У чому полягає Божий намір?

БАГАТО людей, які сумніваються в існуванні всемогутнього, сповненого любові Бога, запитують: «Якщо Бог дійсно існує, чому тоді історія людства переповнена стражданнями та злом? Чому він допускає всі ті біди й нещастя, які ми бачимо навкруги нас сьогодні? Чому він не втрутиться й не покладе краю війнам, злочинам, несправедливості, злидням та іншим лихам, які по багатьох країнах світу набирають страхітливих масштабів?»

Дехто доходить висновку, що Бог створив Усесвіт, поселив на планеті Земля людей, а тоді залишив їх, аби вони самі дбали про себе. Згідно з цим поглядом, Бог не винен у всіх тих нещастях і лихах, які люди накликають на себе через власну жадібність та погане керівництво.

Однак інші відкидають таку теорію. Наприклад, професор фізики Кон’єрз Герринґ, який визнає Бога, каже: «Я відкидаю ідею, за якою Бог давно тому запустив у дію великий механізм і з того часу просто спостерігає збоку, як людство б’ється над головоломкою. Одна з причин, чому я не погоджуюся з нею,— це те, що у мене, як науковця, немає жодних підстав вірити, ніби існує якась модель «механізму» Всесвіту, котру можна вважати остаточною й повністю правильною. Наші наукові теорії... завжди можна буде удосконалювати, але я переконаний, що вони постійно матимуть недоліки. Тому думаю, що мудріше вірити у живу силу, завдяки якій ці удосконалення завжди можливі».

Бог справді має намір

Божий початковий намір полягав у тому, щоб планету Земля заселили праведні, досконалі люди. Пророк Ісая написав: «Так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував» (Ісаї 45:18).

Бог не мав на меті заселити землю, створюючи кожну окрему особу, радше він зробив так, аби наша планета наповнилась людьми завдяки їхньому розмноженню. Коли Адам та Єва збунтувалися проти Бога, це не розладнало Його початкового наміру, однак через їхній непослух довелось зробити незначні зміни, аби Божий намір щодо людства та землі сповнився.

Протягом приблизно перших 6000 років цього періоду Бог дозволяв людям діяти незалежно від його прямого керівництва. Власне це вибрали собі наші прабатьки, користуючись свободою волі (Буття 3:17—19; Повторення Закону 32:4, 5). Завдяки тому що Бог дозволив людству жити незалежно від його керівництва і допустив подальше людське правління замість правління Божого, мала виявитися неспроможність людини керувати своїми кроками й успішно управляти іншими людьми.

Єгова, звичайно, знав про такий результат наперед. Він надихнув біблійних письменників написати про це. Наприклад, пророку Єремії належать такі слова: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремія 10:23).

Мудрий чоловік Соломон говорив про згубні наслідки людських спроб панувати над своїми ближніми, які робилися протягом століть. «Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9).

Однак Всемогутній Бог не «просто спостерігає збоку, як людство б’ється над головоломкою». Він має поважну причину тимчасово допускати, аби ці тисячоліття минали без його прямого втручання в життя більшості людей.

Послужило доброму намірові

Минулі 6000 років людської історії можуть здаватися надто довгими, порівняно з середньою тривалістю нашого життя — менше як 100 років. Але за Божим розкладом і згідно з його поглядом на протікання часу, ці тисячі років є наче шість днів — менше одного тижня! Апостол Петро пояснив: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день — немов тисяча років, а тисяча років — немов один день!» (2 Петра 3:8).

Далі Петро доводить неправильність будь-яких звинувачень у байдужості чи зволіканні, що висуваються проти Бога: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9).

Отже, коли минуть призначені роки, Творець покладе край неправильному керуванню нашою чудовою планетою. Він дав людині достатньо часу, аби вона побачила, що неспроможна правити іншими чи покласти край війнам, насиллю, нужді, хворобам та різному стражданню. Так на практиці підтвердиться те, на що Бог вказував людям ще на початку,— аби досягти успіху, їм слід дотримуватися божественного керівництва (Буття 2:15—17).

Як видно зі сповнення біблійних пророцтв, ми сьогодні живемо в завершальній частині «останніх днів» цієї безбожної системи речей (2 Тимофія 3:1—5, 13; Матвія 24:3—14). Бог не буде вже довго терпіти незалежне від нього людське правління, а також зло і страждання (Даниїла 2:44). Незабаром на нас прийде найбільша в історії цього світу скорбота, кульмінацією якої буде ‘війна того великого дня Вседержителя Бога’, Армагеддон (Об’явлення 16:14, 16). Ця керована Богом війна не зруйнує твориво його рук — землю, але ‘знищить тих, хто нищить землю’ (Об’явлення 11:18).

Боже тисячолітнє Царство

Коли Армагеддон промине, на землі залишаться мільйони людей, які пережили його (Об’явлення 7:9—14). Тоді сповниться пророцтво, записане в Приповістей 2:21, 22: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні».

Бог має намір, щоб після праведної війни Армагеддон розпочався особливий період, який триватиме тисячу років (Об’явлення 20:1—3). Це буде Тисячолітнє правління Божого Сина Ісуса Христа — Царя Божого небесного Царства (Матвія 6:10). Період його царювання над землею буде часом радості. Зі сну смерті прокинуться незліченні мільйони людей, які приєднаються до мільйонів тих, хто пережив Армагеддон (Дії 24:15). Усі вони досягнуть досконалості, і тоді — під кінець Христового Тисячолітнього правління — земля зрештою наповниться досконалими чоловіками й жінками, потомками Адама та Єви. Божий намір славетно й успішно сповниться.

Так, згідно зі своїм наміром, «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» І сказав Той, Хто сидить на престолі: «Ось нове все творю!» (Об’явлення 21:4, 5). Цей намір, безперечно, сповниться у дуже близькому майбутньому (Ісаї 14:24, 27).

[Ілюстрація на сторінці 5]

У новому Божому світі люди житимуть вічно у щасті.