Людина, яка відчинила двері у світ

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

КОЛИ люди вперше полетіли на Місяць, вони з математичною точністю запланували, куди потраплять та як дістануться туди. До того ж вони мали змогу підтримувати зв’язок з домом. А от коли у 1519 році Іспанію залишили п’ять невеликих дерев’яних кораблів Фернана Магелланаa, більшість з котрих були близько 21 метра завдовжки, приблизно як сучасний напівпричіп,— люди відпливли в невідоме. Вони були цілковито відокремлені від усіх.

Серед найсміливіших, найбільш відважних подвигів мореплавства всіх часів, подорожі Магеллана можна назвати пам’ятником епосі великих географічних відкриттів, епосі мужності та страху, піднесень і трагедій, відданості Богу та мамоні. Тож перенесімось у минуле, десь у 1480 рік, коли в Північній Португалії народився Фернан Магеллан, і дізнаймось про цю славетну людину, котра відчинила двері у світ, та про її історичні подорожі.

Королівський паж перетворюється на безстрашного моряка

Магеллан народився в сім’ї дворянина, тому, за тодішнім звичаєм, юного Фернана зробили пажем при дворі короля. Тут він не тільки здобуває освіту, але й з перших уст дізнається про подвиги таких людей, як Христофор Колумб, який щойно повернувся з Америки після розшуків західного морського шляху до овіяних легендами Островів Прянощів (Індонезія). Невдовзі юний Фернан вже уявляє собі день, коли зашумлять вітрила, а в обличчя війне вологий подих незвіданих океанів.

На жаль, у 1495 році його опікуна, короля Жуана, підступно вбивають, а на трон сідає герцог Мануель, якого ваблять багатства, але не відкриття. Чомусь Мануель не вподобав п’ятнадцятирічного Фернана і протягом років не відповідав на його прохання дозволити відправитися в плавання. Однак коли Васко да Гама повернувся з Індії з вантажем прянощів, Мануель вловив, де джерело багатства. Врешті 1505 року він дозволяє Магелланові морські подорожі. У складі португальської армади Магеллан вирушає до Східної Африки та Індії для участі у поході, метою якого є відібрати в арабських торговців право на торгівлю прянощами. Відтак у складі іншої військової експедиції він йде далі на схід до Малакки.

У 1513 році під час сутички в Марокко Магеллан був тяжко поранений у коліно. Тому він кульгає до кінця життя. Фернан просить Мануеля підвищити платню. Але нещодавні подвиги, жертовність та мужність Магеллана не розтопили серця Мануеля. Він звільняє мореплавця, а це прирікає його до життя збіднілого дворянина.

У цей найкритичніший період життя Фернана до нього навідується старий друг, відомий мореплавець Жуан Ліжбоа. Удвох вони розглядають можливість потрапити до Островів Прянощів південно-західним шляхом, через el paso — протоку, про яку казали, що вона перетинає Південну Америку,— а потім переплисти океан, що його недавно відкрив Бальбоа, коли перейшов через Панамський перешийок. Друзі вважали, що у віддаленій частині цього океану розташовані Острови Прянощів — Молукки.

Магеллан тепер щосили прагне зробити те, що не вдалося Колумбові,— знайти західний шлях до Азії, котрий, за його розрахунками, коротший за східний. Але він потребує фінансової допомоги. Магеллан все ще страждає від палаючого гніву Мануеля і робить те саме, що й Колумб свого часу,— звертається за підтримкою до короля Іспанії.

Чи погодиться іспанський король?

За допомогою карт Магеллан виклав свої міркування молодому іспанському монарху Карлосу I, який був дуже зацікавлений у західному шляхові до Островів Прянощів, адже, користуючись ним, не потрібно б було перетинати португальські морські шляхи. Крім того, Магеллан говорить йому, що Острови Прянощів — Молукки,— можливо, розташовані в тій частині світу, яка належить Іспанії, а не Португалії! (Дивіться інформацію в рамці «Тордесільяська угода»).

