У полоні бідності

У 33 РОЦІ Н. Е. Ісус Христос сказав своїм учням: «Вбогих ви маєте завжди з собою» (Матвія 26:11). Що саме він мав на увазі? Може, те, що бідності не вдасться подолати ніколи?

Джеймс Спет, адміністратор Програми розвитку ООН, сказав: «Ми не можемо змиритися з тим, що [бідність] завжди буде з нами. Сучасний світ має ресурси, знання і досвід для того, щоб відправити бідність на сторінки історії». Але чи може сучасний світ викоренити бідність?

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй вочевидь сподівається, що бідність удасться здолати людськими зусиллями, бо 1997—2006 роки було проголошено першим «десятиліттям боротьби Організації Об’єднаних Націй за викоренення бідності». ООН запропонувала урядам, людям та організаціям співпрацювати з нею, щоб пришвидшити економічний розвиток, полегшити доступ до найнеобхідніших послуг, поліпшити становище жінок та підвищити прибуток і кількість робочих місць.

Благородна мета! Але чи світовій співдружності колись удасться її досягти? Розгляньмо деякі перепони, котрі заважають людям викоренити бідність власними зусиллями.

Голод і недоїдання

Аємбе, яка живе в Заїрі, сама утримує родину з 15 чоловік. Деколи вони можуть собі дозволити поїсти раз на день — тоді Аємбе ставить на стіл кукурудзяну кашу, присмачену листям маніоку, сіллю та цукром. Інколи в них по два-три дні немає харчів. «Я чекаю доти, доки діти не плачуть від голоду, і аж тоді готую»,— говорить Аємбе.

Це не поодинокий випадок. У країнах, що розвиваються, кожна п’ята людина щовечора лягає спати голодною. По цілому світі приблизно 800 мільйонів чоловік — серед них 200 мільйонів дітей — хронічно недоїдають. Такі діти відстають у розвитку й часто хворіють. У школі вони погано вчаться. Вирісши, вони страждають від наслідків злиденного дитинства. Отже, бідність веде за собою недоїдання, яке у свою чергу погіршує бідність.

Бідність, голод і недоїдання досягли таких величезних розмірів, що всі зусилля викоренити ці проблеми за допомогою політичних, економічних та соціальних засобів ідуть намарно. По суті, ситуація не поліпшується, а погіршується.

Погане здоров’я

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, бідність є «найжахливішою хворобою світу» та «найважливішою причиною, яка лежить в основі смерті, хвороб та страждань».

За словами книжки «Урбанізоване суспільство. Всесвітній звіт про людські поселення за 1996 рік» (англ.), принаймні 600 мільйонів чоловік у Латинській Америці, Азії та Африці мешкають у такому поганому житлі,— без водопостачання, санітарних умов та каналізації,— що їхнє життя та здоров’я перебувають під постійною загрозою. По цілому світі понад мільярд чоловік не має чистої води. Сотні мільйонів не можуть нормально харчуватися. Усі ці чинники не дають бідним запобігати хворобам.

Часто бідні не в змозі й лікувати хвороби. Хворіючи, вони не завжди можуть заплатити за потрібні ліки або лікування. Бідні вмирають молодими, а ті, хто живе довше, страждають на хронічні хвороби.

Західа, лоточниця на мальдівському ринку, говорить: «Бідність — це погане здоров’я, а погане здоров’я не дає працювати». Брак роботи, зрозуміло, ще погіршує економічне становище людини. Так утворюється зачароване коло: бідність не дає вибратись із хвороб, а хвороби — з бідності.

Безробіття і низька платня

Іншим боком бідності є безробіття. По цілій землі біля 120 мільйонів людей, які можуть працювати, не знаходять собі роботи. У той же час приблизно 700 мільйонів інших людей часто тяжко працюють за мізерну платню, якої не вистачає на задоволення найважливіших потреб.

Рудін водить триколісне моторне таксі у Камбоджі. Він каже: «Бідність для мене означає, що працювати доводиться понад 18 годин на день, а зароблених грошей і далі бракує, аби прогодувати себе, дружину й двох дітей».

