Чи виживе середземноморський тюлень-монах?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ

ВЕПІЧНІЙ поемі «Одіссея» Гомер описав, як вони гріються на сонячному узбережжі Греції. Колись в одному малоазійському місті карбували монети з їхнім зображенням. Води Середземного і Чорного морів просто кишіли ними. А нині рідко кому вдається побачити цих сором’язливих створінь — середземноморських тюленів-монахів.

Протягом XVIII—XIX сторіч тюленя-монаха, як і більшість морських ссавців, масово вбивали заради їхньої шерсті, жиру та м’яса.

У наші дні з’ясувалося, наскільки величезні масштаби втрат. За підрахунками, залишилось тільки 379—530 тюленів-монахів. Але й вони, можливо, на межі зникнення. Однак слід зауважити, що, як написано в бюлетені «Монахус Ґардіан», оцінка кількості особин є «надзвичайно неточною».

Чи можна ще чимось зарадити? Що робиться для захисту тюленів-монахів?

Важка боротьба

Середземноморського тюленя назвали монахом, либонь, тому, що забарвлення його шерсті нагадує вбрання членів деяких релігійних орденів. Цей тюлень живе здебільшого серед важкодоступних скель і морських печер на островах Північні Споради в Егейському морі. Менше їх на берегах північно-західної Африки і португальських островах Дезерташ. Тюлені цього виду чи не найбільші серед своїх родичів: довжина тіла сягає 3 метрів, а вага близько 270 кілограмів.

Серед характерних рис тюленів-монахів — форма голови, що нагадує цибулину і вкрита сріблястою шерстю. На морді — чорні, як смола, очі, великі ніздрі, маленькі вушні щілини, густі обвислі вуса та кілька товстих підборідь. Шерсть коротка чорна або шоколадно-коричнева, на животі й грудях світліша. А у малят на спині довга чорна шерсть і білі плями на черевці.

Боротьба за виживання тюленів ускладнюється тим, що самки народжують тільки одного малюка на рік. Та й не кожна доросла самка дає потомство щороку.

Але критичне становище тюленів-монахів пояснюється не тільки фактором низької народжуваності. Головний доглядач Нью-Йоркського акваріуму Товариства охорони природи д-р Деніс Тоні пояснив: «У середземноморських тюленів-монахів рівень народжуваності такий самий, як і в інших тюленів, популяції котрих не загрожує небезпека. Отже, існують інші фактори, що спричиняють критичне становище».

В облозі

Уявіть, яке спустошення спричинила б у вашому домі пожежа. Усе майно — меблі, одяг, цінні речі та сувеніри, усе загинуло б. Ваше життя різко змінилося б. Власне така трагедія спіткала домівку середземноморського тюленя-монаха. Забруднення, туризм, промисловість та інша діяльність людини призвела до зруйнування більшої частини його ареалу.

Крім того, через надмірний вилов риби набагато скоротилась кількість їжі тюленя. Зоолог д-р Сюзан Кеннеді-Стоскопф говорить: «Коли тюленям не вистачає потенційної здобичі, вони мусять витрачати більше енергії на те, щоб прогодувати себе». Отже тюленям-монахам скрутно не тільки через погіршення стану ареалу, їхнього дому. Навіть здобуття їжі тепер дається їм нелегко!

Через хижацький вилов риби гинуть і самі тюлені, бо, буває, заплутуються у сітях і тонуть. Але ще частіше рибалки просто вбивають їх. Чому? Тому що ці тварини навчились красти спійману рибу, а видобуваючи її, рвуть сіті. Отже тюлень потрапив у пастку. Тварина у пошуках їжі вступила в нерівну боротьбу з людиною і опинилася на межі вимирання.

Оскільки тюлені-монахи перебувають у верхній частині ланцюга живлення, деякі вчені вважають цього ссавця «видом-індикатором». Тобто коли їхнє становище критичне, то це чітко вказує на те, що решта тварин у цьому ланцюзі живлення теж страждає. В такому разі уся середземноморська екосистема під загрозою, адже тюлень-монах є видом, що в Європі зникає найшвидше.

Чи є надія на виживання?

Як не дивно, хоч людина є найбільшою загрозою для середземноморського тюленя-монаха, саме від неї й залежить надія на виживання цієї тварини. Для захисту тюленів створено приватні й державні установи. Виділено спеціальні заповідники. Проведено численні вивчення в природі, щоб з’ясувати шляхи допомоги цим чудовим тваринам.

У 1988 році було створено Геленік сосаеті — Товариство з вивчення і захисту середземноморського тюленя-монаха (Hellenic Society for the Study and Protection of the Mediterranean Monk Seal, MOm). Експерти цього товариства регулярно відвідують ареали тюленя-монаха для контролю за кількістю тварин і розробки методів охорони.

Бригада охоронців патрулює заповідні райони на швидкохідних катерах. Вона також надає інформацію і вказівки відвідувачам та рибалкам, які хочуть потрапити до грецького національного морського парку на острові Алоннісос (о-ви Північні Споради). Коли на шляху трапляються поранені тюлені, члени бригади надають їм допомогу і везуть у реабілітаційний центр Товариства з вивчення і захисту тюленя-монаха.

Центр реабілітації та лікування тюленів може взяти під свою опіку малят-сиріт, хворих і травмованих тюленят. Тут про них піклуються, доки вони не зможуть жити самостійно. Це дає хороші результати. Вперше після швидкого скорочення популяції тюленів-монахів їхня ситуація на Північних Спорадах починає поліпшуватись.

Чи ця діяльність і надалі буде успішною? Час покаже. Однак вже очевидно, що для рятування тюленів-монахів потрібно значно більше заходів. Д-р Дейвід Вілд зі Смітсонівського інституту сказав кореспонденту «Пробудись!»: «Становище морської флори й фауни взагалі не найліпше. Проблема полягає у тому, що ми точно не знаємо, що відбувається [в океанах] і, безперечно, нам ще не відомо, яким чином можемо надати захист».

[Рамка на сторінці 17]

Родичі у небезпеці

Тюлені-монахи живуть не тільки у Середземному морі. В інших частинах світу їм теж загрожує небезпека. У журналі «Нешнл джіоґрефік» говориться, що карибський тюлень-монах був «першим тюленем, якого побачив у Новому Світі Колумб. Невдовзі цих корисних тварин, що любили триматися ближче берега, стали вбивати без ліку... Останнього карибського тюленя-монаха бачили у 1952 році».

Гавайські тюлені-монахи, здається, знайшли порятунок на острівцях Національного заповідника Гавайських островів. Проте, незважаючи на великі зусилля захистити їх, становище цих 1300 тюленів не поліпшилось.

З весни 1997 року приблизно три чверті з 270 середземноморських тюленів-монахів на західноафриканському узбережжі Мавританії загинули внаслідок епідемії. За даними «Саєнс ньюс», більшість обстежених тварин були заражені морбілі-вірусом, подібним до того, що спричиняє собачу чуму».

[Ілюстрації на сторінці 16]

У тюленів-монахів багато унікальних ознак, наприклад, цибулеподібна голова й великі ніздрі.

Для охорони тюленів створено спеціальні установи.

[Відомості про джерело]

Panos Dendrinos/HSSPMS

[Ілюстрації на сторінці 17]

Вперше після багатьох років швидкого зменшення, популяція тюленів-монахів на Північних Спорадах почала зростати.

[Відомості про джерела]

P. Dendrinos/MOm

D. Kanellos/MOm

[Ілюстрація на сторінці 17]

Гавайський тюлень-монах.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Panos Dendrinos/HSSPMS