Шум. Лихо сьогодення
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
«Один з найбільших чинників стресу в житті». (Макіс Тсапогас, консультант при Всесвітній організації охорони здоров’я)
«Те, що найвідчутніше забруднює Америку». («Бостон санді глоб», США)
«Найбільший забруднювач у наш час». («Дейлі експрес», Лондон, Великобританія)
ЙОГО не побачиш, не відчуєш на смак, він без запаху і до нього неможливо доторкнутися. ШУМ — прокляття сучасного міського життя — забруднює також сільську місцевість.
Один американський природознавець майже 16 років записує на плівку голоси природи. Але йому чимраз важче робити це. У штаті Вашингтон (США) 1984 року він вивчав природу в 21 місцині, де приблизно 15 хвилин і більше не буває шуму. Через п’ять років таких місцин лишилося тільки три.
Багатьом мешканцям Землі важко знайти місця без шуму. У загальнонаціональному звіті по Японії за 1991 рік говорилося, що шумове забруднення викликало більше скарг, ніж будь-яка інша форма забруднення навколишнього середовища. І справді, у лондонській газеті «Таймс» шум було влучно названо «найбільшою карою сьогодення». Набридливий і безперестанний гавкіт собак, ревіння сусідського магнітофона, невпинне завивання автомобільної сигналізації або радіоприймача — такий шум став звичайним. А втім, шумове забруднення не є чимось новим. У нього довга історія.
Не нова проблема
Юлій Цезар, бажаючи вирішити проблему скупчення транспорту, видав наказ, який забороняв проїзд удень по центру Рима колісних транспортних засобів. Однак це обернулося на зле для нього самого та інших мешканців Рима, оскільки тепер вони страждали від шуму вночі, «від гуркоту дерев’яних чи залізних коліс об бруківку» (Люїс Мамфорд «Історія міста», англ.). Більше як сторіччя після цього поет Ювенал твердив, що через шум римляни приречені на вічне безсоння.
У XVI сторіччі Лондон, столиця Англії, став метушливим мегалополісом. «Перше, що, мабуть, вражало більшість відвідувачів,— пише Алісон Плавден, авторка книжки «Англія за єлизаветинських часів» (англ.),— це галас: брязкіт, стукіт молотків, який доносився з тисяч майстерень, гуркіт і рипіння коліс, ревіння худоби, яку вели на базар, різкі викрики вуличних торговців, котрі оповіщали про свої товари».
Вісімнадцяте сторіччя. Почалася промислова революція. Тепер стало відомо про вплив шуму механізмів на людину, оскільки у багатьох робітників фабрик погіршувався слух. Але навіть ті мешканці міста, які не жили поблизу фабрик, нарікали на чимраз більше порушення спокою. Історик Томас Карлайль шукав сховку в «дуже тихій кімнаті» на даху свого лондонського будинку, щоб не чути крику півнів, гри сусідів на піаніно та шуму вуличного руху. У «Таймс» повідомлялося: «Але нічого не вийшло». Чому? «Його стали турбувати інші шуми, в тому числі свистки пароплавів та залізничних локомотивів»!
Повсюдний забруднювач сьогодні
Нині люди, які протестують проти шуму, зосереджуються на аеропортах, але авіакомпанії завзято противляться спробам видати закони про шумове забруднення. Дирекція Манчестерського аеропорту в Англії виписувала штрафи кожного разу, коли надзвуковий лайнер «Конкорд» злітав у повітря. Але чи принесло це якусь користь? Ні. Один командир «Конкорда» визнав, що літак справді створював сильний шум, але коли взяти менше палива, що зменшило б шум, то лайнер не долетить до Нью-Йорка або Торонто без зупинки.
Так само тяжко боротися з вуличним шумом. Приміром, вивчення, проведені в Німеччині, показали, що саме такий шум викликає скарги 64 відсотків населення. І ця проблема з часом набирає чимраз більших розмірів — кажуть, що відколи наше суспільство стало моторизованим, шумове забруднення зросло в тисячу разів. У повідомленні з Греції говориться про «Афіни як одне з найшумніших міст в Європі. Гамір там став настільки сильним, що це негативно позначається на здоров’ї афінян». Також японське Агентство охорони навколишнього середовища звертає увагу на те, що шумовий фон вулиць все підсилюється, й пояснює це чимраз більшим використанням автомобілів. Головним джерелом шуму є двигуни машин, які рухаються на малій швидкості, однак при швидкості понад 60 кілометрів за годину шум створюють головним чином шини.
У Великобританії найбільше скаржаться на шум удома. У 1996 році Британський правовий інститут з проблем навколишнього середовища зафіксував 10-відсотковий зріст скарг населення на галасливих сусідів. Представник інституту дав наступний коментар: «Це тяжко пояснити. Одним з факторів може бути те, що люди, маючи багато стресу на роботі, ставлять вищі вимоги щодо миру і спокою у себе вдома». Дві треті усіх скарг, поданих у Великобританії протягом 1994 року, стосуються музики пізно ввечері, шумних автомобільних двигунів, сирен та гудків. За приблизними підрахунками, 70 відсотків жертв шумового забруднення не скаржаться через страх перед помстою. Що ж сказати про них? Дійсно, відчутна проблема.
Зважаючи на повсюдний надокучливий шум, товариства з охорони навколишнього середовища наполягають на тому, щоб були створені закони, які б стримували шумове забруднення. Приміром, у Сполучених Штатах Америки по деяких громадах існують місцеві правила, які обмежують використання городніх машин. У Великобританії новий Закон про шум спрямований проти галасливих сусідів. Він дає можливість одразу штрафувати людей, що порушують спокій від 11 години вечора до 7 години ранку. Місцеві влади можуть навіть конфісковувати їхню аудіоапаратуру. Але шум не відступає.
Оскільки шумове забруднення є справді проблемою, яка зростає чимраз більше, то вас, як жертву такого забруднення, мабуть, цікавить, що ви можете зробити. А також, як самому не створювати шуму? Чи настане колись тривалий мир і спокій? Щоб знайти відповіді, прочитайте, будь ласка, наступні статті.