П’ятдесят років за оформленням порцеляни

РОЗПОВІВ АЛЬБЕРТ ЛІППЕРТ

МОЯ мати хотіла, щоб я був теслею. Але шкільний учитель настійно радив їй знайти мені роботу на фарфоровому заводі, неподалік від нашого дому в Майсені (Німеччина). Чому ж він так наполягав? Цей проникливий чоловік зауважив мої здібності до малювання. І хоч я люблю свою матір, та все ж радий, що вчитель тоді переконав її. Отже, у 14 років я почав навчатися декоративного розпису порцелянових виробів, які вважають одними з найгарніших у світі.

У Майсені порцеляну виробляють вже майже 300 років. Саме тут 1710 року заснували перший у Європі завод із виробництва високоякісного фарфору. Десь через 30 років при заводі відкрили школу, де молоді люди могли опановувати декоративний розпис порцеляни. Ця школа існує дотепер при Майсенському фарфоровому заводі. Тут я й наніс на порцеляну свої перші невпевнені штрихи.

У цій школі я теж довідався, які тонкощі слід знати, розробляючи ескізи та малюнки квітів, дерев, тварин і птахів. Так було закладено основу моєї подальшої роботи.

Глазурована чи неглазурована?

Порцеляна — це світла кераміка. Існують два основні способи її декорування. Малюнок можна нанести перед тим, як кераміку покриють глазур’ю. Але неглазурована порцеляна — пориста й швидко вбирає фарбу, тому під час роботи художник повинен бути дуже уважним, бо на малюнку майже неможливо виправити помилки. Проте декорувати можна й глазурований фарфор. Моїм фахом стало малювання квітів саме на такому фарфорі. При цьому я не лише малював, але й складав власні композиції для кожного виробу. За такою роботою художник вчиться використовувати свою уяву, щоб створювати прекрасні образи. І він осягне це лише тоді, коли оволодіє умінням зосереджуватися і не відволікатися.

Я кілька років малював квіти й зрештою дійшов до найважчого — зображення на малюнку живих істот. Саме тут у великій пригоді стали мої знання зі школи, де ми вчилися малювати тварин та птахів.

Найбільш захопливе завдання

Малювати тварин, риб і птахів — досить важке завдання, бо кожна істота повинна виглядати, як жива, на противагу нерухомим деревам та квітам. Для цього художник має дещо знати про будову й звички тварин і птахів, яких він малює. Я, наприклад, на багатьох виробах малюю диких тварин, у тому числі оленів з величезними гіллястими рогами.

Звичайно, найбільше про тварин можна дізнатися завдяки безпосередньому спостереженню. Пригадую, кілька років тому я задумав зробити ряд малюнків з рибами, тому купив собі акваріум. Ми з дружиною могли годинами сидіти перед ним, спостерігаючи за рухами й звичками різних видів риб. Малювати я почав лише після того, як добре ознайомився з ними.

Як стати майстром своєї справи?

Інколи друзі питають мене, як стати хорошим оформлювачем порцеляни. Безсумнівно, треба мати хист до малювання, гостре око й упевнену руку. Та цього мало. Щоб бути майстром своєї справи, потрібно належно ставитися до себе, своєї роботи та інших людей. Добрий художник наполегливо працює, щоб вдосконалювати майстерність, бо знає, що інакше її втратить. Він ніколи не перестає вчитися, оскільки прислухається до слів інших людей та приймає їхні поради.

І ще одне. Досвідчений майстер добре розуміє смаки замовника. Навряд чи люди, які купують порцеляну ручної роботи, хотіли б отримати звичайний виріб повсякденного вжитку й через деякий час його викинути, замінивши іншим. Покупець бажає побачити твір мистецтва, предмет, який становить культурну цінність — те, що милує око, зігріває серце й робить життя приємнішим. І сам художник радіє, коли задовольнить ці бажання замовника.

Живопис веде до віри в Бога

Завдяки живопису я почав глибше досліджувати Біблію і розвивати міцну віру в Бога. Як? Часом я працював з фахівцями, які досліджували життя птахів, бо робив ілюстрації до їхніх книжок. Коли я почав ілюструвати книги, то вірив у еволюцію. Але під час тісної співпраці з деякими авторами між нами зав’язувалися розмови про походження життя. Ці розмови й змінили мій спосіб мислення.

Мене дуже вразило, що, хоч ці фахівці вірили в еволюцію, кожен із них мав власні припущення, які часто не узгоджувалися з припущеннями інших. Стало зрозуміло: єдиної теорії еволюції просто не існує. Отож, я дійшов висновку: якщо фахівці не можуть знайти єдиного пояснення цієї теорії, то чи може це зробити хтось інший? Так я й перестав вірити в еволюцію. Після того в мене не було іншого вибору, як визнати, що життя на землі виникло шляхом творення. Так я почав вірити в Творця.

Знаходжу велике задоволення у тому, що зараз моя робота дарує людям радість. І думаю, моя любов до живопису та порцеляни ніколи не згасне.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Фотографії на сторінках 16 і 17: Mit freundlicher Genehmigung der Staatlichen Porzellan-Manufaktur Meissen GmbH