Карлоса вдається переконати. Він виділяє Магеллану п’ять старих кораблів, щоб спорядити їх для плавання, надає йому титул головнокомандувача та обіцяє частину прибутків від продажу прянощів, що мали бути привезені. Магеллан негайно розпочинає роботу. Але у зв’язку з тим, що король Мануель підступно намагається зірвати експедицію, підготовка флотилії до історичної подорожі триває більше року.

«Найбільший в історії подвиг мореплавства»

Двадцятого вересня 1519 року «Сан-Антоніо», «Консепсіон», «Вікторія» та «Сантьяго» — від найбільшого до найменшого — рушили до Південної Америки за флагманським кораблем Магеллана «Трінідадом», другим за розмірами судном. Тринадцятого грудня вони дісталися до Бразилії і біля величної гори Пан-ді-Асукар («Цукрова голова») зайшли у мальовничу бухту Ріо-де-Жанейро, щоб зробити ремонт та запастися продуктами. Потім, у пошуках el paso, невловимого виходу в інший океан, вони попрямували на південь, до землі, яку тепер називають Аргентиною. Тим часом дні холоднішали, з’явилися айсберги. Врешті 31 березня 1520 року Магеллан вирішує зимувати в холодній затоці Сан-Хуліан.

Плавання вже триває вшестеро довше, ніж перша подорож Колумба через Атлантику, а протоки все ще немає! Настрій у мореплавців чи не гірший за похмуру погоду в Сан-Хуліані, люди, в тому числі капітани та офіцери, над усе воліють потрапити додому. Не дивно, що спалахує заколот. Але швидкими, рішучими діями Магеллан придушує заколот, двох ватажків вбито.

Природно, що чужинницькі кораблі в затоці розпалюють цікавість дужих та кремезних місцевих жителів. Гості відчувають себе карликами поряд з цими велетнями і називають землю «Патагонія», що значить іспанською «велика нога»; ця назва збереглася і до сьогодні. Мореплавці спостерігають ще за «морськими вовками, що з теля завбільшки, та гусаками з чорно-білим пір’ям, які плавають під водою, їдять рибу та мають такі дзьоби, як у ворон». Атож, ви здогадалися — то тюлені та пінгвіни!

У полюсних широтах бувають раптові, люті шторми, і ще не минула зима, як флотилія зазнає першої втрати — гине маленький «Сантьяго». Однак, на щастя, команду рятують. Відтак позосталі чотири кораблі, схожі на маленьких потріпаних у нестримній крижаній бурі швидкокрилих метеликів, до 21 жовтня торують шлях через ще холодніші води. Крізь дощ і мокрий сніг всі вдивляються на захід, де берег раптом поступається шикокій смузі води. El paso? Так! Нарешті вони повернули та увійшли в протоку, що її пізніше назвуть Магеллановою! Але радість навіть цієї миті затьмарено. «Сан-Антоніо» зник у лабіринті протоки — він дезертирував і повернувся в Іспанію.

Три позосталі кораблі, обабіч яких були лише похмурі фіорди та гори із вкритими снігом вершинами, вперто пробивалися звивистою протокою. На півдні мореплавці помічають незліченні вогнища, можливо, індіанських поселень, і тому називають цю землю Тіерра дель Фуего, тобто Вогняна Земля.

Випробування Тихим океаном

Після п’яти виснажливих тижнів мандрівники потрапляють в океан, такий спокійний, що Магеллан називає його Тихим. Моряки підносять молитви, співають гімни та салютують залпами гармат на честь своєї перемоги. Але їхня радість недовгочасна. Попереду біда, найтяжча за все, що вони досі знесли,— це не маленьке море, як вони думали, берегів все не видно, а голод відчувається дедалі більше, моряки стають слабішими, частіше хворіють.

