Релігія в сучасній Польщі
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ПОЛЬЩІ
ПО ВСЬОМУ світі відомо, що поляки — дуже релігійні люди. Майже 95 відсотків мешканців Польщі вважають себе римо-католиками.
У цій країні з великою серйозністю ставляться до релігійних свят, які є невід’ємною частиною народних традицій. Особливо в селах ці святкування відбуваються неймовірно яскраво й весело. Люди одягають національні костюми й залюбки беруть участь у різних іграх.
У пресі часто з’являються повідомлення про такі події, а також репортажі про релігійні процесії та ходіння на прощу до визначних місць поклоніння. Великого значення тут теж надають хрещенню, вінчанню в церкві, іменинам та першому причастю.
У 1978 році поляк Кароль Войтила став папою Іоанном Павлом II. І це ще більше зміцнило католицьку релігію в країні. Натовпи людей завжди з гордістю вітають свого співвітчизника, коли той відвідує рідний край.
Все це створює враження у мешканців інших країн, що поляки мають сильну віру, яку вони охоче виявляють перед людьми. Однак католицьких провідників та інших спостерігачів у самій Польщі непокоїть те, що дедалі більше членів церкви змінюють свої звички та ставлення до релігії.
Релігія з погляду поляків
Визначні представники Польської католицької ієрархії, а також журналісти й соціальні дослідники мають інший погляд на становище католицької релігії у сучасній Польщі. З уст керівних осіб дедалі частіше лунають серйозні заяви у зв’язку зі зростом злочинності, занепадом моралі й зменшенням зацікавленості у церковних вченнях та традиціях. Особливо гаряче обговорюється питання про роль у повсякденному житті людей популярної там римсько-католицької релігії.
Наприклад, польський примас Юзеф Ґлємп зазначив, що люди стають більш світськими, і вказав на потребу протидіяти неопоганським тенденціям у країні. У католицькому журналі «Лад» письменник Войцех Худи детальніше аналізує цю ситуацію. Він каже: «Нам слід задуматися над питанням, яке вже роками непокоїть священиків, соціологів і релігійних психологів: чітке розділення релігійного та повсякденного життя. Людина приходить, щоб послухати проповідь, але як тільки виходить з церкви, відразу забуває про Божий світ. Вона потрапляє в інший світ — світ, сповнений щоденної боротьби, в якому життя ведеться так, ніби Бог взагалі не існує».
Архієпископ Генрик Мушиньський, віце-президент Єпископальної конфедерації, говорить навіть більше: «Євангеліє не зуміло змінити нас всередині. Поляки є християнами тільки за статистикою. Неможливо заперечити той факт, що для більшості людей християнство — це радше звичай, ніж релігія».
Міняються цінності — міняється поведінка
Такі вислови свідчать, наскільки провідних представників церкви непокоїть разюча зміна цінностей та норм поведінки людей. Однією з причин є те, що місце звичної колись побожності сьогодні часто заступають інші турботи.
Це добре видно з одного соціологічного вивчення, згідно з яким на першому місці у поляків стоїть сімейне життя, далі йде чесність, справедливість, доброта і надійність. Все, що стосується Бога й релігії, займає аж 16-те місце. Як наслідок, навіть багато з тих, хто вважає себе віруючим, уже рідше відвідують церкву.
Польских єпископів також турбує статистика, що свідчить про повсюдне нехтування церковними вченнями. Наприклад, під час одного опитування, проведеного Іреною Боровик з Ягеллонського університету, лише 50 відсотків учасників сказало, що вірять у загробне життя, 47 відсотків вважає, що треба дозволити священикам одружуватися, і 64 відсотки схвалює розлучення.
Інше дослідження, опубліковане в журналі «Впрост», виявило, що «69 процентів поляків засуджують заборону церквою контрацептивів, 56 процентів не погоджуються із забороною аборту і 54 проценти виступають за дошлюбний секс». Ці цифри відображають теперішню розбіжність думок серед самих членів церкви.
За останні два десятиліття авторитет церкви дуже зріс завдяки її опозиції комунізму. Проте нині постійне її втручання у політичні та громадські справи деколи викликає обурення, внаслідок якого прірва між парафіянами та церковною ієрархією дедалі ширшає.
Як же вирішити проблему?
До того як 1989 року на політичній арені відбулися історичні зміни, влада вимагала від людей дотримання певних правил поведінки. Більшість цих правил сьогодні є справою минулого. Нова політична система принесла зі собою не лише демократію та особисту свободу, але й боротьбу за виживання в умовах вільної ринкової економіки. Багато поляків вважає, що їхнє суспільство не було готове до такої радикальної зміни. Чому ж?
Щоб не втратити своєї моральності та духовності у сьогоднішньому світі, потрібно мати віру, яка ґрунтується на чомусь вагомішому, ніж релігійні традиції та церемонії. Кожна людина повинна розвинути непохитну віру, яка базується на знаннях та розумінні Божого Слова, Біблії.
Нещодавно папа Іоанн Павло II сам визнав, що християнам потрібно регулярно читати Святе Письмо. Він закли́кав людей «розвивати глибше зацікавлення Божим Словом і частіше звертатися до нього». Папа додав: «Для віруючого дуже важливо навчитися читати Святе Письмо: це перший крок, за яким іде роздумування, а тоді й справжня молитва». Він заохотив «усіх, хто шукає правди... підкріплятися щодня хлібом Слова Життя».
Дев’ятнадцять століть назад, ще задовго до того, як життя стало таким стресовим і нестабільним, Ісус Христос просив Бога захистити його учнів від зовнішніх впливів, котрі могли підірвати їхню духовність. Він молився: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда» (Івана 17:17). Біблія — «то правда», тому що вона є Божим Словом, а не людським. Апостол Павло написав до одного із зборів: «Прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже» (1 Солунян 2:13).
Оскільки Біблія є «Слово Боже» й «правда», вона може дати нам те, що зміцнить нас у цьому безбожному світі. Біблія каже: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17).
Багато щирих та освічених людей у Польщі та по всьому світі визнають, що завдяки особистому вивченню Біблії можна набути непохитної віри в Бога та його наміри. Власне така віра дає їм сили залишатися у цьому дедалі безбожнішому світі справжніми християнами.
[Вставка на сторінці 16]
«Поляки є християнами тільки за статистикою» (польський архієпископ).
[Вставка на сторінці 17]
Спостерігається повсюдне нехтування церковними вченнями.
[Карта на сторінці 15]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
ПОЛЬЩА