Кінець ненависті по цілому світі
БЛИЗЬКО двох тисяч років тому маленька група людей була об’єктом ненависті. Тертулліан пояснює, яке ставлення римлян до перших християн переважало: «Якщо небеса не дають дощу, якщо стався землетрус, якщо ходить голод або пошесть, вони одразу кричать: «Укинути християн левам!».
Перші християни протистояли спокусі мститися за кривду, попри те що були об’єктом ненависті. У відомій Нагірній проповіді Ісус Христос сказав: «Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх... і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матвія 5:43, 44).
За усною традицією євреїв, ‘ненавидіти ворога’ було правильним. Проте Ісус сказав, що ми повинні любити і нашого ворога, а не тільки друга. Це важко, але можливо. Любити ворога не значить любити його спосіб дій та його вчинки. Грецьке слово, вжите у розповіді Матвія, походить від а·ґа́·пе, що описує любов, котра діє у згоді з принципом. Людина, яка виявляє а·ґа́·пе — любов, ґрунтовану на принципах, робить добро навіть ворогам, котрі ненавидять її і погано поводяться з нею. Чому? Тому що це шлях наслідування Христа і шлях до перемоги над ненавистю. Один грецький філолог зауважив: «[А·ґа́·пе] допомагає нам перемагати природний нахил до гніву і злоби». Але чи це можна застосувати в нинішньому світі, переповненому ненавистю?
Звичайно, не кожен, хто називається християнином, вирішує наслідувати Христів приклад. Нещодавно робилися страшні звірства етнічними групами в Руанді; багато членів цих груп заявляють, що є християнами. Про один випадок розповідає Пілар Діес Еспелосін, римо-католицька черниця, яка пропрацювала в Руанді 20 років. Чоловік зі списом, яким вірогідно користувався, наближався до церкви. Черниця запитала його: «Що ж ви робите, навіщо вбиваєте людей? Чи ви подумали про Христа?» Він сказав, що так, увійшов до церкви, встав навколішки та почав завзято перебирати чотки. Але коли він скінчив, то вийшов і пішов далі вбивати. «Це показує, що ми не навчаємо Євангелія належним чином»,— визнає черниця. Однак такі прогріхи не значать, що Ісусова вістка недосконала. Ті, хто сповідує правдиве християнство, можуть перемагати ненависть.
Перемога над ненавистю в концентраційному таборі
Макс Лібстер — єврей, який пережив геноцид. Хоча його прізвище значить «лю́бий», він зазнав дуже багато ненависті. Макс розповідає про те, чого навчився в нацистській Німеччині про любов і ненависть.
«Я виростав неподалік од Мангейма (Німеччина) в 1930-х роках. Гітлер говорив, що всі євреї — багаті спекулянти, які експлуатують німців. Але насправді мій батько був скромним шевцем. А втім, через вплив нацистської пропаганди сусіди почали повертатися проти нас. Коли я був підлітком, один селянин насильно вимастив мені чоло свинячою кров’ю. Ця велика образа була тільки початком. У 1939 році гестапо заарештувало мене і конфіскувало усе моє майно.
Від січня 1940 року до травня 1945 я намагався вижити в п’яти концентраційних таборах: у Заксенгаузені, Ноєнгаме, Освенцімі, Буні і Бухенвальді. Мій батько, якого теж заслали в Заксенгаузен, помер жахливої зими 1940 року. Я сам відніс його труп у крематорій, де купа мертвих тіл чекала на свою чергу. Всього вісім членів моєї родини померло в таборах.
Ув’язнені ненавиділи «капо» ще більше, ніж охорону СС. «Капо» — це були в’язні, які співпрацювали з СС і мали певне покровительство. Їх наставляли відповідальними за розподіл їжі, а також за покарання інших ув’язнених. Часто вони діяли несправедливо і деспотично. Я гадаю, що у мене було більше ніж достатньо підстав ненавидіти як СС, так і «капо», але під час мого ув’язнення я дізнався, що любов сильніша за ненависть.