Антоніо Пігафетта, стійкий італієць, веде щоденник. Він пише: «Середа, двадцять восьме листопада, 1520 рік, ми... увійшли у Тихе море, де пробули три місяці та двадцять днів без поповнення провіанту... Ми харчувалися сухарями, але то вже були не сухарі, а потрух, перемішаний із черв’яками. Він дуже тхнув щурячою сечею. Ми пили жовту воду, що гнила вже багато днів. Ми їли також волячу шкіру... дерев’яні стружки. Щури продавалися по півдуката за штуку, але й за таку ціну їх неможливо було дістати». Отже, тимчасом як прохолодні пасати надимають вітрила, а під кілем плескотять прозорі хвилі, мореплавці лежать знесилені від цинги. Дев’ятнадцять чоловік померли до 6 березня 1521 року, коли кораблі дісталися до Маріанських островів.

Але там через ворожнечу з остров’янами мореплавцям вдається роздобути лише трохи свіжої їжі, відтак вони рушають далі. Нарешті 16 березня показалися Філіппінські острови. Вперше за довгий час мореплавці добре їдять, відпочивають, відновлюють здоров’я та сили.

Трагедія: мрія ніколи не сповниться

Глибоко релігійна людина, Магеллан навертає багато мешканців цих островів та їхніх правителів у католицизм. Але його запал — то його загибель. Він вплутується в міжплемінну суперечку та веде всього 60 чоловік проти аж 1500 тубільців, оскільки вірить, що арбалет, мушкет та Бог забезпечать йому перемогу. Натомість він та багато його супутників гинуть. Магелланові був сорок один рік. Вірний Пігафетта горює: «Вони позбавили життя наш світоч, нашу зорю, нашу втіху, нашого вірного провідника». Через кілька днів приблизно 27 офіцерів, які лише мирно спостерігали за подіями з борту кораблів, були вбиті колись дружніми вождями.

Тіло Магеллана поглинули знайомі йому хвилі. Трохи на південь розташовані Острови Прянощів, а на захід — Малакка, де він бився у 1511 році. Якщо вірити історикам, які вважають, що після Малаккської битви Магеллан поплив на Філіппіни, то, фактично, він здійснив плавання навколо земної кулі, хоча, звісно, не за один раз. Він підходив до Філіппін як зі сходу, так і з заходу.

Зворотна подорож отруєна нещастям

Жменька людей, які залишилися, не в змозі обслуговувати три кораблі, тому «Консепсіон» затоплюють та йдуть на двох позосталих кораблях до своєї первинної мети — Островів Прянощів. Потім, завантажені прянощами, два кораблі розходяться. Команду «Трінідада», незважаючи на опір, захоплюють та ув’язнюють португальці.

«Вікторія» під командуванням колишнього заколотника Хуана Себастьяна де Елькано уникла цієї біди. Елькано веде корабель повз усі порти за винятком одного і зважується прямувати «португальським шляхом» навколо мису Доброї Надії. Але рішення не робити зупинок для поповнення провіанту дорого коштує. Коли 6-го вересня 1522 року — за три роки після відправлення — корабель нарешті дістався до Іспанії, вціліло тільки 18 хворих, виснажених людей. Але все ж таки вони — учасники першого в історії плавання, яке було визнано навколосвітнім. А Елькано — герой. Неймовірно, але двадцяти шести тонн прянощів, які привезла «Вікторія», було достатньо, щоб покрити всі витрати на експедицію!

Ім’я Магеллана не забули

Протягом багатьох років за Магелланом не визнавали належного йому місця в історії. Іспанці під впливом розповідей повсталих капітанів ганьбили його ім’я і вважали його жорсткою та невмілою людиною. Португальці затаврували його як зрадника. Прикро, що судновий журнал Магеллана зник після його смерті, можливо, документ знищили ті, кого він міг викрити. Але завдяки непогамовному Пігафетті — одному з вісімнадцятьох учасників навколосвітнього плавання — та ще п’ятьом ветеранам експедиції ми маємо бодай деякі дані про цю трагічну, проте безприкладну подорож.

