Тріумф і трагедія
«Історія туберкульозу за останні 30 років — це історія тріумфу та трагедії. Тріумфу вчених, які знайшли способи контролювати й зрештою знищити хворобу, і трагедії загальної неспроможності застосувати їхні винаходи» (Дж. Р. Біґналл, 1982 рік).
ТУБЕРКУЛЬОЗ позбавляє людей життя уже тисячоліттями. Від нього страждали інки Перу ще задовго до того, як європейці дісталися до Південної Америки. Він мучив єгиптян у дні розквіту правління фараонів. Старовинні писання виявляють, що у древньому Вавилоні, Греції та Китаї туберкульоз підстерігав як вельмож, так і простих людей.
Від XVIII до початку XX століття туберкульоз був основною причиною смерті в західному світі. Зрештою в 1882 році німецький лікар Роберт Кох офіційно повідомив про виявлення бацил, які викликають цю хворобу. Через тринадцять років Вільгельм Рентген відкрив проміння, яке пізніше було назване його ім’ям. Завдяки цьому відкриттю з’явилась можливість розглянути легені живих людей для виявлення ознак туберкульозних ушкоджень. Потім, в 1921 році, французькі вчені створили вакцину проти туберкульозу. Її назвали на честь вчених-винахідників BCG — бацила Кальметта — Ґерена (українською мовою БЦЖ), і вона досі залишається єдиною вакциною проти цієї хвороби. Однак туберкульоз продовжує свої жахливі жнива.
Нарешті знайдено лік!
Раніше медики посилали хворих на туберкульоз у санаторії. Часто ці лікарні розміщувалися в горах, де хворі могли відпочивати й дихати свіжим повітрям. Тоді в 1944 році лікарі у Сполучених Штатах Америки винайшли стрептоміцин — перший антибіотик, ефективний проти туберкульозу. Невдовзі медики розробили й інші ліки проти цієї хвороби. Нарешті хворих на туберкульоз можна було вилікувати, навіть у них вдома.
Рівень заражуваності знизився, і майбутнє здавалось безхмарним. Тож санаторії було закрито, фінансування досліджень туберкульозу — скорочено, а впровадження програм по запобіганню хворобі — припинено. І вчені та лікарі взялися за розв’язання нових медичних проблем.
Хоча туберкульоз ще ступав важкою ходою по країнах, що розвиваються, ситуація, безперечно, мала поліпшитися. Туберкульоз відійшов у минуле. Так думали люди. Але вони помилялися.
Страхітливе повернення вбивці
В середині 1980-х років туберкульоз повернувся, щоб знову навівати жах і сіяти смерть. Через якийсь час, у квітні 1993-го, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила туберкульоз «загрозою світового масштабу» й заявила, що «ця хвороба, коли не буде вжито негайних заходів, аби стримати її поширення, забере у наступні десять років понад 30 мільйонів людських життів». Це вперше за свою історію ВООЗ забила тривогу по всьому світу.
До сьогоднішнього дня людству, попри усі «негайні заходи», так і не вдалось стримати поширення хвороби. Навпаки, ситуація навіть погіршилась. Недавно ВООЗ повідомила, що у 1995 році було зареєстровано найвище в історії число померлих від туберкульозу за рік. ВООЗ також застерегла, що за наступні 50 років на туберкульоз може захворіти близько половини мільярда чоловік. Все більше людей ставатимуть жертвами туберкульозу, який опірний багатьом лікам і часто є невиліковним.
Чому вбивця повернувся?
Однією з причин є те, що за минулі 20 років у багатьох частинах світу було частково або повністю зупинено впровадження програм по контролю над туберкульозом. Внаслідок цього діагноз ставився запізно й лікування було несвоєчасним. А це призвело до ще більшої кількості смертей та дальшого поширення хвороби.
Інша причина повернення туберкульозу — зріст кількості бідних, які постійно недоїдають і живуть у перенаселених, нерідко багатомільйонних містах країн, що розвиваються. Хоча туберкульозом можуть заразитися не тільки бідні, а й будь-хто, все ж в тісноті та в антисанітарних умовах легше підхопити хворобу або заразити нею інших. Крім того, за таких умов є більше ризику, що імунна система ослабне й не зможе протистояти хворобі.
