Молоді люди запитують. . .

Як бути, коли батьки прихильніші до одного з нас?

«Моя сестра на два роки молодша, а увага тільки їй... Гадаю, що це несправедливо» (Ревека)a.

ЧИМ більше уваги приділяють твоєму братові чи сестрі, тим гостріше, можливо, в тебе відчуття, що тобою нехтують. А якщо у твого брата чи сестри виняткові здібності або вони зіткнулися із серйозними труднощами, або чимось їхні інтереси чи риси характеру подібні до батьківських, то тобі, мабуть, доводиться докладати чималих зусиль, щоб привернути хоч би якусь увагу до себе! Що більше ти думаєш про це, то більше росте твоя образа та гнівb.

Однак Біблія застерігає: «Гнівайтеся та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть!» (Псалом 4:5, Огієнко, 1962). Засмучений і розгніваний, ти, імовірно, скажеш або зробиш щось, а потім, можливо, жалкуватимеш. Згадай, як обурювало Каїна те, що Бог з більшою прихильністю ставився до його брата Авеля. Бог попередив Каїна: «В дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:3—16). Каїн не опанував своїх емоцій і це призвело до трагедії!

Щоправда, ти не збираєшся ставати вбивцею, як Каїн. Але батьківська прихильність до когось з дітей таки може викликати неприємні переживання та почуття. Отже небезпека може підстерігати в твоїх дверях! Що є небезпечним? Як тобі опанувати цю ситуацію?

Стримуй язика!

Коли Миросі було тринадцять, вона вважала, що батьки більш прихильні до її братика, а до неї ставляться несправедливо. Вона згадує: «Ми з мамою кричали одна на одну, але все це було ні до чого. Я не слухала, що говорить вона, а вона не слухала, що говорю я, і нічого в результаті не виходило». Можливо, ти теж помітив, що від крику погана ситуація стає ще гіршою. В Ефесян 4:31 говориться: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою».

Для того щоб пояснити про свій погляд, тобі не обов’язково здіймати крик. Завжди більше можна досягти, коли підходити до справи спокійно. Приповістей 25:15 говорить: «Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку». Отже, якщо твої батьки ставляться прихильніше до когось з дітей, не кричи і не кидай звинувачень. Обери слушний момент і поговори з батьками спокійно і з повагою. (Порівняй Приповістей 15:23).

Якщо зосередишся на прогріхах батьків або докорятимеш їм за те, що вони «несправедливі», ти тільки відштовхнеш їх або примусиш оборонятися. Замість цього скажи, як їхні вчинки впливають на тебе. («Мені справді зле, коли ви ігноруєте мене»). Тоді батьки будуть більш схильні сприймати тебе серйозно. Крім того, будь ‘швидким послухати’ (Якова 1:19). Цілком можливо, що в твоїх батьків є поважні причини приділяти твоєму братові чи сестрі додаткову увагу. Може бути, що він чи вона зіткнулися з труднощами, про які ти не знаєш.

А що, коли гніваючись, ти кожного разу втрачаєш самовладання і сиплеш словами? У Приповістей 25:28 «людину, що стриму не має для духу свого» порівнюється до «міста без муру»; така людина, певно, зазнає поразки від своїх недосконалих поривань. З іншого боку, вміння опанувати свої емоції — ознака справжньої сили! (Приповістей 16:32). Отже, чому б не почекати, навіть до наступного дня, доки ти заспокоїшся, і тоді розказати про свої переживання? Тобі, можливо, також буде корисно відволіктися, наприклад, прогулятися або зробити якісь фізичні вправи (Приповістей 17:14). Коли будеш пильнувати, що́ говориш, від тебе не почують дошкульних і безглуздих слів (Приповістей 10:19; 13:3; 17:27).

Мовчазна непокора

Ще одна пастка, яку треба обминати,— це непокора. Шістнадцятирічна Марічка помітила, що її маленького брата ніколи не карали, коли він зривав сімейне вивчення Біблії. Розчарована цією, як їй здавалося, несправедливістю, вона стала «страйкувати»,— відмовлялася брати участь у вивченні. Чи ти, відчувши себе скривдженим, вже вдавався до бойкоту або відмовлявся співробітничати?

Якщо так, то чітко усвідом, що такі підступні дії суперечать біблійному наказу шанувати та слухатися своїх батьків (Ефесян 6:1, 2). До того ж непокора руйнує твої стосунки з ними. Ліпше з’ясувати проблеми з батьками в розмові. Приповістей 24:26 вказує, що той, «хто відповідає правдиве», заслуговує на повагу інших. Коли Марічка поговорила з матір’ю, вони порозумілися і відтоді їхні справи стали поліпшуватися.

