Погляд Біблії
Цінність самоти
ОДНОГО разу Ісус «на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам» (Матвія 14:23). Іншого разу, «коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця» (Луки 4:42). Ці біблійні вірші показують, що Ісус Христос шукав і цінував принагідні випадки побути на самоті.
Біблія дає приклади чоловіків, котрі, як Ісус, цінували самоту. Псалмоспівець розмірковував про величність свого Творця під час нічних сторож. Якщо згадати Ісуса Христа, то, почувши про смерть Івана Хрестителя, він подався «у місце пустинне й самотнє» (Матвія 14:13; Псалом 63:7).
Нині, у галасі й метушні сучасного життя, самота — через обставини або власний вибір — не вважається чимось бажаним. Чи можете ви згадати, коли останній раз були на самоті? Одна молода заміжня жінка сказала: «Ніколи в житті я не була на самоті».
Проте чи дійсно потрібно залишатись на самоті? Якщо так, то як можна з користю провести хвилини спокою? І яку роль відіграє зрівноваженість у пошуках самоти?
Самота. Чому така цінна?
Біблія говорить нам, що Ісак, Божий чоловік давнини, шукав самоти ‘у полі перед настанням вечора’. Чому? «Щоб поринути в роздуми»,— говориться в ній (Буття 24:63, Дулуман). Згідно з одним словником, роздумувати — це «думати, спокійно розмірковуючи». Роздумування «стосується довгого періоду серйозного зосередження». Ісакові, котрий мав взяти на себе серйозні обов’язки, таке роздумування без відволікань допомогло мати ясний розум, розібратися зі своїми думками й визначити пріоритети.
Один спеціаліст у галузі психогігієни говорить, що поки «самотність не виходить за рамки, то відсутність людей може допомогти впорядкувати власні думки й ліпше зосередитися». Багато хто підтвердить, що самота може відсвіжити, зміцнити й піти на користь.
Серед бажаних наслідків роздумування є ретельність і спокійна стриманість, риси, які наділяють людину розсудливою манерою говорити та поводитись, що у свою чергу допомагає мати гармонійні стосунки з іншими людьми. Приміром, людина, котра вчиться роздумувати, може також навчитися, коли треба мовчати. Замість того щоб сказати щось не подумавши, вона розгляне наперед можливі наслідки своїх слів. «Чи бачив людину, квапливу в словах своїх?» — запитує натхнений письменник Біблії. Далі він говорить: «Більша довіра глупцеві, ніж їй!» (Приповістей 29:20). А що запобігає необдуманій манері говорити? Біблія каже: «Серце праведного розмірковує про відповідь». (Приповістей 15:28; порівняйте Псалом 49:4).
Для християн спокійне роздумування на самоті є важливим чинником росту до духовної зрілості. Доречними є слова апостола Павла: «Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний» (1 Тимофія 4:15, Хом.).
Використовуй час самотності, щоб наблизитися до Бога
Один англійський письменник сказав: «Самота — це приймальні покої Бога». Подеколи Ісус відчував потребу відокремитися від своїх товаришів і залишитись перед Богом на самоті. Один приклад цього описаний у Біблії: «Над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився» (Марка 1:35).
У Псалмах не раз згадуються роздуми про Бога. Звертаючись до Єгови, цар Давид сказав: «Розмишляю про Тебе». У тому ж дусі є слова Асафа: «Роздумую й над усіма ділами Твоїми, і міркую над учинками Твоїми» (Псалом 63:7; 77:13, Хом.). Тож, розмірковування про Божі риси й вчинки приносить рясні винагороди. Це збільшує нашу вдячність Богові й дає змогу наблизитися до нього (Якова 4:8).
Необхідно поміркованості
Звичайно, на самоті треба бувати помірно. Самоту можна описати, як прекрасне місце для відвідин, але небезпечне — для постійного проживання. Хто занадто відокремлюється від інших, той діє всупереч основним людським потребам — спілкуватися та виявляти любов. Більш того, відокремлення подібне до ґрунту, на якому ростуть бур’яни нерозсудливості та егоїзму. Біблійна приповідка попереджає: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» (Приповістей 18:1, Хом.). Щоб виявляти розважливість в усамітненні треба усвідомлювати небезпеку відокремлення.
Подібно до Ісуса та інших духовних чоловіків біблійних часів, сьогоднішні християни цінують хвилини самотності. Звичайно, важко знайти час і нагоду подумати на самоті, коли багато обов’язків і турбот. Але коли йдеться про речі справжньої вартості, треба викупляти «слушний час» (Ефесян 5:15, 16, НС). Тоді ми зможемо сказати словами псалмоспівця: «Нехай слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи» (Псалом 19:14, Дерк.).