Від наших читачів

Труднощі догляду за хворими Мене дуже підбадьорила ця чудова серія статей (за 8 лютого 1997 року). Мені 17 років, я доглядаю за своїм дідусем, який зазнав апоплектичного удару, і за своєю мамою — у неї нервовий зрив. Я заспокоїлась, коли прочитала, що доглядачам за хворими властиво час від часу дратуватись і запитувати: «Чому це трапилося зі мною?» Також вдячна за статтю про практичну допомогу, яку можна надати доглядачеві за хворими.

П. Т., Італія

Ви точно й з розумінням описуєте почуття тих, хто піклується про любих їм людей, які хворіють. Дякую Єгові за те, що він спонукав вас написати ці чудові статті. Я впевнена, що вони допоможуть всім нам, хто опинився в такій ситуації, примиритися з нею і продовжувати служити Єгові з радістю і ревністю.

Б. В., Чехія

Я є матір’ю двох підлітків, недавно розлучилась; мій син тяжко страждає від РЗУРП (розладів зосередження уваги та регуляції поведінки). Ця ноша викликає сильний стрес. Завдяки останнім статтям про догляд за хворими я змогла зрозуміти свої почуття розгубленості, гніву, пригніченості й безпорадності. Дуже тішуся, що старші брати збору взяли мого сина під свою опіку. Наскільки ж радісно, коли любов виявляють на ділі!

К. К., Сполучені Штати Америки

Мій чоловік страждає від недоумства і залежить від мого догляду. Я боялася, що це мені не під силу. Згадана в статтях Джінні підбадьорила мене своєю порадою: «Часто страх перед тим, що може статися, гірший за дійсність».

А. П., Словаччина

Колись я доглядала хворих і почувалася подібно до того, що було описано в статтях. Багато разів я не могла розповісти іншим про своє розчарування і про почуття провини. Ці статті дали мені змогу говорити про все це.

Ф. Ф., Нігерія

Я ніколи не думав, що будуть надруковані саме такі статті. З 1989 року моя мама прикута до ліжка. Оскільки я в неї єдиний син і в мене немає ні батька, ні брата, ні сестри, то я був змушений взяти на себе обов’язок догляду за нею. Я згідний з останнім абзацом цієї серії, що Єгова та його Син, Ісус Христос, є найспівчутливішими з усіх доглядачів за хворими. Багато разів, коли ситуація ставала безнадійною і мені здавалось, що вже не зможу справитися з нею, я звертався до Єгови в молитві й благав його допомогти мені. Лише при самій думці про те, що він вислуховує, я відчував, як повертається до мене сила.

М. А. М., Перу

Мій чоловік хворіє, і я пережила майже все з того, про що йшла мова в журналі. Згадую багато випадків, коли брати й сестри запитували про мого чоловіка. Часом я нервувалася, думаючи: «Чому вони завжди запитують про нього? Чому не про мене?» Тепер я розумію, що такі почуття є нормальними.

М. А. І. І., Іспанія

Порушення здатності вчитися Мій син, якому десять років, тяжко страждає від РЗУРП. Мені дуже радісно сповістити вас, що з часу опублікування серії статей «Як допомогти дітям, котрим важко вчитися» (за 22 лютого 1997 року) декілька друзів сказали, що, незважаючи на свої спроби зрозуміти цей розлад і допомогти мені, вони ніколи повністю не розуміли, які відчуття мали мій син і я. Тепер більшість друзів говорили про своє ще більше бажання допомагати. Одна сестра в зборі виділила час для того, щоб переглянути ці статті з моїм сином і підбадьорити його. Пізніше син підійшов до мене і попросив прочитати цей журнал знову.

Л. А. Д., Сполучені Штати Америки