Самоцвіти африканського неба

Від нашого кореспондента в Кенії

ВАФРИКАНСЬКІЙ савані все сухе і буре, сильно пропечене палким екваторіальним сонцем. Ми торуємо шлях, продираючись крізь гачкуваті колючки рослин з чіпкими плодами і шпичасті зарості чагарників.

Раптом усі зупинились. Ми побачили спалах веселки: на квітучу гілку акації сіла відпочити маленька пташка, крихітне пір’я якої виблискує так, ніби саме сонце сховалось у ньому. Цей самоцвіт з крильцятами називають нектарницею.

Металеві дзеркальця

Налічують понад сто видів нектарниць. Більшість із них водиться в африканських тропіках, але цих пташок можна зустріти і в Азії, і в Австралії, навіть на островах Тихого океану. Нектарниці настільки ж гарні, наскільки й різноманітні, відбивають промені сонця, як крихітні дзеркальця, сяючи переливчастими кольорами веселки: червоним, жовтим, блакитним, зеленим та відтінками міді.

Звичайно нектарниць порівнюють з американськими колібрі. Як і колібрі, вони вишукано вбрані, теж харчуються нектаром. Проте нектарниці більші, ніж колібрі, і не такі добрі літуни, як їхні північноамериканські родичі.

Аби добратися до нектару, нектарниці сідають прямо на квітку і глибоко занурюють у неї свій довгий зігнутий дзьоб. Але якщо трубчаста квітка надто довга, пташка проколює її чашечку і вже звідти висмоктує дорогоцінний вміст. Нектарниці живляться також комахами, ловлячи їх на квітках та листі.

Самці ще й майстерні співаки. Самці з роду благородних нектарниць (Nectarinia superba) виводять слабке металічне «тцсп», а східноафриканські малахітові нектарниці з яскраво-червоним чубчиком (Nectarinia johnstoni) — «цик-цик-цик-цик-ціт тріі-тріі-турррр». Часто їхня пісенька підказує, що в густому чагарнику сидить нектарниця. А зрештою, якщо цю пташку раз побачиш, то її вже важко не помітити на висохлому бурому тлі африканського степу, або велду.

Дбайливі, але непоказні

Самця приємно і роздивитись, і послухати, а самиця і менша, і вбрання її тьмяне. Тим-то і не звертають на неї уваги спостерігачі птахів та фотографи. Звичайно її помічають тільки тоді, коли поряд самець. Але брак барв самичка компенсує своєю дбайливістю.

Саме вона зазвичай будує гніздо та бере на себе майже всі клопоти виховання виводка. Поки самичка порається в гнізді, самець вартує, готовий захистити домівку від незваних гостей.

Підвісні гнізда

Гнізда нектарниць не назвеш гарними. В основному вони виглядають просто як мотлох, підхоплений поривом вітру і почеплений на акацієву колючку. Схоже на підвішену панчоху, що набула форми краплі, гніздо нектарниць зроблене з рослинних волокнин, сплетених чи сплутаних, і скріплене павутинням. Зовні гніздо майстерно прикрашене маленькими гілочками, опалим листям, шматочками лишайнику, часто ще підвішеним стручком або двома.

Усередині гніздо вистелене шовковистою, м’якою травою, пір’ям та ще чимось ніжним і пухким. За вхід править маленька діра збоку, майже біля самого вершечка гнізда. Часто лише самиця висиджує пташенят. Якщо пташка сидить у своєму гнізді, схожому на грушу, з отвору випинається довгий зігнутий дзьобик. Нектарниця відкладає одне або два яйця і висиджує їх приблизно 14 днів. Коли приходить пора пташенятам залишати гніздо, їхнє пір’я таке ж тьмяне, як і в матері. Але з часом у самців поступово відростає розкішне оперення, завдяки котрому одного дня в них впізнають нектарників.

Нектарниці — ще один приклад багатства і різноманітності творіння, автором якого є розумний Конструктор. Краса забарвлення цих птахів та їхня поведінка, керована інстинктом, допомагають нам поглибити вдячність їхньому Творцеві. Отже, і нектарниць стосується біблійний наказ: «Хваліть Господа також з землі... все плазуюче та птаство крилате». «Все, що дихає,— хай Господа хвалить!» (Псалом 148:7, 10; 150:6). Ці самоцвіти африканського неба спонукують всіх нас славити люблячого Творця, якому маленькі пташки завдячують своїм існуванням.