Руйнування навколишнього середовища

Виродження навколишнього середовища йде рука в руку з бідністю. Елзе, дослідниця з Гайани (Південна Америка), зауважила: «Бідність нищить природу: ліс, землю, тварин, річки та озера». Тут вступає в дію інше зачароване коло з трагічними наслідками: бідність веде до знищення навколишнього середовища, а це знищення увічнює дедалі злиденнішу бідність.

Люди віками обробляли ниву до повного виснаження або ж поки для неї не знаходилось іншого використання. Так само віками тривало й зведення лісів задля деревини, палива або під ріллю. А з ростом населення ситуація на землі стала критичною.

Згідно з Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку, протягом останніх 30 років було втрачено майже 20 відсотків родючих ґрунтів світу. Це сталося переважно через брак грошей та технологій, необхідних для збереження ґрунтів. За той же самий час мільйони гектарів землі перетворились на пустелю через погану побудову та утримання іригаційних систем. І мільйони гектарів лісу щороку вирубуються, щоб звільнити місце для сільськогосподарських культур або здобути деревину для господарських потреб чи на паливо.

Це руйнування пов’язане з бідністю у два способи. По-перше, бідні часто примушені визискувати довкілля, бо потребують їжі та палива. Як розмовляти про раціональне природокористування та добробут майбутніх поколінь з голодними й бідними, котрі вимушені руйнувати природні ресурси, щоб вижити сьогодні? По-друге, заможні люди заради прибутку часто використовують природні багатства бідних. Тож, коли бідні чи багаті нищать довкілля — бідність росте.

Освіта

Алісія, міський робітник сфери соціальних проблем на Філіппінах, говорить: «Бідність — це коли жінка не посилає дітей до школи, а відправляє їх жебрати на вулицю, бо інакше не буде чого їсти. Мати знає, що вона повторює зачароване коло, в яке колись сама потрапила, але не бачить іншого виходу».

Не вистачає шкіл приблизно для 500 мільйонів дітей. Мільярди дорослих є неписьменними. Без освіти важко знайти добру роботу. Таким чином, бідність веде до поганої освіти, а погана освіта поглиблює прірву бідності.

Житло

Житла не вистачає як у бідних, так і в деяких заможних країнах. За одним повідомленням, протягом останніх п’яти років майже чверть мільйона мешканців Нью-Йорка провели деякий час у притулках для бездомних. В Європі також є бідні. Приблизно 400 000 мешканців Лондона зареєстровані як безпритульні. У Франції півмільйона чоловік не мають де жити.

У країнах, що розвиваються, ситуація ще гірша. Люди стікаються до міст і містечок, приваблені мріями про їжу, робочі місця та ліпше життя. У деяких містах понад 60 відсотків мешканців живе в нетрях чи жалюгідних халупах. Так бідність на селі живить бідність у місті.

Чисельність населення

Проблема бідності ще підсилюється через ріст населення. Кількість населення у світі за останні 45 років зросла більш ніж удвічі. За підрахунками Організації Об’єднаних Націй, до 2000 року ця кількість сягне 6,2 мільярда, а до 2050 року — 9,8 мільярда. Найшвидше зростає населення у найбідніших регіонах світу. З приблизно 90 мільйонів немовлят, народжених 1995 року, 85 мільйонів з’явились на світ у країнах, які мають найменше можливостей забезпечити дітей необхідним.

Чи ви гадаєте, що людство раптом об’єднається, щоб усунути голод, хвороби, безробіття, руйнування навколишнього середовища, брак освіти, погане житло та війну і таким чином викоренить бідність? Навряд чи ви в це вірите.

Чи це означає, що ситуація безнадійна? Ні, бо час перемоги над бідністю вже близько і він з певністю надійде. Але людськими зусиллями цього не досягти. Як же тоді? І як розуміти слова Ісуса: «Вбогих ви маєте завжди з собою»?

[Рамка на сторінці 7]

Найбідніші з бідних

У 1971 році в Організації Об’єднаних Націй прозвучала фраза «найменш розвинені країни», яку створили, щоб описати «найбідніші та економічно найслабші країни серед тих, що розвиваються». На той час існувала 21 така країна. Сьогодні їх уже 48, з них 33 — в Африці.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Мільйони тяжко працюють за мізерну платню.

[Відомості про джерело]

Godo-Foto

[Ілюстрація на сторінці 6]

Розкіш і убозтво існують поруч.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Мільйони живуть в оселях, що не відповідають усталеним нормам.