Дуже незвичайний живописець
Судно оснащене чотирикутними парусами має п’ять щогол. Усі його паруси хвилюються на вітрі, і судно пливе по морі вкрите білими верхівками. Можна майже відчути запах морського повітря й холодний вогкий та легенький вітрець — неначе б ви стояли на передній верхній палубі судна. Але ви не стоїте на ній. Ви тільки дивитесь на живопис. Живописець не тільки звертає нам увагу на красу судна Меджестик Мейден, але також на свій досвід, коли дивився на те судно як воно каталось по хвилях.
Цей живописець прославився по цілій Північній Америці своїми більше як 2500 земними й морськими краєвидами протягом минулих 27 років. Великий канадський банк помістив його живопис „Наступна зупинка в Японії” на своєму календарі на 1981 рік, якого розіслав усім своїм клієнтам по цілому світі. Крім того, цей живописець є викладачем художнього училища малювання олійними фарбами в Ванкувері, в якому кожної суботи він привчає від 15 до 25 студентів.
Що ж такого чудового про все це? Живописець спаралізований від шиї до ніг!
МЕНЕ спаралізувало 19 року мого життя,— 95 процентів мого тіла. Протягом наступних 21 років Пірсон лікарня в Ванкувері була моїм домом. Проте, це не була звичайна лікарня. Робітники й пацієнти жили неначе велика родина. Протягом перших місяців мого хворювання це дуже допомогло мені розумово, а також хвилюючо.
Протягом тих ранніх місяців, я дещо себелюбно дивився на життя. Я думав, що буду тільки жити з дня на день аж поки не закінчуся смертю. Я не бачив жодної іншої надії. Отже, я почав упиватись, щоб залити мої смутки й розстроєння.
Все-таки, я любив працювати. Професійні терапевти старались зацікавити мене різними діяльностями,—плетенням виробів з лози й друкуванням на машинці паличкою в роті. Я не дуже цікавився такими діяльностями. Сталось, що один терапевт навчив мене малювати по номерах. Хоч мої живописи були примітивні, то я так захопився ними, що закінчивши один, зараз починав малювати другий!
Терапевт постарався мені держака на мої пензлі 18 дюймів (46 см) довжини, якого я тримав ротом і на вугільні олівці, а також дощечку для змішування й розтирання фарби, лахміття для чищення й скипидар (безбарвня рідина для чищення пензлів, терпентин). До грудня 1957 року я намалював споруду на форму літери А (уже невживаний пристрій лісорозробки), якого моя мати відразу впізнала!
Штабний лікар, сам чудовий живописець, навчив мене майстерності малювання,— змішувати кольори, рисувати форми, та інші техніки малювання прекрасних картин. Але, були й проблеми. Наприклад, щоб малювати верхню частину картини пензлем у роті, або мастихіном (вузька лопаточка для згладжування мазків фарби) то полотно було потрібно перевертати догори дном! Незабаром я докінчував живопис перевернений догори дном.
До року я вже продав кілька моїх живописів. Але багато цих грошей витрачував задовольняти моє прагнення тютюну й алкогольних напоїв. Все-таки, незабаром я міг жити в лікарні на свої кошти, і це дало мені почуття незалежності.
Я купив собі електричне крісло на колесах (якого контролював ротом) а тоді фургон устаткований, щоб помістити крісло й потрібні пристрої для дихання. Все це дуже допомогло мені переїжджати з місця на місце. Я також вигадав носильне ліжко-гойдалку, яку друзі збудували мені, і тепер міг ночувати не в лікарні. Усе це переконало мене, що людина може майже все зробити, якщо буде палко жадати його.
Щось нового входить у моє життя
Моя мати навернулась на свідка Єгови в 1958 році. Хоч те, що вона говорила мені не справляло на мене тривалого враження, то я таки згодився студіювати Біблію з одним ласкавим чоловіком. ,Щось іншого робити, щоб заповнити час’, я подумав. Проте, сталось, що це була найкраща річ, яка трапилась мені.
Поступово я навчався відповідей на багато моїх запитань про значення життя й проблеми, які мучать людство. Правди, яких я навчався з Біблії, почали ставати зрозумілими так як розчерком пензля живописець малює гарну картину. Навчившись, що колись смуток, страждання, хвороба, і смерть минуть, я почав надіятись на майбутність з дійсною надією. (Об’явлення 21:3, 4) Те, що я найбільше полюбив з моїх біблійних уроків було дуже розсудливим, розумним і логічним.
Я почав робити зміни в моєму житті,— покинув курити, впиватись, і брудну мову. Друзі в лікарні зауважили цю зміну, як також мої нові друзі між свідками Єгови. Одна з цих, Пет, вдова в якої було п’ятеро гарних діточок, стала дуже дорогою для мене. Отже, в моєму житті відбулась ще одна велика зміна.
Більше як 300 людей прибули на наше весілля в 1976 році. Звичайно, одружене життя вимагало багато змін від мене й Пет. Пет доказалась бути прикладом дійсної відваги й любові; мене треба було постійно доглядати. Але застосування біблійних принципів у нашому житті стало дійсною основою на щастя в нашому шлюбі.
Разом, Пет і я підбудували малу торгівлю так, що до п’ятьох років нам уже не було потрібно урядової допомоги. Ми також продаємо фотокартки моїх живописів. Тепер, 1985-го р. я міг купити сильніше електричне крісло на колесах, кероване ротом. Це допомагає мені ходити й проповідувати „добру новину” від дому до дому до більшої міри.
Ми всі є обмежені. Отже, людина мусить старатись якнайкраще може в міру своїх здібностей. Цей розумовий світогляд, разом з чудовою надією, якої я навчився з Біблії, допомогли мені розвинути цілеспрямоване й корисне життя.— Так як розказав Дейвід Йонг.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Дейвід Йонг працює в своїй майстерні.