Пошуки прянощів, золота, навернених і слави

«ТЬЄРРА! Тьєрра!» («Земля! Земля!») Цей тріумфуючий вигук розірвав тишу під час нічної вахти 12 жовтня 1492 року. Моряк на судні Пінта побачив нечіткий контур острова. Ця нескінченна подорож, нарешті, увінчалась успіхом для суден Санта Марія, Пінта і Ніня.

На світанку Колумб, його два капітани та інші члени команди перейшли вбрід до берега. Вони подякували Богові та заволоділи островом в ім’я монархів Іспанії — Фердинанда та Ізабелли.

Колумб реалізував свої мрії. Тепер він надіявся знайти золото (золоті сережки в ніздрях тубільців не були непоміченими) і вернутися в Іспанію з торжеством. На його думку, західний шлях до Індії став його власністю і тепер можна було забути почуття розчарування останніх вісьмох років.

Мрія починає збуватись

Наприкінці XV століття два предмети торгівлі були ходовими в Європі: золото й прянощі. Золото було потрібне, щоб купувати предмети розкоші у країн Сходу, а прянощі зі Сходу робили одноманітну їжу приємною на смак під час довгих зимових місяців. Європейські торгівці бажали безпосереднього доступу до країн, де такі товари можна було отримати.

Португальські торгівці й мореплавці займалися встановленням монополії на торгівлю з Африкою і згодом знайшли шлях на Схід через Африку й Мис Доброї Надії. Тим часом Колумб, італійський мореплавець, скерував свою увагу на захід. Він вважав, що найкоротший шлях до Індії та її бажаних прянощів був через Атлантичний океан.

Протягом вісьмох виснажливих років Колумб ходив з одного королівського суду до іншого і, нарешті, одержав підтримку короля і королеви Іспанії. Нарешті його непохитне переконання перемогло вагання монархів і неохочість моряків. Ті, хто вагався, мали причини на це. Проект Колумба був не без вад, а він зухвало вимагав, щоб його призначили «Величним Адміралом Океану» та постійним губернатором усіх земель, які він, мабуть, відкриє.

Але найбільші протести стосувалися його підрахунків. У той час вчені не сперечались над тим, що Земля була круглою. Важливим було питання: яка частина океану роз’єднувала Європу й Азію? Колумб вважав, що Чіпанго, або Японія, про яку він читав у розповіді про подорож Марко Поло до Китаю, знаходилась близько 8000 кілометрів [5000 миль] на захід від Лісабона (Португалія). Отже, він уважав, що Японія там, де тепер знаходиться Карібське мореa.

В основному, через надто оптимістичну оцінку відстані між Європою і Далеким Сходом королівські комісії в Іспанії та Португалії припинили обговорення цього рискованого заходу, вважаючи його нерозсудливим. Здається, ніхто не міг уявити собі можливості існування великого континенту між Європою та Азією.

Але Колумб, підтриманий друзями в Іспанському суді, був наполегливим, і події розвинулись на його користь. Ізабеллу — королеву Кастіля, завзяту католичку, привабила можливість навернути Схід на католицьке віросповідання. Коли весною 1492 року Гранада стала залежною від католицьких монархів, католицизм став релігією всієї Іспанії. Здається, настав час вкладати гроші на захід, що міг принести великі дивіденди в релігійному та в економічному відношеннях. Колумб одержав дозвіл монархів і гроші, які він потребував.

Подорож у невідоме

Малий флот з трьох суден було швидко споряджено й з повною командою у складі 90 чоловік, Колумб залишив Іспанію 3 серпня 1492b. Після того, як він поповнив запаси на Канарських островах, 6 вересня судна поплили на захід у напрямку «Індії».

Подорож була випробовуванням для Колумба. Надії зміцнилися, а потім знищилися добрими й поганими вітрами. Незважаючи на багатообіцяючі знахідки морських птахів, західний обрій залишався незмінно пустим. Колумб постійно мусив зміцнювати рішучість своїх моряків обіцянками землі та багатства. Коли вони були, за «особистим підрахунком» Колумба, якихось 3200 кілометрів (2000 миль) в Атлантичному океані, він показав штурману підрахунки на 2819 кілометрів (1752 миль). Потім він написав у корабельному журналі: «Я не виявив цей рахунок [3413 кілометрів, 2121 миль] своїм людям, тому що вони злякалися б, що знаходяться так далеко від дому» (Журнал Христофора Колумба, перекладений Робертом Г. Фусоном). У багатьох випадках тільки його неослабна рішучість не допустила того, щоб судна повернулися назад.

Дні тяглися, і моряки ставали все неспокійнішими. «Моя рішучість не задовольняє чоловіків, бо вони продовжують ремствувати й скаржитися,— написав Колумб.— Незважаючи на їхнє нарікання, я тримався напрямку на захід». До 10 жовтня, після більше місяця перебування на морі, нарікання посилювалося на всіх трьох суднах. Моряки тільки певною мірою заспокоїлися тоді, коли Колумб пообіцяв їм, що вернуться шляхом, яким приплили, якщо не знайдуть землі до трьох днів. Однак наступного дня, коли вони втягнули на судно зелену гілку, на якій ще були квіти, довір’я до їхнього адмірала відновилося. На світанку наступного дня (12 жовтня) моряки, втомлені морем, були раді побачити покритий буйною рослинністю тропічний острів. Їхня важлива подорож досягла своєї мети!

