Що може допомогти при розладах харчування?

ЯКЩО ваша дочка страждає на розлад харчування, їй потрібна допомога. Не відкладайте цю справу, гадаючи, що проблема зникне сама по собі. Розлад харчування — це складна хвороба, пов’язана з порушеннями фізичного та емоційного здоров’я.

Звичайно, фахівці пропонують таку безліч способів лікування цих розладів, що в них легко заплутатися. Одні рекомендують вживати ліки. Інші пропонують психотерапію. Ще інші вважають найефективнішим поєднання обох способів. Крім того, існує сімейна консультація, допомога якої, на думку декотрих, особливо важлива, коли хвора живе з батькамиa.

Хоч підходи фахівців різняться, більшість погоджується принаймні в одному: розлади харчування пов’язані не тільки з їжею. Розгляньмо декотрі глибші питання, які звичайно потребують уваги, коли комусь допомагають оправитися від анорексії чи булімії.

Врівноважений погляд на взірець фігури

«Я остаточно припинила купувати журнали мод, коли мені було приблизно 24,— говорить одна жінка.— Порівнювання себе з манекенницями дуже сильно і негативно впливало на мене». Як уже говорилося, засоби масової інформації можуть викривити уявлення дівчини про красу. Мати однієї дівчини, яка страждала на розлад харчування, казала, що «в газетах, журналах та по телебаченню невпинно закликають бути худою, худою, худою». Вона також говорить: «Як я, так і моя дочка хочемо бути стрункими, але ми вважаємо, що постійне наголошування робить це бажання важливішим над усе». Звичайно, аби оправитися від розладу харчування, потрібно засвоїти нові погляди щодо справжньої краси.

Тут може допомогти Біблія. Християнський апостол Петро написав: «А окрасою їм нехай буде не зовнішнє,— заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і спокійного духа, що і дорогоцінне перед Богом» (1 Петра 3:3, 4, Дерк.).

За словами Петра, нам слід більше турбуватися про внутрішні риси, а не зовнішні форми. Адже Біблія запевняє нас: «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїла 16:7). Це потішає, бо, хоча ми не спроможні змінити певні особливості своєї фігури, проте завжди можемо удосконалювати свою особистість (Ефесян 4:22—24).

Оскільки розлади харчування можуть коренитися у недостатній самоповазі, потрібно відродити почуття власної гідності. Правда, у Біблії говориться, щоб ми не думали про себе більше, ніж належить (Римлян 12:3). Але вона також каже, що в очах Бога має цінність навіть один горобець, і додає: «Вартніші ви за багатьох горобців!» (Луки 12:6, 7). Отже, за допомогою Біблії можна розвинути відповідну самоповагу. Цінуйте своє тіло, і ви дбатимете про нього. (Порівняйте Ефесян 5:29.)

А що, коли насправді потрібно скинути вагу? Напевно, допоможе раціональне харчування та програма фізичних вправ. У Біблії говориться, що «тілесна вправа», хоча лише до певної міри, усе ж «корисна» (1 Тимофія 4:8, Хом.). Ніколи не втрачайте спокою через свою вагу. «Напевно, наймудріше робити достатню кількість фізичних вправ і приймати себе такими якими ви є, а не намагатись втиснути себе у вузько окреслені, умовні рамки ідеалу»,— зроблено висновок у дослідженні на тему уявлень про фігуру. Тридцятитрьохрічна мешканка Сполучених Штатів Америки переконалася у практичності такого підходу. «У мене,— каже вона, — було одне просте правило: працювати над удосконаленням того, що справді можна змінити, і не марнувати часу на турботу про все решта».

Якщо ви матимете позитивний погляд на життя, а крім того, раціонально харчуватиметеся та робитимете доцільну кількість фізичних вправ, зайві кілограми напевне зникнуть.

«Правдивий друг»

Вивчивши багато випадків булімії, професор Джеймс Пеннебейкер дійшов висновку, що у великій мірі штучний цикл харчування та випорожнення штовхає жінок вести подвійне життя. Він каже: «Майже кожна мимовільно зазначала, що аби приховати свої звички у харчуванні від близьких друзів і сім’ї, потрібно надзвичайно багато часу і зусиль. Всі пацієнтки постійно говорили неправду і ненавиділи це».

Тому-то великий крок уперед до видужання — розповісти про все. Як хворим на анорексію, так і хворим на булімію потрібно говорити про свою проблему. З ким? У біблійній приповісті говориться: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Приповістей 17:17). Цим «правдивим другом» може бути мати чи батько або інша досвідчена зріла людина. Дехто вважає за необхідне довіритися тому, хто має досвід у лікуванні розладів харчування.

Свідки Єгови мають додаткову можливість — звернутися до старійшин збору. Вони можуть стати ‘захистом від вітру, і немов тою заслоною від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі’ (Ісаї 32:2, Ог., 1988). Звичайно, старійшини не є лікарями, отже, крім їхніх корисних порад вам, можливо, буде потрібна й медична допомога. Однак ці духовно кваліфіковані чоловіки можуть дуже допомогти вам видужатиb (Якова 5:14, 15).