Сила духу ув’язнених Свідків Єгови переконала мене, що їхня віра ґрунтується на Святому Письмі; і я сам став Свідком. Ернест Вауер, Свідок, якого я зустрів у концентраційному таборі в Ноєнгаме, заохочував мене розвивати склад розуму Христа. Біблія говорить, що, «коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо» (1 Петра 2:23). Я старався робити те саме: залишити помсту в руках Бога, який є Суддею всього.
Роки в таборах навчили мене, що люди часто роблять зло через незнання. Навіть не всі з охорони СС були поганими, один серед них врятував мені життя. Якось я страждав од сильного проносу і занадто ослаб, аби дійти від роботи до табору. Наступного ранку мене мали б послати в газову піч в Освенцімі, але охоронець СС, який був з тої ж місцевості Німеччини, що і я, заступився за мене. Він знайшов мені роботу в буфеті СС, де я міг трохи відпочити, поки не одужав. Незабаром він признався мені: «Макс, я ніби в поїзді, який жене на великій швидкості без контролю. Якщо я вистрибну, то вб’юся. Якщо я залишуся, то розіб’юся!»
Ці люди потребували любові, як і я. По суті, любов і співчуття разом із вірою в Бога допомогли мені подолати жалюгідні умови і щоденну загрозу страти. Я не можу сказати, що вижив неушкодженим, але мої емоційні рубці були мінімальними».
Теплота і доброта, які випромінює Макс через 50 років після цього, служать промовистим свідченням правдивості його слів. Те, що сталося з Максом, не є винятком. У нього була вагома підстава перемогти ненависть — він хотів наслідувати Христа. Інші люди, які керувалися у житті Святим Письмом, діяли подібним чином. Сімон, сестра з Франції, пояснює, як вона побачила, що таке справжня безкорислива любов.
«Моя мати Емма, яка стала Свідком незадовго перед другою світовою війною, навчала мене, що люди часто роблять погані справи, бо не знають нічого ліпшого. Вона пояснювала, що коли ми ненавидимо їх у відповідь, то не є правдивими християнами, оскільки Ісус сказав нам любити своїх ворогів і молитися за тих, хто переслідує нас (Матвія 5:44).
Я пам’ятаю надзвичайно важку ситуацію, яка перевірила це переконання. Під час окупації нацистами Франції моя мама дуже терпіла від сусідки в нашому будинку. Вона донесла на маму в гестапо, і через це мама провела два роки в німецькому концентраційному таборі, де мало не померла. Після війни французька поліція просила маму підписати папір, в якому та жінка звинувачувалася у співпраці з німцями. Але моя матінка відмовилася, сказавши, що «Бог є Суддею і Винагородителем за добро і зло». Через кілька років ця ж сусідка злягла, бо мала останню стадію раку. Замість злорадіти її нещастю, моя мама провела коло неї багато годин, щоб її останні місяці були якомога спокійнішими. Я ніколи не забуду цю перемогу любові над ненавистю».
Ці два приклади показують силу любові, ґрунтованої на принципах, перед лицем несправедливості. Однак сама Біблія говорить, що є «час кохати і час ненавидіти» (Екклезіяста 3:1, 8). Як це можна зрозуміти?
Час ненавидіти
Бог не засуджує ненависть. Про Ісуса Христа Біблія говорить: «Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів» (Євреїв 1:9). Проте є різниця між ненавистю до зла і ненавистю до людини, яка робить зло.
Ісус виявив належну врівноваженість у любові і ненависті. Він ненавидів лицемірство, але намагався допомогти лицемірам змінити спосіб мислення (Матвія 23:27, 28; Луки 7:36—50). Він засуджував насилля, але молився за тих, хто стратив його (Матвія 26:52; Луки 23:34). І хоча світ безпідставно ненавидів його, він віддав своє життя, щоб дати життя світові (Івана 6:33, 51; 15:18, 25). Він залишив досконалий приклад ґрунтованої на принципах любові і побожної ненависті.
Несправедливість може викликати в нас справедливе обурення, як це було з Ісусом (Луки 19:45, 46). Однак християни не мають права самі мститися. «Не платіть нікому злом за зло,— радив Павло християнам у Римі.— Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі... Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Римлян 12:17—21). Якщо ми не затаюємо ненависті і не мстимося за зло — любов здобуває перемогу.