Відкриття і розчарування

Багамські острови були дуже мальовничими. Колумб написав, що голі тубільці були «ставними, маючи гарні постаті й дуже витончені риси обличчя». Але через два тижні, протягом яких Колумб задовольнявся тропічними фруктами й мінявся товарами з дружніми жителями, він відплив. Він шукав золота, материка-Азію, навернених і прянощів.

Через кілька днів Колумб досяг Куби. «Я ще ніколи не бачив чогось, настільки прекрасного»,— зауважив він, коли зійшов на берег острова. Він колись написав у своєму журналі: «Я впевнений у тому, що Куба — це індіанська назва Чіпанго [Японії]». Отже, він послав двох представників для того, щоб установити зв’язок з кханом (правителем). Цих двоє іспанців не знайшли ні золота, ні японців, але вернувшись, повідомили про дивну звичку серед місцевих людей, тобто про те, що вони курили тютюн. Колумб не був знеохоченим. «Безсумнівно, існує велика кількість золота в цій країні»,— він запевнив себе.

Мандрівка продовжилася, цим разом на схід. Він знайшов великий гористий острів поблизу Куби, який назвав Ла ісла еспаньола (Іспаньола). Нарешті, іспанці знайшли досить велику кількість золота. Але через кілька днів сталось лихо. Флагманське судно Санта Марія сіло на піщаний мис і не могло плисти далі. Місцеві люди охоче допомогли команді врятувати стільки майна, скільки було можливо. «Вони люблять своїх сусідів, як самих себе, а також мають найніжніші й найласкавіші голоси й завжди усміхаються»,— сказав Колумб.

Колумб вирішив зробити мале поселення в Іспаньолі. Раніше він зловісно зауважив у своєму журналі: «Ці люди невмілі щодо зброї... 50 чоловіками можна було б підкорити всіх своїй волі й примусити їх виконувати все, чого забажається». Він також передбачав релігійну колонізацію: «Я маю велику надію на Нашого Господа, що Ваша Високість наверне їх усіх на християнську віру, і що вони всі належатимуть вам». Коли поселення було організоване в місці, яке він назвав Ла Вія де ла Навідад (Містечко Різдва), Колумб вирішив, що він і решта його команди повинна негайно вернутися в Іспанію з новиною про їхнє велике відкриття.

Втрачений рай

Іспанський суд дуже радів, коли одержав новину про відкриття Колумба. Йому дали багато нагород і заохотили якнайскоріше організувати другу експедицію. Тим часом іспанські дипломати швиденько постаралися отримати від іспанського папи, Олександра VI, право колонізувати всі землі, які відкрив Колумб.

Друга експедиція в 1493 році була честолюбною. Армада з 17-ох суден повезла понад 1200 поселенців, включаючи священиків, фермерів і солдатів, але не жінок. Мета — колонізувати нові землі, навернути місцевих людей на католицьку віру, і, очевидно, будь-яке золото або прянощі, які було знайдено, з великою охотою приймалися. Колумб також мав намір продовжувати шукати морського шляху до Індії.

Хоч було знайдено більше островів, включаючи Пуерто-Ріко та Ямайку, глибока безнадійність посилювалася. Іспанське населення Ла Навідада, першої колонії в Іспаньолі, великою мірою зменшилося через люту ворожнечу між собою, а потім майже зникло завдяки тубільцям острова, у яких викликали гнів пожадливість і неморальність колонізаторів. Колумб вибрав собі кращу місцевість для великої, нової колонії, а потім продовжив шукати шляху до Індії.

Не змігши обплисти Кубу, Кошумб вирішив, що це мусить бути материк Азія — мабуть, Малайя. Як було заявлено в творі «Завоювання раю» (англ.), Колумб «вирішив, що вся команда повинна присягати, що берег, біля якого вони плили... не був частиною острова, а в дійсності «материком, початком Індії». Коли він вернувся до Іспаньоли, то помітив, що нові поселенці не поводилися краще, ніж попередні, вони гвалтували жінок і поневолювали хлопців. Колумб сам збільшив ворожість тубільців, коли зібрав 1500 з них, з яких 500 були вислані до Іспанії як слуги; вони всі померли протягом кількох років.

Ще дві подорожі до Вест-Індії не сприяли великою мірою успіху Колумба. Він не мав успіху ні щодо золота, ні щодо прянощів, ні щодо шляху до Індії. Проте католицька церква якимсь чином отримала навернених. Здатність Колумба керувати далеко не дорівнювала його обдарованості мореплавця; слабішаюче здоров’я зробило його деспотичним, а навіть жорстоким із тими, хто не подобався йому. Іспанські монархи були зобов’язані замінити його більш здібним губернатором. Він завоював океани, але поводився невміло, коли виходив на берег.

Колумб помер, коли йому було 54 роки, відразу після закінчення четвертої подорожі, багатий, але озлоблений; він все ще твердив, що знайшов морський шлях до Азії. Наступні покоління присудили йому вічну славу, якої він усе своє життя так дуже прагнув.

Але шляхи, які він наносив на карту, сприяли відкриттю і колонізації всього континенту Північної Америки. Світ великою мірою змінився. Чи вийшло це на краще?

[Примітки]

[Карта/Ілюстрація на сторінці 6]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПОДОРОЖ-ВІДКРИТТЯ КОЛУМБА

ІСПАНІЯ

АФРИКА

Атлантичний океан

США

Багамські острови

Куба

Іспаньола