Молоді люди запитують. . .

Чому вся увага лише моєму братові?

«Мені набридло що, коли мої брати і сестри погано поводяться, їм приділяють масу уваги: і вмовляють, і сварять. Але, оскільки я намагаюся бути слухняною, на мене ніхто й не дивиться» (Катерина, 18 років)a.

«Моїм братам та сестрам вони приділяють набагато більше уваги і ставляться до них краще. А на мене якщо й звертають увагу, то лише для того, щоб зробити зауваження. Мені було б легше, коли б їм теж робили зауваженя» (Оксана, 15 років).

«Здається, моїм братам та сестрам більше дозволяють і приділяють більше уваги» (Богдан, 13 років).

З моменту народження всі ми потребуємо уваги батьків. А якщо ти відчуваєш, що не отримуєш належного, то, зрозуміло, ти відчуваєш біль і гнів. Особливо, коли твій брат або сестра,— старший чи молодший, який поводиться найкраще або й найгірше,— постійно в центрі уваги. Може, ти навіть почуваєш себе, як Давид: «Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина» (Псалом 31:13).

Бачити, як твоєму братові або сестрі приділяють увагу, яку б ти сам хотів відчути, можливо, боляче. Але чи це обов’язково значить, що тебе не люблять? Зовсім ні. Іноді дітям приділяють більше уваги тому, що вони винятково здібні або дуже діяльні. Ось що говорить одинадцятирічна Люда: «Хоча мій молодший брат, Артур, лише третьокласник, він грає у музгрупі п’ятикласників. А ще він хороший спортсмен, йому добре дається математика. І взагалі, зі всіх предметів він дістає тільки «відмінно». Інколи я думаю, що такі люди, як він, ліпші за мене, але не заздрю йому. Ну, може, трошки».

Ще є діти, яким приділяють більше часу тільки тому, що вони старші або молодші в сім’ї. Ось що говорить Біблія про юного Йосипа: «Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости» (Буття 37:3, 4). А вісімнадцятирічний Тарас відчув, що до його брата більш прихильні тому, що він старший. Тарас згадує: «Якось нам сказали принести до школи улюблену дитячу фотокартку. Серед купи фотографій старшого брата я знайшов лише кілька своїх. От я і подумав: «Чому?»

Нерідко, однак, додаткову увагу приділяють тому, що у твого брата або сестри проблеми, проблеми, про які ти, можливо, не знаєш. «Коли мені було десь шістнадцять, старший брат мав труднощі»,— розказує двадцятидворічна Клара.— Він вагався, чи йому служити Єгові, і батьки майже постійно займалися ним. Тоді я не розуміла чому. Мені здавалося, що вони зовсім не турбуються про мене. Тому мені було прикро, в мене було відчуття, що мене полишили,— я була наче несамовита».

Чому вони більш прихильні до одного з нас

Проте іноді батьки справді відверто виявляють більшу прихильність до одного з дітей. Одна мати визнала: «Я свідома того, що моєму синові Павлові боляче знати, що ми дуже пишаємось нашою донькою. Він сказав прямо: «Варто Лізі що-небудь сказати, як ви з татом переглядаєтеся». Спочатку ми не знали, про що це він говорить. А потім ми усвідомили, що постійно обмінюємося замилуваними поглядами. Відколи він зауважив нам, ми старанно намагаємося уникати цього».

Але звідки в батьків така прихильність? Можливо, вони навчилися цього від своїх батьків. Скажімо, якщо твоя мати була молодшою в сім’ї, їй ближча молодша дитина. Не усвідомлюючи цього, вона схильна захищати її. Деколи батьки тягнуться до дитини, в якої схожа вдача або зацікавлення. Дивись, що написано в Біблії про ставлення Ісака і Ревеки до близнюків Якова та Ісава: «І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків — чоловіком мирним, що в наметах сидів. І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова» (Буття 25:27, 28).

