Що спричиняє розлади харчування?

«Розлад харчування не виникає з нічого. Це симптом, сигнал про те, що в житті щось негаразд» (Ненсі Колодні, працівниця патронажу).

РОЗЛАДИ харчування з’явилися не сьогодні. Нервову анорексію вперше діагностували 1873 року, а її симптоми були відомі 300 років тому. Однак з часів Другої світової війни кількість хворих на анорексію різко збільшилась. Це стосується й булімії. Цей розлад відомий не одне сторіччя, але в останні десятиріччя він, як сказано в одній книжці на цю тему, «опинився у центрі уваги».

Що спричиняє розлади харчування? Чи вони спадкові? А може, це незвичайна реакція на моду худорлявості? Яку роль відіграє сімейне оточення? На ці запитання не легко відповісти. Як каже працівниця патронажу Ненсі Колодні, визначити розлад харчування «не так просто, як поставити діагноз кору або вітряної віспи, коли лікар точно знає причину, шлях зараження, тривалість хвороби та найліпше лікування».

Проте дослідники виявили низку чинників, котрі можуть спричинитися до виникнення розладів харчування. Розглянемо декілька з них.

Ореол навколо худорлявості

У багатих країнах індустрія моди демонструє молодим і вразливим глядачам худих, як жердини манекенниць, навіюючи ідею про те, що гарною є тільки худа дівчина. Цей спотворений погляд спонукує багатьох жінок скидати вагу, що і шкідливо, і нереально. Лікарка Крістін Дейвіс зазначає: «Зріст середньої жінки — 165 сантиметрів, вага — 66 кілограмів. Зріст середньої манекенниці — 180 сантиметрів, вага — 50 кілограмів. У 95 відсотках ми не відповідаємо і не будемо відповідати цим міркам».

Попри цей факт деякі жінки доходять до крайнощів у досягненні ідеальної, на їхню думку, фігури. Наприклад, 1997 року з 3452 опитаних 24 відсотки жінок сказали, що віддали б три роки життя, аби досягнути ваги, котру поставили собі за мету. Помітна меншість опитаних вважає: «Варто жити тільки, якщо ти худа». За визнанням 22 відсотків жінок, в юному віці на їхнє уявлення про фігуру вплинули манекенниці з журналів мод. Тому у звіті про опитування зроблено висновок: «Більше не можна заперечувати той факт, що зображення манекенниць у засобах масової інформації мають величезний вплив на те, як жінки оцінюють себе».

Звичайно, найбільш імовірні жертви штучного ідеалу, котрий подає мас-медіа, ті, хто не дуже поважає себе. Айлін Фішман, відповідальна за соціальну роботу при лікарні говорить: «Найголовніше — це повага до себе». Помічено, що люди, які спокійно ставляться до своєї зовнішності, рідко потрапляють у залежність від думок про їжу.

Харчування та емоції

Фахівці вважають, що розлади харчування пов’язані не тільки з їжею. «Розлад харчування — це червоний прапорець, який сигналізує про потребу звернути увагу на ситуації у житті, якими ви легковажите або яких уникаєте. Розлад харчування нагадує, що ви приховуєте якийсь стрес та розчарування», — говорить Ненсі Колодні, працівниця патронажу.

Які стреси та розчарування? Для когось вони пов’язані з домашніми неприємностями. Наприклад, Ґенін Рот згадує, що в дитинстві їжа, а саме солодощі, були її «захистом від грюкання дверима та крику». Вона говорить: «Коли я відчувала, що незабаром між батьками спалахне суперечка, то, так само як переключають канали телебачення, переключала увагу від почуття перебування у повній владі мами й тата на світ, де не існує нічого, крім мене та солодкого смаку в роті».

Інколи розлади харчування мають глибше коріння. Наприклад, у «Книжці про нове тіло підлітка» (англ.) говориться: «Дослідження свідчать, що ті, хто зазнав сексуальної травми (розбещення або статевого домагання), можуть несвідомо намагатися захистити себе, роблячи своє тіло сексуально непривабливим та зосереджуючи увагу на чому-небудь безпечному, як-от на їжі». Звичайно, це не значить, що всі, хто страждає на розлади харчування, є жертвами статевих домагань.

Розлади харчування можуть виникати там, де на перший погляд все добре. Головним кандидатом на анорексію є дівчина, яка зазвичай не насмілюється вирішувати щось самостійно або виражати негативні почуття. На вигляд покірна, але внутрішньо вона розгублена і відчуває, що не управляє своїм життям. Не наважуючись бунтувати відкрито, вона зосереджується на тій сфері свого життя, яка їй підвладна,— на своїй фігурі.

Слід, однак, зазначити, що розлади харчування не завжди виникають внаслідок сімейних неприємностей або сексуальних травм. Деколи розлади харчування розвиваються просто тому, що вага — головна проблема в сім’ї. Можливо, в матері чи батька надлишкова вага або хтось із них постійно на дієті та має надто обережне чи навіть сповнене страху ставлення до їжі. Для інших чинником є початок перехідного періоду. В організмі відбуваються зміни, які є невід’ємною частиною переходу до повноліття. Але дівчина може подумати, що вона товста, особливо коли розвивається швидше за однолітків. Якщо вона боїться цього переходу, то вдаватиметься до крайнощів, аби замаскувати жіночність своєї фігури.

Крім цих емоційних факторів, на думку деяких вчених, існують і фізичні чинники. Наприклад, вони вказують, що булімія може виникати в результаті хімічних процесів у мозку хворої. Вони твердять, що головна роль тут належить тій частині мозку, яка регулює настрій та апетит, і цим можна пояснити, чому антидепресанти часом полегшують симптоми булімії.

У всякому разі, дослідникам важко вказати єдину причину виникнення анорексії чи булімії. Що ж можна зробити, аби допомогти тим, хто бореться з цими розладами харчування?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Хворі на анорексію часто мають спотворений погляд на свою зовнішність.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Засоби масової інформації прищеплюють думку про те, що бути худою — гарно.