Як я даю собі раду із заїканням

Розповів Свен Сіверз

Я ЗАЇКА з дитинства. Тепер я дуже вдячний батькам за їхній підхід до цієї проблеми. Коли я говорив заїкаючись, вони дослухалися до того, що́ я хотів сказати, замість постійно виправляти мене. На думку логопедів розлад мови погіршується, якщо батьки постійно звертають увагу на заїкання дитиниa.

Коли мені було три рочки, моя мати стала Свідком Єгови. Підлітком я вирішив піти її шляхом, і мені допомогли ґрунтовно вивчити Біблію. Двадцять четвертого липня 1982 року на конгресі у Ноймюнстері (Німеччина) я охрестився як присвячений служитель Бога. Потім я переїхав у Південно-Африканську Республіку, де продовжую брати участь у публічній проповідницькій праці, що наказано робити всім правдивим християнам (Матвія 28:19, 20). Вам, напевно, цікаво, як мені це вдається, якщо я заїка?

Винагорода за позитивний умонастрій

Мушу визнати: зберігати позитивний умонастрій часом досить важко, але я переконався, що саме він і допомагає. Я завжди можу порозумітися з іншими. Якщо не на словах, то за допомогою записок або тільки показуючи біблійну літературу. Позитивний умонастрій допомагає мені долати страх почати розмову. Я роблю дуже прості вступи. На початку розмови я надаю можливість господареві квартири говорити якнайбільше. Люди люблять поговорити, а мені це дає нагоду познайомитися з їхнім складом розуму. Далі я веду розмову про те, що їх цікавить, і звертаю увагу на біблійну звістку. Коли зосереджуюсь на словах співрозмовника, то забуваю про свою ваду мовлення і тоді менше заїкаюсь.

Завдяки позитивному умонастрою я відповідаю на християнських зібраннях. Я переконався, що чим активніше беру участь у біблійних обговореннях, тим більше слухачі та ведучий звикають до мене і слухають, що́ я говорю, а не як я говорю.

Аби зазнати радощів успіху, я не припиняю спроб говорити. Це допомагає не перейматися жалем до самого себе і не відгороджуватись від інших. Боротьбу з жалем до себе доводиться вести постійно. Кажуть, то́му, хто падає з коня, треба знову сісти верхи, аби не втратити впевненості в собі. Отже, якщо я не можу закінчити відповідь через заїкання, то, як тільки з’являється можливість, відповідаю ще раз, тобто, так би мовити, знову вилізаю на коня.

Як можуть допомогти інші

Я вдячний за тактовну допомогу, коли мені потрібно переговорити з кимось по телефону або дізнатись щось у незнайомця. Але буває так, що допомога виходить за межі необхідного і мною опікуються, як дитиною, що не в змозі приймати рішення.

Допомога моєї відданої дружини, Трейсі, надзвичайно цінна для мене. Перед тим, як вона стає ‘моїми устами’, ми все дуже докладно обговорюємо, аби вона знала, що я хотів би зробити. (Порівняйте Вихід 4:10, 14, 15). Таким чином я бачу, що вона поважає мене як свого чоловіка і допомагає не втратити відчуття контролю над власним життям.

Крім того, для мене дуже корисною є Школа теократичного служіння. На цих щотижневих заняттях студенти беруть участь у читанні з Біблії та виголошують короткі промови на біблійні теми. Мене приємно здивувало, що часто я досить добре можу читати і говорити перед аудиторією. Я б ніколи не дізнався про цю мою здібність, якби не записався в Школу.

Особливо підкріпляло мене те, що, коли я виступав із завданням у програмі Школи теократичного служіння, ведучий звертав увагу на зміст моєї промови, а не на те, як я говорив. Мені дуже став у пригоді «Посібник для Школи теократичного служіння»b, хоча відповідати певним вимогам, про які йдеться в цій книжці, заїкам значно складніше. Наприклад, через заїкання я іноді не можу вкластися у відведений для промови час. Я дуже вдячний за те, що ведучий виділяє ті пункти, над якими я в змозі працювати.

Відповідальніші доручення в служінні

Колись мені доручали читати вголос християнські публікації, які ми вивчали на зібраннях. Я також мав привілей проводити вивчення, якщо інші кваліфіковані служителі були відсутні, а тепер проводжу їх постійно. Спочатку я хвилювався, та згодом пересвідчився, що Бог допомагає виконувати такі завдання.

Протягом багатьох років, однак, читати або виступати з промовами перед збором мені доводилось нечасто. І це зрозуміло, бо деколи мені потрібно було надто багато часу, щоб пояснити свою думку. Отже всі сили я віддавав на виконання інших доручень. Спочатку я допомагав братові, відповідальному в зборі за журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». Потім, коли мене призначили службовим помічником, я відповідав за запас Біблій, книжок та іншої літератури. Пізніше мені доручили займатися картками територій, які ми використовуємо у нашій публічній проповідницькій праці. Я зосереджувався на ретельному виконанні цих доручень, і це приносило мені велике задоволення.

Останні вісім років я разом з Трейсі служу повночасним благовісником. І в цій діяльності Єгова, безумовно, благословив мої зусилля. Іноді мені спадає на думку, що Єгова навіть послуговується моєю вадою мовлення: з п’ятьох осіб, яким я мав привілей допомогти стати присвяченими християнами, двоє — заїки.

І досі я з радістю згадую той день, коли мене призначили служити старійшиною збору. Оскільки мої можливості навчати зі сцени обмежені, я намагаюсь надавати допомогу, розмовляючи з братами особисто. Заїкання — не завада для того, щоб знайти у Святому Письмі пораду для члена збору, який потрапив у складну ситуацію.

Протягом п’яти останніх років мене запрошують виголошувати дедалі більше промов. Крім промов на заняттях Школи теократичного служіння, мені доручають робити оголошення на інших зібраннях. Поступово плавність мови в мене покращилась, але потім сильне заїкання повернулось. Я з тривогою думав: «Мені більше нічого не доручать», але на мій подив, згідно з розкладом я мав знову підготувати виступ! Головуючий наглядач нашого збору сказав мені, що коли під час виступу я раптом не зможу більше говорити, то маю тільки подивитися на нього, а він тоді вийде на сцену та продовжить те, що я не закінчив. Я звертався за його допомогою декілька разів, але протягом останніх місяців такої потреби в мене не виникало. Оскільки моя мова поліпшилася, мені стали призначати довші завдання, в тому числі публічні промови. Я тільки тоді усвідомив, яких успіхів досяг, коли недавно мене запросили взяти участь у двох сценках на районному конгресі Свідків Єгови.

Відверто кажучи, я не знаю, чому саме моя мова поліпшилася. Завтра вона може й погіршитись. Крім того, хоча мені вдаються промови зі сцени, часом важко говорити з кимось особисто. Отже це не є історія зі щасливим кінцем: я не подолав заїкання. Коли заїкання повертається, я нагадую собі про те, що необхідно змиритися з обмеженнями і ‘з Богом ходити сумирно’ (Михея 6:8).

Хоч би що сталося в майбутньому, я не припиню працювати над собою, бо знаю: невдовзі буде встановлено Божий новий світ, де заїкання буде переможене. «Язик недорікуватих,— обіцяє Біблія,— поспішить говорити виразно». Я впевнений, що, як і в духовному сенсі, це пророцтво сповниться буквально — і «буде співати безмовний язик» (Ісаї 32:4; 35:6).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 15]

З дружиною Трейсі.