Як розірвати коло ненависті

«Любіть ворогів своїх» (МАТВІЯ 5:44).

КІЛЬКА днів тривали напружені мирні переговори лідерів двох ворогуючих держав. Президент однієї могутньої індустріальної країни спеціально прибув на переговори, щоб використовуючи свій чималий вплив і дипломатичний досвід, допомогти сторонам дійти згоди. Проте ці відчайдушні спроби не принесли нічого крім збільшення страждань. Адже через кілька тижнів між тими двома державами вибухнув, за словами журналу «Ньюсуїк», «конфлікт найжорстокіший за двадцять років їхньої історії».

У всьому світі, попри величезні зусилля державних лідерів змінити ситуацію, ненависть і ворожість між народами не зникає. Невігластво, фанатизм та пропаганда дедалі швидше розширюють коло ненависті. Сьогоднішні провідники марно шукають нових та небувалих розв’язань і не зважають на найліпше вирішення, відоме здавна, ще з часів Нагірної проповіді. У ній Ісус Христос закликав своїх слухачів дотримуватись Божих норм. Тоді ж він сказав вищенаведені слова: «Любіть ворогів своїх». Це напучування — не тільки найліпше вирішення проблеми ненависті та упереджень, але й єдине реальне вирішення!

Скептики відкидають думку про любов до ворогів як безнадійно ідеалістичну і непрактичну. Однак якщо ненависть — почуття набуте, то чи ж не логічно припустити, що його можна позбутися? Отже Ісусові слова розкривають перед людством реальні перспективи. Вони показують, що навіть закоренілу ворожнечу насправді можна подолати.

Розгляньмо становище євреїв, які слухали Ісуса. Вони жили в оточенні ворогів. У Юдеї правили римляни, які обкладали мешканців великими податками, вдавалися до політичних маніпуляцій, гнобили та експлуатували (Матвія 5:39—42). А дехто через дрібні чвари, образившись, живив ворожнечу та вважав ворогами ще й своїх співвітчизників (Матвія 5:21—24). Чи справді Ісус очікував від своїх слухачів, що вони любитимуть тих, хто ображав їх і завдавав болю?

Значення слова «любов»

Перш за все, зверніть увагу, що словом «любов» Ісус не називав прихильність, яка існує між близькими друзями. У Матвія 5:44 вжито слово, що походить від грецького «аґапе». Воно означає любов, керовану принципами. Ця любов не обов’язково виявляється теплими почуттями. Оскільки вона керується праведними принципами, то спонукує діяти на користь інших незалежно від того, як вони поводяться. Отже, любов «аґапе» може подолати особисту неприязнь. Ісус сам виявив таку любов, бо не проклинав римських солдатів, що розп’яли його, а молився так: «Отче, відпусти їм,— бо не знають, що чинять вони» (Луки 23:34).

Чи можна сподіватись, що люди масово приймуть Ісусове вчення і любитимуть одні одних? Ні, адже Біблія вказує на те, що цей світ безоглядно котиться до катастрофи. «Лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися»,— передречено в 2 Тимофія 3:13 (Хом). Однак окремі особи можуть розірвати коло ненависті, якщо за допомогою вивчення Біблії набуватимуть ґрунтовних знань про праведні принципи. Факти виразно показують, що завдяки цьому багато людей навчилися протистояти потокам ненависті, що вирують навкруги. Розгляньмо кілька випадків з життя.

Навчитись любити

У свої 13 років Хосе належав до терористичного угруповання і брав участь у партизанській війніa. Його навчили ненавидіти і знищувати людей, котрі нібито винні у несправедливості, з якою він стикався. Товариші Хосе гинули, і він сповнювався люттю та жадобою помсти. Роблячи гранати, він запитував себе: «Чому стільки страждань? Якщо є Бог, чи ж він цього не бачить?» Збентежений і пригнічений, хлопець часто гірко плакав.

Урешті-решт Хосе познайомився з членами місцевого збору Свідків Єгови. Коли він уперше прийшов на зібрання, то одразу відчув сердечність. Кожен по-дружньому вітався з ним. А потім завдяки обговоренню на тему «Чому Бог дозволяє зло?» Хосе отримав відповіді власне на ті запитання, що не давали йому спокоюb.

З часом Хосе, набувши знань із Біблії, змінив своє життя і спосіб мислення. Він зрозумів, що «хто... не любить, пробуває той в смерті. Кожен, хто ненавидить... той душогуб. А... жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б» (1 Івана 3:14, 15).

