять до випадкових травм, так що танцювальні майданчики стають небезпечним місцем. До того ж, за словами відомого танцювального судді Геррі Сміт-Гампшир, деякі небезпечні танцювальні па виконуються з «холодною рішучістю». Як написано в «Таймс», учасники змагань з танців вдаються до «манер, що панують на футбольному полі та боксерському ринзі». Оскільки бальні танці в майбутньому можуть бути зараховані до програми олімпійських ігор, професійні тренери та судді встановили офіційний «кодекс поведінки», щоб якось контролювати цей спорт.