У пошуках безпечних умов

БЕЗПЕКУ люди розуміють неоднаково. Для одного це робота; для другого — достаток; для третього безпека — це відсутність злочинності. А для вас?

Незалежно від того, що ви розумієте під словом «безпека», ви, звичайно, намагаєтесь досягти такої безпеки, якою ви її розумієте. Зважте, що роблять європейці, аби досягти певної міри особистої безпеки.

Вища освіта

За даними президента Європейської комісії Жака Санта, в Європейському Союзі 20 відсотків молодих людей безробітні. Відтак, для цієї вікової групи важливим є питання, як знайти роботу, завдяки котрій можна було б із впевненістю дивитись у майбутнє? На думку багатьох, найліпше здобути вищу освіту, бо вона, як пише лондонська «Санді таймс», надає студентові «відчутну перевагу на ринку праці».

Наприклад, у Німеччині, «охочих здобути освіту й учений ступінь багато, як ніколи», повідомляє «Нассауіше ноє прессе». І це незважаючи на те, що у цій країні кошти на прожиток під час навчання в університеті у середньому становлять приблизно 55 000 доларів США.

Молодих людей, котрі серйозно ставляться до навчання та бажають забезпечити себе роботою, можна тільки похвалити. Кваліфікованих робітників зазвичай приймають на роботу в першу чергу. Але чи завжди вища освіта — гарантія зайнятості? Одна студентка сказала: «Від початку навчання я знала, що освіта не забезпечить мені роботи за спеціальністю та взагалі не гарантуватиме безпеки». Так думає не тільки вона. Протягом одного з минулих років у Німеччині кількість безробітних випускників університетів досягла небувалого рівня.

У Франції, як повідомляє одна газета, юнаки й дівчата вступають до університетів, оскільки середня освіта майже ніяк не допомагає в умовах зросту безробіття серед молоді. Однак чимало студентів визнає, що «й учений ступінь не набагато поліпшить їхнє становище». Газета «Індепендент» повідомляє, що у Британії «багато студентів потерпають через напружене університетське життя». Вважають, що інтенсивне навчання в університеті, замість допомогти студентам забезпечити надійне майбутнє, часом призводить до таких проблем, як депресія, тривога та комплекс неповноцінності.

Часто людині, що навчилась якогось фаху або отримала практичну підготовку до роботи в певній галузі виробництва, легше знайти роботу, ніж тій, що має вчений ступінь.

Чи вистачить 10 000?

На думку багатьох, безпека — це достаток. То, здавалось би, досить практично, позаяк гроші на банківському рахунку можуть урятувати в скрутні часи. Згідно з Біблією, «гроші є для захисту» (Екклезіяста 7:12, НС). Однак чи завжди великий статок створює особисту безпеку?

Ні. Розгляньмо, як за останні 50 років поліпшився добробут. По закінченні Другої світової війни більшість німців не мали майже нічого. Тепер, за даними однієї німецької газети, пересічний німець володіє 10 000 предметів. Якщо вірити економічним прогнозам, наступні покоління матимуть навіть більше. Але чи таке нагромадження речей робить життя безпечнішим? Ні. Проведене в Німеччині опитування показало, що дві треті населення вважає теперішнє життя менш безпечним, ніж 20—30 років тому. Отже, за грандіозного збільшення достатку люди не почувають себе безпечніше.

Це зрозуміло, бо, як вказувалось у попередній статті, відчуття небезпеки є емоційним тягарем. А від нього не звільнитися за допомогою багатства. Звичайно, достаток оберігає від бідності та дуже принагідний у скрутні часи. Але за певних обставин великі гроші створюють так само багато проблем, як і їхня нестача.

Звідси висновок: маючи врівноважений погляд на майно, пам’ятаймо, що, хоча багатство буває благословенням, воно не є головним чинником безпечних умов. Будучи на землі, Ісус Христос нагадував своїм учням: «Життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Луки 12:15). Аби почуватись у повній безпеці, людині потрібно не тільки матеріального багатства.

На схилі віку речами дорожать не через їхню коштовність, а через те, що вони милі серцю. Старших осіб хвилює не так багатство, як ризик потерпіти від злочинців.

Обережно!

Опублікована у Великобританії брошура «Як на практиці запобігти злочину» зазначає: «Протягом останніх 30 років рівень злочинності... зростає по всьому світі». Поліція працює на повну силу. Як люди дають собі раду?

Особиста безпека починається вдома. У Швейцарії один архітектор спеціалізується на проектуванні будинків з особливим захистом від грабіжників: проектами передбачаються надійні замки, укріплені двері та ґрати на вікнах. Здається, власники таких будинків сприймають буквально відоме прислів’я: «Мій дім — моя фортеця». Ці будинки дорогі, але, за словами щотижневика «Фокус» (нім.), користуються великим попитом.

Для того щоб посилити особисту безпеку як у середині дому, так і за його межами, мешканці домовляються по черзі вартувати. Жителі одного передмістя пішли навіть далі: вони наймають працівників охоронної фірми для патрулювання вулиць у певні години. Багато хто вважає, що ходити ввечері поодинці безлюдними вулицями міста небезпечно. А батьки, звичайно, бажаючи, аби з їхніми дітьми було все гаразд, можуть вдаватися до особливих застережливих заходів. (Розгляньте, будь ласка, поради в рамці на цій сторінці).

Не кожний у стані купити дім з особливим захистом від грабіжників. Крім того, вартові-сусіди та патруль не зменшать загального рівня злочинності: грабіжники просто перейдуть у незахищені райони. Таким чином, злочинність залишається найбільшою загрозою особистій безпеці. Щоб наше життя було у безпеці, завзятої боротьби із злочинністю недостатньо.

Лікувати хворобу, а не лише симптоми

Бажання почувати себе у безпеці цілком природне, і це добре, коли ми з розсудливістю намагаємось її досягти. Але злочинність, безробіття та інше, що загрожує безпеці, є тільки симптомами хвороби людства. Для того щоб вилікувати її, необхідно справитись не тільки із симптомами, але й з їхньою причиною.

У чому причина небезпеки? Як зробити, щоб вона назавжди зникла? Ці питання ми обговоримо у наступній статті.

[Рамка на сторінці 6]

Як захистити дітей

Оскільки на дітей часто нападають і можуть викрасти або вбити, батьки вважають за доцільне навчити їх:

1. Казати твердо «ні» будь-кому, хто намагається змусити їх робити те, що на їхню думку погано.

2. Не дозволяти нікому торкатись інтимних частин тіла, крім тих випадків, коли це робить лікар чи медсестра у присутності батьків.

3. У разі небезпеки втікати, кричати та звертатись до найближчого дорослого.

4. Розповідати батькам про всі випадки або розмови, які залишають почуття незручності.

5. Не мати секретів од батьків.

І останнє: батьки повинні з обачністю вибирати людину, якій хочуть доручити догляд за дитиною.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Освіта, достаток та завзята боротьба із злочинністю самі по собі не створять безпечних умов життя.