Найліпшою довіреною особою може стати Творець. Псалмоспівець написав: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» (Псалом 55:23). Так, Єгова цікавиться своїми земними дітьми. Отже завжди розповідаймо йому у молитвах про свої найпотаємніші турботи. Петро умовляє нас: «Покладіть на Нього всю вашу журбу [«тривогу», НС], бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:7).

Коли необхідна госпіталізація

Госпіталізація сама по собі не є порятунком. Однак якщо дівчина виснажена тяжкою формою анорексії, може з’явитися необхідність у догляді фахівців. Щоправда, батькам не легко зробити цей крок. Зважте на те, що сказала Емілі. Вона госпіталізувала доньку, бо життя стало «нестерпним для неї і для нас». Емілі додає: «Віддавати її, усю в сльозах,— було найважчим з того, що я пережила, то був найгірший день у моєму житті». Схожі почуття були в Елейн, якій також довелося віддати дочку в лікарню. «Гадаю, що найгірший момент, котрий мені запам’ятався, це коли в лікарні вона відмовилась їсти, і її годували штучно. Мені здавалося, ніби їй зламали волю».

Госпіталізація неприємна, але у деяких випадках може бути необхідна. Для багатьох хворих на розлади харчування з госпіталізації починається шлях до видужання. Емілі сказала про свою дочку: «Госпіталізація їй насправді була необхідна. Саме госпіталізація допомогла їй почати видужувати».

Життя без розладів харчування

Однією з умов видужання хворої на анорексію або булімію є вміння жити без розладу харчування. Це може бути тяжко. Наприклад, Кім підрахувала, що, коли в неї була анорексія, вона втратила 18 кілограмів за десять місяців. Однак щоб набрати 16 кілограмів їй знадобилось дев’ять років! «З великими труднощами,— каже Кім,— я поволі вчилася знову їсти нормально, не підраховуючи кожну калорію, не відміряючи порції; споживати не тільки «безпечну» їжу; не впадати у паніку, коли мені не були відомі складники запіканки чи десерту; обідати в ресторані не тільки салатом».

Одужання дало Кім ще щось більше. «Я навчилася розуміти свої почуття та виражати їх за допомогою слів, а не дій чи режиму харчування,— говорить вона.— Завдяки тому що знайшла нові способи сприйняття та подолання конфліктів з іншими, я маю ближчі стосунки з друзями та сім’єю».

Безумовно, оправитися від розладу харчування нелегко, але варто всіх зусиль. Саме так вважає Жанна, слова якої наведено на початку цієї серії статей. «Повернутися до розладнаного харчування,— каже вона,— все одно, що, скуштувавши свободи, знову потрапити у гамівну сорочку».

[Примітки]

[Рамка на сторінці 11]

Як закласти основу одужання

ЯК БУТИ, коли ви підозрюєте, що у вашої дочки розлад харчування? Звичайно, не можна цього ігнорувати. Але ж як почати розмову? «Іноді добре запитати прямо, але часто наштовхуєшся на стіну»,— зазначає публіцист Майкл Ріере.

Тому більше успіху принесе обережніший підхід. «Коли ви говорите з донькою,— рекомендує Ріере — потрібно дати їй зрозуміти та відчути, що ви не звинувачуєте її ні в чому. Якщо ви зможете зробити це, то у більшості випадків дівчина буде цілком щира з вами, навіть заспокоїться. Деяким батькам вдалося зарадити своїм дітям листами, в яких вони розповідали про свою турботу та бажання допомогти. Потім вони розмовляли, вже маючи основу для бесіди».

[Рамка на сторінці 12]

Важке завдання для батьків

ЯКЩО у дитини розлад харчування, батьки мають багато труднощів. «Вам потрібно стати твердими, як залізо чи камінь,— сказав один батько.— Адже ви бачите, як гине ваша дитина».

Якщо у вашої дитини розлад харчування, її впертість часом розчаровуватиме вас. Але наберіться терпіння. Постійно виявляйте свою любов. Емілі, чия донька страждала на анорексію, визнає, що їй доводилось нелегко. Однак вона каже: «Я намагалась якнайчастіше торкатися її; я намагалась обіймати її; я намагалась цілувати її... Я думала, що, коли не буду пестити її та не виявлятиму своєї любові до неї, у нас більше ніколи не відновляться теплі стосунки».

Найпевніший спосіб допомогти дитині побороти розлад харчування — спілкуватися з нею. Для цього вам, можливо, потрібно більше слухати, ніж говорити. Стримуйте себе, щоб не переривати її зауваженнями на зразок: «Це не так» або «Ти не повинна так думати». Ні в якому разі не ‘затикайте вухо своє від зойку убогого’ (Приповістей 21:13). Коли існує можливість відкрито обмінюватися думками, то у нелегку годину дівчина матиме до кого звернутись по допомогу, а не вдаватиметься до шкідливого способу харчування.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Щоб допомагати хворим на розлади харчування, потрібно терпіння, розуміння та багато любові.