Печатки у стародавні часи
Давні печатки — це невеликі предмети з вирізаними на них знаками для створення відтисків на глині, воску тощо. Їх виготовляли у формі конусів, призм, циліндрів та навіть голів тварин. Печатки засвідчували право власності на якесь майно чи справжність документів, забезпечували цілість і недоторканість мішків, дверей і взагалі входів, наприклад, у гробниці.
Циліндрична печатка перського царя Дарія I, що зображає його на полюванні, та відтиск цієї печатки на глині
Печатки робили з найрізноманітніших матеріалів, зокрема з кістки, вапняку, металу, напівкоштовного каміння та дерева. Іноді на них вирізали ім’я власника або його батька. На деяких вказували титул власника.
Для того щоб завірити документ, печатку прикладали до вологої глини, воску чи подібного м’якого матеріалу (Йова 38:14). Затверділий відтиск запобігав підробці документа.
Печатка як символ влади
Якщо власник печатки комусь її давав, то разом з печаткою передавав людині свої права і владу. Відомо, що такий випадок стався в епоху Стародавнього Єгипту. Йосип, син патріарха Якова, був проданий у рабство в Єгипет. Потім за несправедливим обвинуваченням його ув’язнили. Однак за якийсь час фараон звільнив Йосипа і зробив його другою найвпливовішою особою в державі після себе. Біблія розповідає про це так: «Тоді фараон зняв свій перстень з печаткою та одягнув Йосипові на руку» (Буття 41:42). Отримавши перстень-печатку, Йосип отримав і величезні повноваження.
У Стародавньому Ізраїлі цариця Єзавель використала печатку свого чоловіка, щоб сплести інтригу навколо Навота і розправитися з ним. Вона написала листи від імені царя Ахава до старійшин міста з проханням звинуватити невинного Навота у тому, що він проклинав Бога. Єзавель запечатала ці листи печаткою царя, і все сталося так, як хотіла ця підступна жінка (1 Царів 21:5—14).
Накази, видані від імені перського царя Ахашвероша скріплялися його перснем-печаткою (Естер 3:10, 12).
Біблійний пророк Неемія написав про те, як ізраїльські князі, левіти і священики виразили свою згоду з певним письмовим зобов’язанням, скріпивши його своїми печатками (Неемії 1:1; 9:38).
Біблія двічі згадує запечатування входів. Перша згадка трапляється в історії про Даниїла. Цього пророка вкинули до підземелля з левами, вхід закрили каменем, а Дарій, цар Мідії і Персії, «запечатав [вхід] своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, щоб Даниїлу ніхто не допоміг» (Даниїла 6:17).
Друга згадка пов’язана з похованням Ісуса. Коли тіло Ісуса Христа поклали в гробницю, вороги поставили біля неї варту та «опечатали камінь», яким закрили вхід (Матвія 27:66). Тут, як пише у коментарі до Євангелія від Матвія Дейвід Тернер, можливо, йдеться про римську державну печатку, яку могли поставити у щілину між каменем і входом у гробницю на глину або віск.
Стародавні печатки — багате джерело цінної інформації, тому археологи та історики уважно їх досліджують. В історичній науці існує навіть особлива дисципліна, яка займається вивченням печаток — сфрагістика, або сигілографія.