«Не кожного запрошено на бенкет»
«ЗВІТ про розвиток людства за 1998 рік», складений у рамках Програми розвитку ООН, або ПРООН,— був зосереджений на безпрецедентному збільшенні споживання. Він виявив, що у всесвітньому масштабі на економічні блага люди витрачають у шість разів більше коштів, ніж у 1950 році, і вдвічі більше, ніж у 1975-му. Незважаючи на такий зріст, виконавчий директор ПРООН Джеймс Ґустав Спет говорить: «Не кожного запрошено на бенкет».
Для ілюстрації: 20 відсотків найбагатших людей світу їдять у сім разів більше риби, ніж 20 відсотків найбідніших людей. Тих же двадцять відсотків найбагатших осіб також споживають в 11 разів більше м’яса, використовують в 17 разів більше енергії, у 77 разів більше паперу, в 49 разів більше телефонних ліній і мають у 149 разів більше машин, ніж 20 відсотків найбіднішого населення.
Коментуючи ці дані, радіостанція ООН зазначила, що, для того аби сповільнити вичерпування земельних природних ресурсів, індустріалізованому світу потрібно змінити свою споживчу структуру. В той же час багатші країни повинні більше ділитися своїм достатком з бідними, щоб останні також могли більше користати з ресурсів планети. Але в якій мірі потрібно буде ділитися?
Пан Спет підрахував, що, коли промислові країни подвоять теперішній розмір їхньої допомоги для розвитку бідних країн — від 50 до 100 мільярдів доларів, то всі бідні по цілому світі зможуть мати їжу, притулок, лікування, а також здобувати освіту. Може видатись, що в наш час 50 мільярдів — це надто великі гроші. Але, як нагадує пан Спет, «таку суму Європа щороку витрачає на цигарки, а Сполучені Штати сьогодні витрачають половину цієї суми на алкогольні напої».
Отже зрозуміло, спільні зусилля, аби якомога рівномірніше розподілити ресурси нашої планети, матимуть велике значення для усунення гнітючої бідності. Що необхідно, аби так сталося? Один співпрацівник ООН зауважив: «Зрештою, що є потрібне — так це зміни в серцях, розумах і прагненнях людей». Більшість погоджується, але разом з тим чітко розуміє, що теперішні законодавчі організації, хоч би які добрі наміри в них були, неспроможні зробити цих змін, а особливо викоренити таку рису, як пожадливість.
Проте для людей, стурбованих майбутнім людства та нашої планети, є надія. Радісно знати, що Творець землі обіцяє повністю усунути проблеми людства. Псалмоспівець передрік: «Земля врожай свій дала,— Бог поблагословив нас, наш Бог. На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить» (Псалом 67:7; 72:16). Тоді кожного мешканця землі буде «запрошено на бенкет»!