Світ без ненависті
Аби ненависть зникла по цілому світі, мільйони людей повинні змінити закоренілий склад думок. Як це можливо? Професор Ервін Штауб рекомендує наступне: «Ми не цінуємо тих, кому завдаємо шкоди, і цінуємо тих, кому допомагаємо. Оскільки ми цінуємо більше людей, яким допомагаємо і зазнаємо задоволення від того, що допомагаємо, то хочемо ще більше дбати за інших і допомагати їм. Однією з наших цілей повинно бути створення суспільства, в якому б існували широкі можливості робити щось для інших» («Корені зла», англ.).
Інакше кажучи, щоб зникла ненависть, треба створити суспільство, в якому люди навчаться любити, допомагаючи одне одному, суспільство, де люди забудуть жорстокість, котру спричинили упередженість, націоналізм, расизм і племінна ворожнеча. Чи існує таке суспільство? Розгляньмо приклад людини, яка безпосередньо зазнала ненависті під час культурної революції в Китаї.
«Коли почалася культурна революція, нас вчили, що у «класовій боротьбі» неможливо іти на компроміс. Ненависть була загальною тенденцією. Я став членом Червоної гвардії і почав усюди вишукувати «класових ворогів», навіть серед своєї родини. Хоча я був тільки підлітком у той час, але брав участь в обшуках, коли ми шукали докази «реакційних нахилів». Я також проводив публічний мітинг, де був засуджений один «контрреволюціонер». Звичайно, ці обвинувачення більше ґрунтувалися на особистій ворожості, ніж на політичних міркуваннях.
Я бачив багато людей, молодих і старих, чоловіків і жінок, яких тілесно карали, щоразу жорстокіше. Мій шкільний вчитель, хороша людина, був виставлений на вулиці, ніби злочинець. Через два місяці іншого шанованого вчителя з моєї школи знайшли мертвим у річці Сучжоу, а мій вчитель англійської був змушений повіситися. Я був шокований і спантеличений. Вони мали добрі серця. Було неправильно поводитися з ними так! Тому я розірвав свої зв’язки з Червоною гвардією.
Я не думаю, що період ненависті, яка заполонила Китай, був окремим випадком. У цьому сторіччі було багато вибухів ненависті. Проте я переконаний, що любов може перемогти ненависть. Я побачив це своїми очима. Коли я почав спілкуватися зі Свідками Єгови, мене вразила щира любов, яку виявляли люди різних рас і походження. Я з нетерпінням чекаю часу, коли, як обіцяє Біблія, усі люди навчаться любити одне одного».
Справді, міжнародне товариство Свідків Єгови є живим доказом, що ненависть можна знищити. Хоч би яким було походження, Свідки стараються усунути упередженість обопільною повагою і знищити залишки племінної ворожнечі, расизму або націоналізму. Однією із запорук їхнього успіху є рішучість наслідувати Ісуса Христа, виявляючи любов, котра керується принципом. Іншою запорукою є те, що вони чекають, коли Боже Царство покладе край усій несправедливості, якої вони зазнали.
Боже Царство обов’язково створить світ без ненависті, світ, в якому не буде навіть зла, щоб його ненавидіти. Небесний уряд, названий у Біблії «новими небесами», гарантує світ, вільний від несправедливості. Уряд правитиме над «новою землею», тобто новим суспільством людей, які будуть навчені любити одне одного (2 Петра 3:13; Ісаї 54:13). Таке навчання проводиться вже тепер, як показують приклади Макса, Сімон і багатьох інших. Це тільки проблиск всесвітньої програми, яка викоренить ненависть і все, що її спричиняє.
Через пророка Ісаю Єгова описує наслідки: «Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!» (Ісаї 11:9). Сам Бог покладе край ненависті. Дійсно, ще буде час любові.
[Ілюстрації на сторінці 7]
Витатуюваний нацистський номер ув’язненого на лівій руці Макса Лібстера.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Незабаром ненависть буде справою минулого.