Як бути, коли батьки прихильніші до твого брата чи сестриb? Можна поговорити про це з батьками спокійно, не звинувачуючи їх (Приповістей 15:22). Якщо вислухаєш їх з повагою, мабуть, зможеш подивитися на все їхніми очима. Це може розрадити тебе (Приповістей 19:11). Ось розповідь однієї дівчини: «Мене направду турбувало те, що мати більше тягнеться до брата. Коли я про це сказала, вона пояснила, що тягнеться до нього тому, що він схожий на тата. А тато тягнеться до мене тому, що я дуже схожа на маму. До того ж, оскільки ми з нею такі схожі, то дратуємо одна одну. А через те що тато і брат дуже схожі, то допікають один одного. Коли мама розтлумачила мені це — хоча я зовсім не була в захваті від того — я примирилася з цим».

Неоднакове ставлення — несправедливе?

Але чому, все-таки, батьки не можуть ставитися до дітей однаково? Вісімнадцятирічна Галя говорить: «Коли мені було 13, я вважала, що до мене і мого брата мають ставитись однаково, абсолютно однаково. Але сварили саме мене, а йому все завжди сходило з рук. А ще він більше часу проводив з татом біля машини. Це видавалося дуже нечесним».

Проте неоднакове ставлення не завжди несправедливе. Згадайте, як ставився Ісус до апостолів. Безперечно, він любив кожного з дванадцяти, але тільки трьох запрошував на особливі події, наприклад, воскресіння дочки Яіра та преображення (Матвія 17:1; Марка 5:37). Більш того, апостол Іван був його найближчим другом (Івана 13:23; 19:26; 20:2; 21:7, 20). Неоднакове ставлення? Певно. Чи це було несправедливо? Зовсім ні. Коли Ісус виявляв, можливо, особливу прихильність до когось, він не забував про потреби інших апостолів (Марка 6:31—34).

Так само може бути, що до твого брата чи сестри дуже уважні тому, що в нього або в неї є певні здібності, особливості характеру чи потреби. Природно, це, може, боляче бачити. Але як ти відповіси на таке запитання: «Чи твоїми потребами нехтують?» Якщо тобі потрібна порада батьків, їхня допомога та підтримка, чи вони поряд? Якщо так, то чи дійсно можна визнати тебе жертвою несправедливості? Біблія заохочує нас поводитись з іншими згідно з їхніми ‘потребами’ (Римлян 12:13). Оскільки ти і твій брат чи сестра — особи з різними потребами, батьки дійсно не можуть ставитися до вас постійно однаково.

Галя, яку ми цитували вище, дійшла висновку, що однакове ставлення не завжди справедливе, а справедливе ставлення не завжди однакове. Ось її слова: «Я усвідомила те, що я і мій брат — різні люди і до нас слід ставитися по-різному. Коли згадувати минуле, не віриться, що я не розуміла цього, коли була молодшою. Гадаю, це залежить від того, як ти дивишся на все в тому віці».

Вчись проникливості

Так, те, «як ти дивишся на все», багато в чому визначає твою поведінку в певних ситуаціях. Крізь призму емоцій дійсність може видаватися тобі зовсім не такою, якою вона є насправді. А емоційна потреба в батьківській увазі та схваленні дуже сильна. Дослідники Стівен Банк та Майкл Кан зауважують: «Навіть якщо б батьки спромоглися на втілення недосяжної мрії — ставитися до своїх дуже різних дітей однаково, кожна дитина помічала б більшу батьківську прихильність до одного з дітлахів».

Звернись ще раз до слів юнаків та дівчат на початку статті. Їхнє становище було б зовсім невтішним, якби не одне: вони рідні брати і сестри! Кожен з них уявляє, що іншим припадає більше уваги і що ним чи нею нехтують! Отож, часто наше уявлення про дійсність трохи викривлене. «Холоднокровний — розумна [«прониклива», НС] людина»,— говориться в Приповістей 17:27. Бути проникливим означає дивитися на дійсність реалістично і об’єктивно, без емоцій. Завдяки проникливості ти, можливо, зрозумієш, що хоча батьки не ставляться до вас однаково, всі ви насправді їм дуже дорогі! Усвідомлення цього допоможе тобі позбавитися гніву та гіркого болю.

А якщо є підозра, що ти насправді не одержуєш належної уваги? Що робити? Це питання ми розглянемо в одному з наступних номерів «Пробудись!»

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Неоднакове ставлення, буває, видається несправедливим.