ВІЛ і туберкульоз — подвійне лихо
Найбільша проблема полягає в тому, що туберкульоз зав’язав смертельну дружбу з ВІЛ, вірусом СНІДу. За приблизними підрахунками, із одного мільйона зареєстрованих у 1995 році смертей, пов’язаних зі СНІДом, третина була спричинена туберкульозом. Це пояснюється тим, що ВІЛ ослаблює опірність організму до туберкульозу.
У більшості людей, заражених туберкульозом, хвороба так ніколи й не розвинеться. Чому? Тому що мікробактерії туберкульозу ув’язнені в клітинах, які називаються макрофагами. Вони замкнені там імунною системою, а конкретніше — Т-лімфоцитами, або Т-клітинами.
Мікробактерії туберкульозу нагадують кобр, які надійно заховані в кошиках зі щільною кришкою. Кошики — це макрофаги, а кришки — Т-клітини. Однак коли на сцені з’являється вірус СНІДу, він зриває з кошиків кришки й тоді мікробактерії, вирвавшись на волю, можуть атакувати будь-яку частину організму.
Тому, на відміну від людей зі здоровою імунною системою, у хворих на СНІД може швидше розвинутися активна форма туберкульозу. «ВІЛ-інфіковані страшенно вразливі,— сказав шотландський фахівець по туберкульозу.— У лондонській клініці двоє ВІЛ-інфікованих пацієнтів заразилися цією хворобою в коридорі, коли повз них провозили хворого на туберкульоз».
Отже, СНІД підливає масла у вогонь епідемії туберкульозу. За деякими підрахунками, через СНІД до 2000 року на туберкульоз захворіє ще додатково 1,4 мільйона чоловік. Основною причиною є не лише підвищена сприйнятливість жертв СНІДу до туберкульозу, але й те, що вони можуть легко заразити ним інших, у тому числі не хворих на СНІД.
Туберкульоз, опірний багатьом лікам
І остання причина того, чому боротися з туберкульозом так нелегко,— з’явилися штами туберкульозу, які опірні багатьом лікам. Ці суперштами погрожують зробити хворобу знову невиліковною, як було до винайдення антибіотиків.
Парадоксально, що туберкульоз набуває опірності медикаментам переважно через те, що хворі неправильно вживають їх. Успішне лікування триває щонайменше шість місяців і вимагає абсолютно регулярного приймання чотирьох видів ліків. Деколи хворому доводиться випивати щодня аж десять таблеток. Якщо хворий не приймає ліків регулярно або не закінчує курсу лікування, розвиваються штами туберкульозу, котрі важко або взагалі неможливо знищити. Деякі штами можуть бути опірними аж до семи основних ліків проти туберкульозу.
Лікувати хворих на туберкульоз, опірний багатьом медикаментам, не лише складно, але й дорого. Таке лікування може коштувати майже в 100 разів більше, ніж лікування звичайного туберкульозу. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки вартість лікування лише одного хворого на туберкульоз, опірний лікам, може перевищувати 250 000 доларів!
За підрахунками ВООЗ, у світі нараховується коло 100 мільйонів інфікованих штамами туберкульозу, які опірні лікам і деколи не піддаються жодним відомим медикаментам. Але найгірше те, що цими летальними штамами так само легко заразитися, як і звичайними.
Профілактика та лікування
Що ж робиться для відвернення цієї загрози світового масштабу? Найліпший спосіб контролювати хворобу — виявляти й лікувати її на ранній стадії. Так можна не лише допомогти тим, хто вже захворів, але й запобігти зараженню інших.
Коли туберкульозу не лікувати, він призводить до смерті більше як у половині випадків. Зате правильне лікування майже завжди є успішним, хіба що туберкульоз спричинений штамом, опірним декільком медикаментам.
Отже, як ми побачили, щоб вилікуватися, необхідно пройти повний курс лікування. Однак часто хворі не роблять цього. Чому? Тому що переважно кашель, гарячка та інші симптоми зникають через декілька тижнів після початку лікування. Тож багато хворих думають, що вони вже вилікувались, і більше не приймають ліків.
Щоб розв’язати цю проблему, ВООЗ популяризує програму, яка називається DOTS (короткий курс лікування під безпосереднім наглядом). Як видно з назви програми, медпрацівники слідкують за тим, щоб хворі приймали усі приписані ліки, принаймні перші два місяці лікування. Однак це не завжди вдається, бо багато жертв туберкульозу живуть на задвірках суспільства. А оскільки їхнє життя часто невлаштоване й сповнене проблем — дехто з них є навіть безпритульний,— пильнувати, щоб хворі регулярно приймали ліки, буває просто неможливо.
