Таємниця дольменів. Чому? Коли? Як?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В НІДЕРЛАНДАХ

«ЩО ТАКЕ дольмени?»,— можете запитати ви. Це доісторичні споруди у вигляді двох або більше величезних брил, поставлених вертикально й перекритих зверху кам’яною плитою. Найчастіше ці споруди використовували як місце поховання. Дольмени можна побачити здебільшого у Західній, Північній та Південній Європі.

У голландській провінції Дренте дольмени переважно розташовуються у гарних мальовничих місцинах. Славнозвісний художник Вінсент Ван-Гог написав в одному із своїх листів: «У Дренте настільки гарно, що я волів би ніколи не бачити цієї місцевості, якби не міг залишитися тут назавжди». Природолюби, а також люди, котрі цікавляться археологією, отримують багато задоволення, коли відвідують дольмени в Дренте.

Але чому це стародавнє каміння так цікавить нас? Однією причиною цього є допитливість. Чому стародавнім людям треба було докладати стількох зусиль, щоб перемістити, обробити та підняти ці важкі камені? Деякі з каменів важать кілька тонн. А в ті часи не було сучасних підйомних кранів! Отже, що відомо про дольмени?

Мегалітичні споруди

Дольмени визначаються як мегалітичні споруди («мегаліт» у перекладі з грецької означає «великий камінь»). Можливо, ви знаєте про менгіри у Франції, назва яких походить від бретонського слова, яке означає «довгий камінь». На Менорці, острові Балеарської групи, мегаліти називаються «таулас» (столи). Вони складаються з тяжкої плити, покладеної горизонтально на вертикальну брилу, і це нагадує велетенську літеру Т.

Багато людей надзвичайно цікавляться мегалітом Стонгендж в Англії — це концентричне коло з величезних каменів деякі з них вагою 50 тонн. Близько 80 брил сіро-голубого кольору було перевезено з гір Преселі в Уельсі,— а це понад 380 кілометрів від Стонгенджа. Згідно з книжкою Національного географічного товариства «Загадки людства — непоясненні знаки землі» (англ.), «вчені вважають, що споруда [Стонгендж] була храмом, який, можливо, символізував вічний орбітальний рух Сонця, Місяця та зірок на небі, і не більше».

Нині дольмен — це лише кістяк поховальної споруди, оскільки спочатку величезних каменів не було видно під насипами з піску або землі. Дослідження виявили, що дольмен був колись общинною могилою. Є деякі підстави вважати, що в певному дольмені було поховано понад сто чоловік — справжнє кладовище!

У Нідерландах до нашого часу збереглося 53 дольмени, з них 52 розташовуються в провінції Дренте. Цікаво, що вони зведені не будь-як, а переважно розташовуються зі сходу на захід із входом на південь, що, мабуть, якось пов’язано із сезонним положенням Сонця на небі. Стародавні будівельники використовували вертикально поставлені брили, на них клали велетенські кам’яні плити, а щілини між брилами заповнювали уламками каміння. Підлога всередині була забрукованою. Найбільший дольмен у Нідерландах, поблизу села Боркер, має 22 метри завдовжки, але складається лише з 47 каменів. Одна з верхніх плит має 3 метри завдовжки й важить 20 тонн! З огляду на все це постає низка запитань.

Коли вони були побудовані? Ким? Як? Чому?

Відповіді на ці запитання надзвичайно невизначені, оскільки немає писаної історії Європи про той час. Тому дольмени по праву називають таємничими спорудами. Що ж все-таки відомо про них? Зрештою, які припущення висуваються?

У 1660 році «Преподобний» Пікард з невеличкого міста Кюфордєн у Дренте дійшов висновку, що їх побудували велетні. З часом місцева влада стала виявляти цікавість до цих могил. Оскільки камені з дольменів використовувалися для укріплення дамб, а також у будівництві церков та помешкань, то Природниче управління в Дренте видало закон від 21 липня 1734 року про охорону дольменів.

Лише 1912 року кілька дольменів були ретельно досліджені спеціалістами. У дольменах знайшли череп’яний посуд (уламки), знаряддя праці (крем’яні сокири, наконечники для стріл) та прикраси, як наприклад бурштинові намистини, але людських скелетів знайшли лише кілька, бо вони погано збереглися у піщаному ґрунті. З часом відкопали по черепкам 600 посудин. Якщо припустити, що кожному померлому призначалося дві-три посудини, то це означатиме, що в деяких дольменах було поховано досить багато людей.

Науковці заявляють, що дольмени побудовані з ератичних скандинавських валунів, котрі були занесені льодовиками під час первісного льодовикового періоду. Доводять, що дольмени будувалися селянами, які належали до так званої культури лійчастого посуду, названої так через типовий посуд із лійчастими вінцями, який було знайдено у похованні.

В описі однієї теорії про метод будівництва говориться: «Важкі камені, можливо, клалися на дерев’яні котки й витягувалися на гору за допомогою шкіряних ременів. Для пересування вгору верхніх плит імовірно будувалася похила платформа з піску або глини». Але ніхто не знає достеменно, як це робилося. Чому померлих не ховали у звичайний спосіб? Які поняття про життя після смерті існували серед будівельників? Чому в могили вкладалися речові пам’ятки? Дослідники можуть лише робити припущення. Оскільки дольмени були збудовані дуже давно, то неможливо точно відповісти на запитання коли, ким, чому і як були зведені ці споруди.

Коли у визначений Богом час воскреснуть мертві, то вони, мабуть, зможуть відповісти на деякі з цих запитань (Івана 5:28; Дії 24:15). Тоді нарешті будівельники дольменів, можливо, розкажуть про те, коли вони жили, ким були, чому зводили ці величні споруди і як робили це.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Таулас на Менорці (Іспанія).

[Ілюстрація на сторінці 25]

Дольмен поблизу Хавелте (Нідерланди).

[Ілюстрації на сторінках 26, 27]

Стонгендж (Великобританія).

Внизу: Великий дольмен поблизу Боркер (Нідерланди).

[Ілюстрація на сторінці 26]

Відбудований дольмен поблизу села Скоуноурт (Нідерланди), на якому видно земляний насип і каміння.

[Ілюстрація на сторінці 27]

Довгий надгробок в Еммені (Скіммерес, Нідерланди).