Розрив з терористами не був легким. Щоразу, як Хосе йшов до Залу Царства Свідків Єгови, хтось ішов за ним назирці. Дехто з колишніх спільників навіть побував на кількох зібраннях, щоб зрозуміти, чому Хосе так змінився. Коли ж терористи переконались, що він не зрадник і не становить загрози, то більше не турбували хлопця. У 17 років Хосе охрестився і став Свідком Єгови, невдовзі почав повночасно проповідувати. Тепер він вже не розмірковує над тим, як вбивати людей, а несе їм звістку любові і надії!

Подолати національні бар’єри

Чи можуть люди різних національностей подолати бар’єри ненависті, які роз’єднують їх? У Лондоні є група Свідків Єгови, що розмовляють амхарською мовою. До цієї групи належить 35 осіб: 20 з них ефіопи, а 15 походять з Еритреї. Попри те що в Африці їхні співвітчизники недавно жорстоко воювали між собою, вони поклоняються разом мирно і в єдності.

Одному Свідку, що є ефіопом, родичі колись казали: «Ніколи не вір еритрейцям!» Однак тепер він не тільки довіряє християнам з Еритреї, але й називає їх братами та сестрами! Хоч ці люди звичайно говорять мовою тигринья, заради того, щоб можна було разом вивчати Біблію, вони стали оволодівати амхарською мовою, якою розмовляють ефіопські брати. Що ж за чудовий доказ сили побожної любові — «досконалого зв’язку єдності» (Колосян 3:14, НС).

Примиритись з минулим

А як бути тим, хто зазнав нелюдського знущання? Чи ж це не природно відчувати ворожість до мучителів? Ось наприклад, Манфред, Свідок з Німеччини. Він відбув шість років у комуністичній в’язниці лише за те, що належав до Свідків Єгови. Чи ненавидів він своїх гнобителів, чи хотів помститися? «Ні»,— відповів він. Як подає німецька газета «Саарбрюкер цайтунґ», Манфред розповів: «Несправедливість чи помста за несправедливість... починає коло нових актів несправедливості». Безсумнівно, що Манфред застосовував біблійні слова: «Не платіть нікому злом за зло... якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми» (Римлян 12:17, 18).

Світ без ненависті!

Свідки Єгови не претендують на досконалість у цьому питанні. Неодноразово виявляється, що позбутися застарілої ворожості і ненависті досить важко. Щоб застосувати в житті біблійні принципи, треба постійно старанно працювати над собою. Однак у цілому Свідки Єгови є живим прикладом того, як завдяки Біблії можна розірвати коло ненависті. Проводячи домашні вивчення Біблії, вони щорічно допомагають тисячам людей звільнитися з тенет расизму й фанатизмуc. (Дивіться інформацію в рамці «Біблійні поради допомагають долати ненависть»). Цей успіх — лише невеличка частка результатів всесвітньої навчальної програми, яка невдовзі допоможе цілком усунути ненависть і усе, що її спричиняє. Ця програма втілюватиметься під наглядом Божого Царства, тобто всесвітнього уряду. Ісус навчив нас молитися про те Царство в Господній молитві такими словами: «Нехай прийде Царство Твоє» (Матвія 6:9, 10).

У Біблії міститься обітниця про те, що під наглядом цього небесного уряду «земля буде повна пізнання Господнього» (Ісаї 11:9; 54:13). Часто цитовані слова пророка Ісаї сповняться у всьому світі: «[Бог] буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» (Ісаї 2:4). Сам Бог раз і назавжди розірве ганебне коло ненависті.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 11]

Біблійні поради допомагають долати ненависть

● «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси,— від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?» (Якова 4:1). Конфліктів можна уникнути, навчившись приборкувати егоїстичні бажання.

● «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:4). Ще один спосіб уникнути непотрібних конфліктів — надавати перевагу інтересам інших.

● «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло» (Псалом 37:8). Ми можемо і повинні стримувати руйнівні пориви.

● «Бог... ввесь людський рід... з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі» (Дії 17:24, 26). Неслушно вважати одну расу ліпшою за іншу, адже усі ми належимо до роду людського.

● «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Филип’ян 2:3). Безглуздо погорджувати іншими, адже у них є такі риси і здібності, яких не маємо ми. Жодній расі чи культурі не належить монополія на добрі риси характеру.

● «Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро» (Галатів 6:10). Якщо ми намагатимемося виявляти хоча б дружність і готовність допомагати людям незалежно від їхньої раси чи культури, то це посприяє зближенню і подоланню непорозумінь.

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Свідки — ефіопи й еритрейці — поклоняються разом у мирі.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Манфред, якого тримали в комуністичній в’язниці, не піддавався почуттю ненависті.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Біблія помагає долати бар’єри, які роз’єднують людей.