Тож, чи є якась перспектива повністю подолати це лихо людства?
[Рамка на сторінці 5]
Що слід знати про туберкульоз
Опис хвороби: найчастіше туберкульоз вражає легені, але він може поширитись і на інші частини організму, особливо на мозок, нирки або кістки.
Симптоми: ознаками туберкульозу легенів є кашель, втрата ваги й апетиту, сильне потіння вночі, загальна слабкість, задишка та біль у грудях.
Діагностика: зараження бацилами можна виявити за допомогою шкірної туберкулінової проби. Рентген покаже, чи не ушкоджені часом легені (ушкодження може свідчити про активну форму туберкульозу). Але найнадійніший метод виявлення мікробактерій туберкульозу — це лабораторне дослідження мокротиння хворого.
Кого слід обстежувати: людей із симптомами хвороби й тих, хто неодноразово близько контактував з хворим на туберкульоз, зокрема в погано провітрюваному приміщенні.
Вакцинація: існує лише одна вакцина — БЦЖ. Вона запобігає важким формам туберкульозу в дітей, але майже зовсім не допомагає підліткам і дорослим. У ліпшому випадку вакцинація захищає на 15 років. БЦЖ діє тільки тоді, коли людина незаражена; вводити її зараженим людям — марно.
[Рамка на сторінці 6]
Туберкульоз і мода
Хоч як це й дивно, але у XIX столітті туберкульоз був овіяний романтизмом, оскільки багато думали, що симптоми цієї хвороби роблять людину чутливішою та артистичнішою.
Ось що писав у своїх «Мемуарах» про початок 1820-х років французький драматург та романіст Александр Дюма: «Було дуже модно страждати від болю в грудях; кожного, особливо поетів, мучили сухоти; померти [від цієї хвороби], не дотягнувши тридцяти, вважалося престижно».
Кажуть, що англійський поет лорд Байрон якось висловився: «Я хотів би померти від сухот... тоді б усі панночки говорили: «Подивіться на цього нещасного Байрона, як зворушливо він виглядає при смерті!»
Американський письменник Генрі Дейвід Торо, який, очевидно, помер від туберкульозу, написав: «Хвороба й згасання є часто такими ж чарівними, як... гарячковий жар сухот».
Коментуючи цю захопленість туберкульозом, «Журнал Американської медичної асоціації» (англ.) в одній із статей написав: «Ця парадоксальна пристрасть до хвороби перекрутила смаки в моді: жінки намагалися виглядати блідими й слабкими, використовували багато білил і віддавали перевагу вузьким мусліновим сукням. Сьогодні подібного ефекту силкуються досягнути манекенниці, що виглядають, як хворі на анорексію».
[Рамка на сторінці 7]
Чи легко заразитися туберкульозом?
«Від бактерій туберкульозу ніде не сховаєшся,— застерігає д-р Арата Кохі, директор Програми ВООЗ по глобальній боротьбі з туберкульозом.— Заразитися туберкульозом може будь хто, просто вдихнувши бацили туберкульозу, які потрапили у повітря під час кашлю або чхання хворих. Ці бацили можуть зависнути в повітрі на кілька годин, навіть років. Туберкульоз загрожує всім».
Однак щоб захворіти, людина, по-перше, мусить заразитися бактеріями туберкульозу і, по-друге, зараження повинно перейти у хворобу.
І хоча можливо заразитися через нетривалий контакт із хворим з відкритою формою, туберкульоз, як правило, передається через неодноразові контакти (яких часто неможливо уникнути в сім’ях, що живуть у тісноті).
Якщо людина заразилася повітряно-крапельним шляхом, мікробактерії розмножуються в області грудної клітки. Однак у 9 з 10 випадків імунна система зупиняє поширення інфекції, і людина не хворіє. Деколи, правда, якщо імунна система серйозно ослаблена через ВІЛ, діабет, лікування раку хіміотерапією або інші причини, мікробактерії можуть «прокинутися».
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 4]
New Jersey Medical School —National Tuberculosis Center
[Ілюстрація на сторінці 7]
Мікробактерії туберкульозу, звільнені вірусом СНІДу, нагадують кобр, яких випустили з кошиків.