«Ваза». Від символу краху до пам’ятки культури

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ШВЕЦІЇ

ДЕСЯТОГО серпня 1628 року в Стокгольмі, столиці Швеції, стояв чудовий літній день. Люди скупчились на причалах порту, щоб побачити, як величний королівський військовий корабель «Ваза» після трирічної будови вирушатиме у свій перший рейс, аби приєднатися до військово-морського флоту Швеції.

«Ваза» не була звичайним військовим кораблем. Король Густав II Адольф Ваза хотів, щоб це було наймогутніше судно у світі. Як дехто говорить, коли Густав почув, що датчани будують корабель з двома батарейними палубами, він також наказав побудувати на своєму кораблі другу батарейну палубу. Король бажав, аби корабель з його родовим ім’ям був незрівнянним.

Передбачалось, що його відплиття буде нагодою для короля похизуватися своєю владою та славою. Корабель було озброєно 64 гарматами і прикрашено понад 700 скульптурами й оздобами. Його вартість становила понад 5 відсотків валового національного продукту Швеції. Ця могутня військова машина і водночас виставка мистецтв на плаву була, мабуть, найславетнішим кораблем, побудованим на той час у світі. Не дивно, що люди з гордістю вітали його оплесками й вигуками, коли він проходив біля причалів Стокгольма!

Символ краху й приниження

Однак, пропливши трохи більше кілометра, через сильний порив вітру «Ваза» нахилилась. Вода хлинула у відкриті гарматні порти, і корабель пішов на дно. Це був, можливо, найкоротший за всю морську історію перший рейс!

Спостерігачі були приголомшені. Слава військово-морського флоту Швеції «затонула» — і не у битві або лютій бурі далеко в морі, а через простий порив вітру у власній гавані. Жах викликало і те, що загинуло приблизно 50 чоловік, які перебували на борту корабля. Замість бути предметом національної гордості, «Ваза» стала асоціюватися з розчаруванням і ганьбою.

Було скликано суд, щоб виявити відповідального за цю принизливу катастрофу. Але нікого не визнали винним, можливо тому, що в показаннях вина падала на короля і віце-адмірала Класа Флемінга, другого за рангом начальника військово-морського флоту Швеції.

Вимоги короля змусили будівників експериментувати з конструкціями, з якими вони ще не стикалися. Тому «Ваза» мала надзвичайно непропорційну будову. Незадовго до катастрофи адмірал Флемінг влаштував перевірку корабля на стабільність. Тридцять чоловіків у ряд бігали з одного боку судна в інший. Після третьої такої спроби адмірал усвідомив, що, коли вони продовжуватимуть, корабель зараз же перекинеться. Отже, він припинив випробовування, але не відмінив першого рейсу. Оскільки до справи були причетні такі визначні особи, як король і адмірал, обвинувачення скасували.

У 1664—1665 роках колишній офіцер шведської армії дістав з «Вази» більшість гармат за допомогою простого водолазного дзвона. У той час про «Вазу» почали поступово забувати, а вона, лежачи на глибині 30 метрів, дедалі глибше опускалась у товстий шар мулу.

Повернення з мулу

У серпні 1956 року археолог-любитель Андерс Франзен використав ґрунтову трубку, щоб підняти з дна кусок дуба. Вже роками він досліджував старі документи й морське дно у пошуках «Вази». І тепер він знайшов її. За допомогою операції підняття затонулих суден цілий корабель витягнули з мулу та обережно перевезли під водою у спеціальний док.

Двадцять четвертого квітня 1961 року причали у Стокгольмі знову заповнили веселі спостерігачі. Після 333 років «Ваза» повернулась з морського дна — цього разу як пам’ятка для туристів і скарб для морських археологів. Понад 25 000 речових пам’яток виявили захопливі подробиці про військовий корабель XVII сторіччя, а також дали унікальну можливість довідатись про тогочасне суднобудування і скульптурне мистецтво.

Чому «Ваза» та її речові пам’ятки так добре збереглись? Цьому посприяли деякі фактори: корабель був новим, коли затонув; мул має здатність зберігати, а тередо корабельний, який знищує дерево, не розмножується швидко у воді з низькою солоністю.

«Ваза» мала десь 120 тонн баласту. Фахівці підраховують, що, аби бути стійким, корабель потребував удвічі більше, але для цього не вистачало місця. Крім того, така додаткова вага призвела б до того, що нижні гарматні порти були б розміщені ближче до води. Вигляд судна був чудовий, але невідповідна рівновага прирекла його на катастрофу.

Сьогодні, як найстаровинніший, повністю збережений та ідентифікований корабель у світі, він почувається безпечно, будучи унікальним експонатом у власному музеї. Тут щороку 850 000 відвідувачів можуть побачити королівські «хвастощі» XVII століття, що майже не зазнали змін від катастрофи 1628 року. Корабель слугує нагадуванням про безглуздя можновладних осіб, які через недбалість і егоїзм вирішили знехтувати розсудливими суднобудівельними методами.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Король Густав II Адольф Ваза.

[Відомості про джерело]

Фото: Nationalmuseum, Stockholm

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Пролежавши понад 300 років на морському дні, «Ваза» тепер приваблює увагу людей зі всього світу.

[Відомості про джерело]

Genom tillmötesgående från Vasamuseet, Stockholm

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Målning av det kapsejsande Vasa, av konstnär Nils Stödberg