Забобони. Наскільки поширені у наш час?
ЇХНІЙ вплив можна відчути всюди: на роботі, в школі, у громадському транспорті й на вулиці. Ви чхнули, і цілком незнайомі люди, випадкові перехожі, говорять: «На здоров’я». У багатьох мовах існують подібні вислови. В Англії вживається вираз «Нехай Бог благословить вас». Німці відповідають: «Ґезундхайт». Араби говорять: «Єргамак Алла», а деякі полінезійці Океанії — «Тігей маурі ора».
Вважаючи це лише звичайною ввічливістю, яка ґрунтується на правилах етикету, ви, можливо, навіть не замислювалися, чому люди так говорять. Однак в основі цих слів лежать забобони. Мойра Сміт, бібліотекар з Інституту фольклору при Індіанському університеті в Блумінґтоні (США), зазначає: «Все почалося з уявлення про те, що, коли людина чхає, її душа вилітає». Отже, казати: «Нехай Бог благословить» — фактично означає попросити Бога, щоб він повернув її.
Звичайно, більшість людей погодяться, що вірити у відділення душі від тіла у момент, коли людина чхнула, просто нерозумно. Тому не дивно, що «Дев’ятий новий університетський словник Вебстера» (англ.) визначає забобон як «вірування або звичай, котрі ґрунтуються на незнанні; страху перед невідомим, вірі у магію чи випадок, а також на помилковому розумінні причинності».
Немає нічого дивного у тому, що лікар, який жив у XVII сторіччі, назвав забобони свого часу «простацькими помилками» неосвічених людей. Отже, коли людство ввійшло у XX сторіччя, яке відзначається науковими досягненнями, «Британська енциклопедія» (1910 року) з оптимізмом висловила віру в те, що прийде час, коли «від забобонів і духу не лишиться».
Поширені, як і колись
Такий оптимізм, висловлений понад вісім десятиріч тому, був безпідставним, оскільки сьогодні забобони так само міцно вкорінені, як і колись. Ця стійкість є характерною ознакою забобонів. Англійське слово «superstition» (забобон) походить від латинського super, що означає «над», і stare тобто «стояти». Воїнів, які уціліли в битві, називали «суперстітес», оскільки вони пережили своїх товаришів, буквально «стоячи» над ними. Маючи на увазі походження цього слова, автор книжки «Забобони» говорить: «Забобони, які все ще існують сьогодні, стоять над сторіччями спроб викоренити їх». Розгляньмо лише декілька прикладів, які свідчать, наскільки забобони є стійкими.
◻ Після раптової смерті губернатора великого азіатського міста дезорганізований персонал його службової резиденції порадив новому керівнику проконсультуватись у певного медіума. Той запропонував провести ряд змін всередині й назовні комплексу. Працівники вважали, що це відверне нещастя.
◻ Певний камінь є постійним супутником президента однієї мультимільйонної американської компанії. Після першої успішної торговельної виставки, президент не виходить без нього з дому.
◻ Перш ніж проводити великі торгові операції, керівники азіатських підприємств часто звертаються за порадами до віщунів.
◻ Один спортсмен, хоча багато тренується, вважає, що здобуває перемогу завдяки своєму одягу. Тому він вбирає його — невипраним — і під час наступних змагань.
◻ Під час іспиту студент користується певною ручкою й отримує високу оцінку. З того часу він вважає ту ручку «щасливою».
◻ У день свого одруження наречена старанно підбирає весільний туалет так, щоб він складався з «елементів старого, нового, чогось позиченого і чогось блакитного».
◻ Особа навмання розгортає Біблію і читає те, що вперше впадає їй в очі, вірячи, що ті слова будуть особливим керівництвом, яке вона потребує в цей момент.
◻ У той час як аеробус починає злітати, декілька пасажирів перехрещуються. Інші протягом польоту пригортають до себе медальйон «святого» Христофора.
Як бачимо, забобони дуже поширені навіть сьогодні. Стюарт А. Вайс, ад’юнкт-професор психології Коннектікутського коледжу (США), у своїй книжці «Віра у магію. Психологія забобону» зазначає: «Незважаючи на те що ми живемо у технічно розвиненому суспільстві, забобони поширені, як і колись».
Сьогодні забобони настільки глибоко вкорінені, що зусилля покласти їм край не приносять успіху. Чому?