Розділ 14

Як подолати почуття самотності?

Суботній вечір. У кімнаті сидить самотній хлопець.

«Ненавиджу вихідні!» — вигукує він. Але поряд немає нікого, хто міг би йому відповісти. Він бере до рук журнал і бачить фотографію групи підлітків, які відпочивають на пляжі. У цю ж мить журнал летить у кут. Хлопцеві на очі навертаються сльози. Намагаючись не розплакатись, він закусує губу. Але це не допомагає і він з плачем падає на ліжко: «Чому я завжди сам?»

ЧИ Й ти деколи почуваєшся самотнім, відрізаним від світу, нікому непотрібним і внутрішньо спустошеним? Якщо так, не впадай у відчай. Хоча самотність завдає великого болю, однак від неї ще ніхто не помер. Просто кажучи, самотність — це свого роду попереджувальний сигнал. Наприклад, почуття голоду попереджає, що треба щось з’їсти. Почуття ж самотності попереджає, що ти потребуєш спілкування та дружби. Їжа потрібна для підтримки життя, а спілкування — для підтримки душевної рівноваги.

Чи ти колись спостерігав за тліючими жаринами? Якщо дістати одну жарину із загальної купки, вона швидко згасне. Але якщо покласти її назад, вона знов почне жевріти! Так і ми, люди, не можемо довго «жевріти», якщо опиняємося в повній ізоляції. У всіх нас є вроджена потреба у спілкуванні.

Сам, але не самотній

Американський письменник Генрі Дейвід Торо написав: «Мені не доводилось зустрічатися із більш товариським співрозмовником, ніж самотність». Чи це правда? «Авжеж,— каже 20-річний Василь.— Я люблю природу. Деколи сідаю у свій невеликий човен і пливу озером. Так я можу провести багато годин. Тоді маю час поміркувати про життя. Мені це дуже подобається». Його думку поділяє 21-річний Степан. «Я живу в багатоповерховому будинку,— каже він,— і якщо хочеться побути на самоті, то інколи вилажу на дах. Там я розмірковую і молюся. Це відсвіжує мене».

Безумовно, хвилини самотності, якщо їх правильно використовувати, можуть принести багато задоволення. Ісус також любив побути на самоті: «Над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він [Ісус] вийшов і пішов у місце самітне, і там молився» (Марка 1:35). Пам’ятай, що Єгова не казав: «Не добре чоловіку деколи побути на самоті». Натомість Бог сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Буття 2:18—23). Це значить, що почуття самотності з’являється тоді, коли людина відокремлена від інших і ні з ким не спілкується. Біблія попереджає: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» (Приповістей 18:1, Хом.).

Тимчасова самотність

Деколи ми залишаємося самотніми не з власної волі, а через певні обставини. Наприклад, іноді доводиться розлучатися з вірними друзями через переїзд. Степан пригадує: «Ми із Сашком були друзями не розлий вода. Коли мені довелося переїхати в інше місце, то я знав, що буду дуже скучати за ним.— Степан замовкає на хвильку, ніби знову переживає біль розлуки.— Коли оголошували посадку на літак, мене душили сльози. Ми обійнялися і розійшлися. Я відчув, що назавжди втрачаю дорогу людину».

Як же Степан звикав до нового місця? «Було дуже важко,— каже він.— Там, де я раніше жив, у мене були друзі, які любили мене, а тут деякі співпрацівники ставилися до мене, як до порожнього місця. Пригадую, як, дивлячись на годинник, уявляв, що б ми могли зараз робити із Сашком. Я був дуже самотнім».

Коли в житті щось не складається, ми часто схильні думати, що раніше було ліпше. Проте в Біблії говориться: «Не кажи: «Що це сталось, що перші дні були кращі за ці?» (Екклезіяста 7:10). Чому ж дається така порада?

По-перше, тому, що обставини можуть змінитися на краще. Саме з цієї причини фахівці часто використовують термін «тимчасова самотність». Степан зрештою подолав почуття самотності. Як? «Я розповідав про свої почуття людям, яким був небайдужий. Не можна жити лише минулим. Я намагався знайомитись з новими людьми і цікавився ними. Так я знайшов нових друзів». А як же Сашко? Степан каже: «Я помилявся. Розлука не стала кінцем нашої дружби. Недавно я телефонував Сашкові. Нам було про що поговорити, ми розмовляли годину й 15 хвилин».