Небезпека відокремлення

Інша небезпечна тактика поведінки, коли батьки до когось більш прихильні,— відриватися від своєї сім’ї або шукати уваги невіруючих. Саме це трапилося з Оксаною: «Я відокремила себе від сім’ї та переключилася на світських друзів у школі. Навіть зустрічалася з хлопцями, а батьки не знали про це. З часом я стала пригніченою, мене мучило сумління, бо розуміла, що чиню неправильно. Мені хотілося покласти цьому край, але просто не могла уявити собі, як розповісти все батькам».

Небезпечно відокремлюватися від сім’ї та від співвіруючих — особливо тоді, коли ти засмучений і не можеш тверезо думати. Приповістей 18:1 (Хоменко) попереджає: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради». Якщо тобі в цей час важко звернутися до батьків, знайди друга-християнина, до якого б стосувалися слова з Приповістей 17:17: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом». Переважно такого «правдивого друга» найлегше знайти серед зрілих членів збору.

У важку хвилину Оксана знайшла «правдивого друга»: «Коли районний наглядач [роз’їзний служитель] відвідував наш збір, батьки заохотили мене піти з ним на проповідування. Він і його дружина були дуже прості та уважні. Я могла відверто поговорити з ними. Я не чекала осуду з їхнього боку. Вони розуміли — лише тому, що тебе виховували як християнку, ти не можеш стати досконалою автоматично». Їхні заохочення та зрілі поради — саме те, чого Оксана потребувала! (Приповістей 13:20).

Чому небезпечно заздрити

У Приповістей 27:4 попереджується: «Лютість — жорстокість, а гнів — то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?» Заздрість та ревнощі до того, хто користується більшою батьківською прихильністю, доводять деяких дітей та підлітків до необачних вчинків. Одна жінка зізналася: «В дитинстві я мала тонке рідке темне волосся, а в моєї сестри була розкішна золота коса до пояса. Батько завжди вихваляв її волосся. Він називав її «золотоволоскою». Одної ночі, коли сестра заснула, я взяла мамині швацькі ножиці, навшпиньках підкралася до її ліжка і відрізала стільки волосся, скільки змогла» (Адель Фабер, Елейн Мацліш, «Рідні брати і сестри — не суперники», англ.).

Не дивно, що така заздрість зображена в Біблії як один з відразливих «учинків тіла» (Галатів 5:19—21; Римлян 1:28—32). Однак всі ми ‘схильні до заздрости’ (Якова 4:5). Отже, якщо ти зловив себе на тому, що замислюєш, якби так зробити, аби твоєму братові чи сестрі дісталося, щоб про них думали якнайгірше або якимсь іншим чином поставити їх на місце, то, цілком можливо, заздрість ‘підстерігає в дверях’, намагаючись опанувати тобою!

Як бути, коли ти піймав себе на тому, що плекаєш такі згубні почуття? По-перше, старайся просити Бога, щоб він дав тобі свого духа. В Галатів 5:16 говориться: «Ходіть за духом — і не вчините пожадливости тіла». (Порівняй Тита 3:3—5). Тобі, можливо, також допоможе, якщо розмірковуватимеш над тим, як ти насправді ставишся до свого брата чи сестри. Чи ти й справді можеш сказати, що попри образу не маєш і краплі любові до них? Святе Письмо говорить нам, що «любов... не заздрить» (1 Коринтян 13:4). Відкинь негативні думки, а також ті, що збуджують твою заздрість. Якщо батьки приділяють особливу увагу твоєму братові чи сестрі, намагайся тішитися разом з ними. (Порівняй Римлян 12:15).

Допомогти тобі можуть також бесіди з батьками. Якщо вони переконаються у необхідності приділяти тобі більше уваги, то це буде надзвичайною допомогою на твоєму шляху подолання заздрості до брата чи сестри. А що, коли справи вдома не покращуються і батьки продовжують виявляти надмірну прихильність до брата чи сестри? Не гнівайся, не кричи, не повставай проти батьків. Намагайся залишатися покірним і розвивай бажання допомагати. У разі необхідності звертайся за підтримкою до зрілих християн у зборі. А головне, зближуйся з Богом Єговою. Пам’ятай слова псалмоспівця: «Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме!» (Псалом 27:10, Хом.).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Проблема може бути вирішена, коли ти поясниш, що почуваєш себе зневаженим.