З часом історія змінила свій присуд, і сьогодні ім’я Магеллана належно вшановане. Його ім’ям названо протоку; є також Магелланові Хмари — дві туманні галактики, які вперше були описані командою Магеллана та космічна науково-дослідна станція «Магеллан». А ще, звісно, Магеллану ми завдячуємо назвою найбільшого у світі океану — Тихого.

Безперечно, «за значенням з цією подорожжю може зрівнятися лише посадка на Місяць, яку здійснив «Аполлон 11» через 447 років»,— пише Річард Гамбл у «Подорожі Магеллана» (англ.). Чому цій подорожі надають такого великого значення? По-перше, було доведено, що Америка не є частиною Азії та не лежить поряд з нею, як вважав Колумб. По-друге, після завершення плавання була помічена розбіжність у ліченні днів на один день, що свідчило про необхідність створення всесвітньої лінії зміни дат. І нарешті, за словами наукового письменника Айзека Азімова, експедиція виявила, що Земля має форму кулі. Справді, цим останнім Магеллан наочно довів те, про що Біблія говорила вже 2250 років. (Ісаї 40:22; порівняйте Йова 26:7). Без сумніву, це втішило б глибоко релігійну людину, яка відчинила двері у світ.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 14]

Тордесільяська угода

Перед Португалією та Іспанією розгорталися величезні простори світу, отже для участі у торгівлі та щоб поділити права на володіння новими землями країни домовилися укласти договір. Тому під проводом пап Олександра VI та Юлія II була проведена уявна лінія через сьогоднішню Бразилію. Землі, відкриті на схід від цієї лінії, визнавалися португальськими, а решта — іспанськими. Магеллан необачно вказав португальському королю Мануелю, що коли провести цю лінію через полюси на інший бік земної кулі, то Острови Прянощів — Молукки — могли б бути розташовані в тій частині світу, яка належить Іспанії. Це чесне зауваження, ґрунтоване на поширеному тоді уявленні про значно менший, ніж він є насправді, Тихий океан, призвело до грубої відмови Магеллану. Але Магеллан сам виявив, що помилявся. Втім, його концепція була додатковою підставою звернутися за підтримкою до короля Іспанії.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 15]

Тяжкі випробування мореплавців у давнину

Життя простого моряка не було схоже на ідилічний круїз, надто під час тривалих — нерідко кількарічних — подорожей до незвіданих земель. Ось, наприклад, лише дещо з того, що випадало на долю мореплавця:

● Неймовірна тіснота та відсутність можливості усамітнитися.

● Часті жорстокі покарання, спричинені примхою капітана.

● Цинга та смерть від браку вітаміну C.

● Смерть у корабельній аварії, від голоду, спраги, несприятливих погодних умов, смерть від рук тубільців.

● Дизентерія або черевний тиф від брудної та гнилої питної води.

● Харчове отруєння зіпсованою їжею, яка кишить паразитами.

● Пропасниця від укусів зголоднілих пацюків.

● Тиф, який переносять воші, що кишать на брудних тілах та одежі.

● Всього шансів добратись додому — один з двох.

[Відомості про джерело]

Century Magazine

[Карта/Ілюстрації на сторінках 16, 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Подорож Магеллана (1519—1522 роки)

⇦••• Маршрут □ Вихідний та кінцевий пункти

Магелланова протока.

Магеллана вбито на Філіппінах.

Заключний етап подорожі, проведений під командуванням Хуана Себастьяна де Елькано.

[Відомості про джерело]

Магеллан: Giraudon/Art Resource, NY; карта світу: Mountain High Maps ® Copyright © 1995 Digital Wisdom, Inc.; астролябія: з люб’язного дозволу Adler Planetarium

[Ілюстрація на сторінці 16]

Фернан Магеллан

[Ілюстрація на сторінці 16]

«Вікторія» — перший корабель, який здійснив навколосвітнє плавання. З п’яти кораблів Магеллана цей був четвертим за розмірами та вміщав 45 чоловік. Довжина корабля приблизно 21 метр.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Навігаційні інструменти: пісковий годинник відмірював час, а астролябія визначала широту, на якій перебував корабель.