Протиборство науки й релігії

«Чи ж до релігії слід ставитися, як до інфекційної хвороби розуму?» (Біолог Річард Даукінс).

ІНОДІ релігію й науку вважають смертельними ворогами. Декому здається, що боротьба між ними ведеться не на життя, а на смерть, і перемога однієї сторони обов’язково означатиме загибель другої.

В одному таборі зібралися різні науковці, і серед них — хімік Пітер Еткінс. Він вважає, що релігія і наука просто «несумісні». За словами Еткінса, віра в те, «що Бог є поясненням — навіть якщо не всього, а лише чогось,— варта з інтелектуального погляду презирства».

У другому таборі перебувають релігійні особи, які звинувачують науку в руйнуванні віри. На їхню думку, нинішня наука та її методи — це облуда: факти можуть бути правильними, але помилкове трактування цих фактів підриває віру релігійних людей. Наприклад, біолог Вільям Провайн каже, що дарвінізм заперечує існування «будь-яких фундаментальних засад моралі, будь-якого глибокого змісту життя».

Слід зазначити, що частково причиною конфлікту стали хибні або недоказові твердження, висунуті з обидвох сторін. Релігійні провідники століттями навчали міфів і хибних догматів, які не узгоджуються з сьогоднішніми науковими фактами й не ґрунтуються на натхненому Святому Письмі. Наприклад, Римо-католицька церква свого часу засудила Галілео Галілея, який дійшов правильного висновку, що Земля обертається навколо Сонця. Погляд Галілея не суперечив Біблії, але йшов у розріз з тим, що в той час проповідувала церква. Що ж до науковців, то вони теж не без вини, оскільки представляють як факт недоказову теорію, ніби життя розвинулося з неживої матерії без втручання Бога. Вони висміюють віру в Бога як щось антинаукове.

Чи ж можливо тоді примирити науку і релігію? Так, можливо. По суті, достовірні наукові факти та правдиві релігійні вчення не суперечать одні одним, а радше служать доповненням.

[Ілюстрація на сторінках 2, 3]

Галілео Галілей відстоював наукову правду, за яку церква його засудила.