Коли повертається надія і любов
БАТЬКИ, вчителі та всі, хто має справу з молоддю, розуміють, що ні вони, ні юнаки та дівчата, ні будь-яка інша людина не в стані змінити світ. У ньому діють такі сили, як страшні цунамі, що їм ніхто не може протистояти. А все-таки, ми в змозі багато зробити для того, аби юнаки та дівчата були щасливішими, здоровішими та більш пристосованими до життя.
Оскільки профілактика ліпша за лікування, батькам слід глибоко задуматись над тим, як їхній спосіб життя впливає на умонастрій та поведінку дітей. Якщо батьки люблять і піклуються одне одним та дітьми, це створює атмосферу безпеки, що найефективніше запобігає думкам про самогубство. Для молодої людини надзвичайно важливо, аби хтось вислухав її. Коли не слухатимуть батьки, це зробить особа, що, можливо, менш гідна довір’я.
Що слід робити батькам? Приділяйте час дітям, коли вони цього потребують, тобто коли вони ще юні. Для багатьох сімей це нелегке завдання. Буває так, що батьки ледве зводять кінці з кінцями й обидва вимушені працювати. Ті, хто згідні й здатні пожертвувати чимось, для того щоб проводити більше часу з дітьми, винагороджуються життєвими успіхами своїх дочок і синів. Але, як зазначалось вище, буває так, що, навіть коли батьки роблять все від них залежне, в їхніх дітей виникають серйозні проблеми.
Допомога друзів та інших дорослих
Оскільки скрізь ведуться війни, то й трапляються випадки зґвалтування та жорстокого поводження з дітьми. Тому від дорослих, котрі по-справжньому піклуються дітьми, вимагається докладати неабияких зусиль, щоб згладити завдану шкоду. Юнаки та дівчата, з якими сталось щось погане, часом чинять опір навіть спробам допомогти їм. Це означає, що вам доведеться приділяти їм багато часу і докладати великих зусиль. Безумовно, було б немудро і жорстоко принизити чи зректися їх. Чи не могли б ми віднайти в собі душевні сили та виявити жадану доброзичливість і любов, аби наблизитись до тих, хто стоїть на межі?
Не тільки батькам, але й друзям та навіть рідним братам чи сестрам слід бути особливо пильними, щоб не пропустити повз увагу ознаки душевного зламу та втрати рівноваги в юної особи. (Дивіться інформацію в рамці «Необхідність кваліфікованої допомоги», сторінка 8.) Коли ви щось помітили, не відкладайте розмову на потім, уважно вислухайте все. Якщо можливо, викличте юнака чи дівчину на відвертість, доброзичливими запитаннями переконайте у своїй щирій прихильності. Надійні друзі та родичі можуть допомогти справитись із складною ситуацією, але, звичайно, їм не слід перебирати на себе роль батьків. Дуже часто бажання юної особи вчинити самогубство виникає через пекучу потребу в увазі, батьківській увазі.
Для юної особи одним з найцінніших дарів є тверда надія на щасливе майбутнє, яка б викликала бажання жити. Багато молодих людей дізнались про правдиві біблійні обітниці ліпшої світової системи, яку незабаром буде встановлено.
Врятовані від самогубства
Одна дівчина з Японії часто думала про самогубство. Вона сказала: «Скільки разів я хотіла піти цим шляхом! Коли я була дитиною, мене зґвалтувала людина, котрій я довіряла... У минулому я написала стільки записок зі словами «Я хочу померти», що вже збилась з ліку. Я стала Свідком Єгови і тепер служу повночасною проповідницею, але спонука покінчити з життям інколи виникає у мене... Але Єгова дозволив мені залишитись живою, ніби сказавши ніжно: «Живи далі».
П’ятнадцятирічна дівчина з Росії розповіла: «Коли мені було вісім років, я почала відчувати, що нікому не потрібна. Батьки не мали часу розмовляти зі мною, і я намагалась розв’язувати свої проблеми самотужки. Я замкнулася в собі. Постійно сварилася з родичами. Потім у голову прийшла ідея самогубства. І яка ж я щаслива, що зустрілася зі Свідками Єгови!»
З Австралії від Кеті, якій тепер трохи більше тридцяти років, надійшов підбадьорливий відгук, який показує, що після відчаю може прийти надія: «Я постійно обдумувала, як покінчити з життям і нарешті спробувала вчинити самогубство. Я хотіла піти з цього світу, сповненого болю, гніву та марноти. У депресивному стані мені важко було вийти з глухого кута, де я опинилась. Отже, самогубство тоді уявлялось єдиним виходом.
Коли я вперше почула про те, що земля перетвориться на рай, і всі люди житимуть мирно й щасливо, мені дуже захотілось теж бути серед них. Але це видавалось лише мрією. Однак поступово я починала розуміти погляд Єгови на життя та його дорогоцінність у Божих очах. З часом я упевнилась, що існує надія на майбутнє. Нарешті знайшовся вихід з глухого кута. Вийти з нього все ж виявилось складно. Іноді я поринала у депресію і почувала себе абсолютно безпорадною. Усе ж, завдяки тому що найважливішим для мене були стосунки з Богом Єговою, я зблизилась із ним і відчула себе в безпеці. Я вдячна Єгові за все, що він зробив для мене».
Молоді більше не будуть гинути
Завдяки вивченню Біблії молода людина може дізнатись про щось, варте очікування,— те, що християнський апостол Павло назвав «правдивим життям». Він радив молодому Тимофієві: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток, щоб робили добро, багатилися в добрих ділах,... щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя» (1 Тимофія 6:17—19).
По суті, Павло радить нам зближатися з людьми, допомагаючи їм здобути міцну надію. «Правдиве життя» — це те, що Єгова пообіцяв дати у новому світі «неба нового й нової землі» (2 Петра 3:13).
Багато молодих людей, які колись збирались заподіяти собі смерть, зрозуміли, що наркотики та розпутне життя є лише довгою й звивистою дорогою до смерті, а самогубство тільки скорочує її. Вони зрозуміли, що цей світ, з його війнами, ненавистю, жорстокістю та бездушністю, невдовзі загине. Вони дізнались, що цей світ не врятується. Вони повірили в те, що Боже Царство є єдиною справжньою надією, бо воно встановить новий світ, де не тільки молоді, але й решта людей не помиратимуть, у них навіть не буде з’являтись бажання померти (Об’явлення 21:1—4).
[Рамка на сторінці 8]
Необхідність кваліфікованої допомоги
У «Медичній енциклопедії американської медичної асоціації» говориться: «Понад 90 відсотків самогубств спричиняються психічними хворобами». Серед них такі захворювання, як сильна депресія (близько 15 відсотків), шизофренія (близько 10 відсотків), залежність від алкоголю (близько 7 відсотків), антисоціальні розлади особистості (близько 5 відсотків) та деякі форми неврозів (менше 5 відсотків). Автори енциклопедії радять: «До всіх спроб самогубства слід ставитись серйозно. З тих, хто вже робив спроби, 20—30 відсотків повторюють їх протягом року». Доктор Жан Фосет пише: «Понад 50 відсотків самогубств [у США] вчинили особи, які не звертались до психіатра». В іншій книжці говориться: «Для подолання депресії — основної причини, найважливіше у лікуванні є те, щоб особа звернулась до психіатра якнайшвидше».