Хронічна самотність

А втім, деколи гнітюче почуття самотності не минає і здається, що не мине ніколи. Старшокласник Роман розповідає: «Я вісім років ходжу до школи в цій місцевості, але так і не знайшов друзів!.. Ніхто не знає, що я відчуваю, та й це нікого не цікавить. Деколи мені здається, що більше не витримаю!»

Подібно до Романа, багато підлітків страждає від так званої хронічної самотності. Це вже щось серйозніше, ніж тимчасова самотність. За словами фахівців, ці два душевні стани «відрізняються, як нежить від запалення легенів». Проте запалення легенів можна вилікувати, подібно можна подолати і хронічну самотність. Перш за все треба зрозуміти причину такого стану (Приповістей 1:5). Шістнадцятирічна Ронда говорить про одну із найбільш поширених причин хронічної самотності: «Думаю, я самотня тому, що... неможливо мати друзів, коли не любиш себе. А я не дуже собі подобаюсь» («Самотність в Америці», англ.).

Причина самотності Ронди полягає в ній самій. Комплекс неповноцінності перешкоджає їй бути більш відкритою і знаходити друзів. Один фахівець сказав: «Думки типу: «Я негарний», «Я нецікава особистість», «Я нікому не потрібний» — характерні людям, які страждають від хронічної самотності». Розвиваючи почуття власної гідності, ти можеш подолати самотність. (Дивись розділ 12). У тебе зростатиме почуття власної гідності, коли будеш, говорячи мовою Біблії, розвивати «нову особистість», якій властиві такі риси, як доброзичливість, смиренність та лагідність (Колосян 3:9—12, НС).

І якщо ти навчишся любити себе, то інші помітять твої позитивні риси. Красу квітки повністю видно тоді, коли вона розквітає, так і твої позитивні риси будуть по-справжньому оцінені лише, якщо ти розкриєш їх іншим.

Розтопи кригу

«Найкраще, що можна порадити самотнім людям,— говориться в одній з останніх публікацій Державного інституту психіатрії США,— це почати спілкуватися». Ця порада узгоджується з біблійним заохоченням розширюватися і виявляти співчуття (2 Коринтян 6:11—13; 1 Петра 3:8). Це дійсно допомагає. Турбуючись про інших, людина не лише забуває про свою самотність, але й викликає в оточуючих інтерес до себе.

Дев’ятнадцятирічна Наталя вирішила діяти, а не сидіти склавши руки і не чекати поки інші стануть знайомитися з нею. «Я повинна бути привітнішою,— каже вона.— Інакше люди вважатимуть мене зарозумілою». Спробуй усміхнутися і тоді побачиш, як тобі будуть усміхатися у відповідь.

Потім почни розмову. П’ятнадцятирічна Ліля розповіла: «Спочатку я дуже боялася підходити до незнайомих людей. Мені було страшно, що вони не захочуть зі мною спілкуватися». Як же Ліля починає розмову? Вона каже: «Я ставлю прості запитання, наприклад, «Звідки ви приїхали?», «А чи ви знайомі з таким-то?». Можливо, у нас виявляться спільні знайомі, і тоді буде цікавіше розмовляти». Добрі вчинки і щедрість також допомагають розвинути теплі дружні стосунки (Приповістей 11:25).

Крім того, пам’ятай, що ти можеш мати друга, який ніколи не зрадить. Ісус Христос сказав своїм учням: «Не Сам Я, бо зо Мною Отець» (Івана 16:32). Єгова може стати твоїм найближчим другом. Познайомся з ним, читаючи Біблію і спостерігаючи за його творивом. Зміцнюй дружбу з ним через молитву. Зрештою, дружба з Богом Єговою є найкращим ліком від самотності.

І якщо час від часу тебе огортатиме почуття самотності, не хвилюйся — це абсолютно нормально. Але що робити, коли тобі тяжко знайомитися і спілкуватися з людьми через надмірну сором’язливість?

Запитання для обговорення

◻ Чи завжди погано бути самотнім? Чи є щось корисне у самотності?

◻ Чому самотність є переважно тимчасовим явищем? Чи ти переконався у цьому на власному досвіді?

◻ Що таке хронічна самотність і як з нею боротися?

◻ Як «розтопити кригу» у стосунках з іншими? Що допомогло особисто тобі?

[Вставка на сторінці 119]

«Найкраще, що можна порадити самотнім людям,— говорять фахівці Державного інституту психіатрії США,— це почати спілкуватися».

[Ілюстрації на сторінках 116, 117]

Дружити можна і на відстані.

[Ілюстрація на сторінці 118]

Деколи приємно побути на самоті.