Чому сільське господарство переживає кризу?
«Працівники служби довір’я (Farm Stress Line) готові допомогти вам подолати стрес. Ми самі були або є фермерами, тому розуміємо, що доводиться переживати вам та вашим рідним. Зателефонуйте, і ми познайомимо вас з людьми, які зможуть допомогти... Анонімність гарантовано» (З офіційного веб-сайту канадського уряду).
СЬОГОДНІ багато медиків погоджуються з тим, що стрес — невід’ємна частина життя селянина. Аби допомогти фермерам подолати стрес, психологи-практики організовують спеціальні групи підтримки і служби довір’я.
Джейн, дружина одного фермера, щочетверга приходить на зустріч однієї з таких груп підтримки. «Я звернулася сюди по допомогу після того, як мій чоловік наклав на себе руки,— розповідає Джейн.— Він любив землю, яка впродовж багатьох років належала його родині, і фермерство було справою його життя. Мені здається, що, ставши банкрутом, він не хотів братися за щось інше».
У наш час все більше фермерів страждають від стресу і шукають допомоги. Які ж причини цього?
Стихійні лиха та хвороби
На веб-сайті, згаданому на початку статті, зазначалося: «За своєю природою фермерство — це праця, результати якої великою мірою залежать не від тебе, а від зовнішніх чинників, таких, як погода, ціни на продукцію, банківські проценти, поломка обладнання. Фермер потрапляє в стресову ситуацію, навіть коли опиняється перед простим вибором. Наприклад, яку культуру посадити і, якщо є борги, то чи краще продати землю, чи віддати її кредиторам? Наслідки кожного рішення дуже важко передбачити». Коли ж, крім усього цього, з’являється загроза посухи, епідемії або втрати ферми, напруження зростає ще більше.
Засуха часто завдає подвійної шкоди. Фермер Говард Паульсен пояснює, що у 2001 році одна з найбільших посух за всю історію Канади не лише знищила врожай, а й негативно позначилася на розведенні худоби. Коли не стало ні пасовищ, ні урожаю, корм для тварин довелося купувати. «Я витратив на корми 10 000 [канадських] доларів, а тепер годую тварин запасами, які зберігав на зиму»,— каже Говард. «З такими видатками годі й думати про те, щоб отримати якісь прибутки, навіть від розведення худоби». В інших територіях повінь спустошила багато полів, а отже, й знищила весь урожай.
У 2001 році епідемія ящуру стала черговою проблемою для фермерів у Великобританії. На той час від коров’ячого сказу та чуми свиней вже постраждало велике поголів’я худоби. Усі ці пошесті принесли не лише матеріальні збитки. Вони також посіяли серед фермерів страх. Як повідомило агентство Франс Пресс: «Міцні чоловіки, котрих не назвеш тонкосльозими, ридали, мов діти, коли ветеринари спалювали силу-силенну мертвих тварин. На очах фермерів гинула справа всього їхнього життя». Після спалаху ящуру поліцейські почали конфісковувати дробовики у фермерів, які, на їхню думку, були схильні до самогубства. Тисячі доведених до відчаю фермерів зверталися за допомогою в служби довір’я.
Економічна нестабільність
Ще одна причина проблем сільського господарства — це зміни в економіці. На обкладинці однієї книжки написано: «За період з 1940 року до середини 1980-х затрати на виробництво на американських фермах потроїлися, ціни на обладнання виросли вчетверо, проценти на кредит підвищились удесятеро, прибутки знизились на 10 відсотків, фермерів стало на дві третіх менше, значна частина населення покинула сільську місцевість, закрилося багато підприємств, а також зникла економічна стабільність» («Broken Heartland»).
Чому прибутки не зростають разом зі збільшенням видатків? У сьогоднішній вік глобалізації фермери стали залежні від змін на міжнародному ринку. Вони змушені конкурувати з виробниками продуктів, які живуть за тисячі кілометрів. Щоправда, міжнародна торгівля відкрила нові ринки збуту, проте світовий ринок далеко не стабільний. Наприклад, у 1998 році декілька канадських фермерів, котрі вирощували зерно і розводили свиней, стали банкрутами через те, що їхні клієнти постраждали від економічної кризи в Азії.
Проблеми сільських громад
Професор університету в штаті Айова Майк Якобсон, який спеціалізується на сільському господарстві, зазначає, що криза фермерства є також кризою сільських громад. Він каже: «Місцевість зі спокійним укладом життя і чистою екологією — це те місце, де хочеться одружитися і виховувати своїх дітей. Тут у школах панує порядок і не треба хвилюватися про безпеку дітей. Така картина постає в нашій уяві при думці про село, чи ж не так? Однак варто згадати, що економічний стан села залежить від багатьох маленьких господарств даної місцевості». Внаслідок проблем в аграрному комплексі закриваються лікарні, школи, кафе, магазини і церкви. Починає зникати одна з найбільших принад села — тісні стосунки між його жителями.
Тому не дивно, що, як зазначає журнал «Ньюсуїк», коло 16 відсотків жителів американських сіл і містечок опинилися за межею бідності. Джефрі Лоренс у своїй статті «Криза села в Австралії» пише, що «безробіття, неповна зайнятість і злидні більше поширені не в містах, а в селах». Через економічну нестабільність багато сімей, зокрема молодих, були змушені переїхати до міст. Шейла, яка разом з сім’єю займається фермерством, запитує: «Доки це триватиме? Скоро не залишиться жодної людини, котра хотіла б працювати на власній землі».
Молоде покоління більше не хоче жити в селі. Отож, у сільській місцевості населення стає дедалі старішим. Села втрачають не лише молоді сили, а й джерело підтримки та забезпечення для старших людей. Зрозуміло, чому такі зміни викликають тривогу й страх у багатьох літніх жителів.
Криза, яку переживає сільське господарство, завдає великої шкоди, і її наслідки впливають на кожного з нас. Але ми можемо бути впевнені, що проблеми фермерів будуть розв’язані, і про це йтиметься у наступній статті.
[Вставка на сторінці 6]
У сьогоднішній вік глобалізації фермери стали залежні від змін на міжнародному ринку.
[Вставка на сторінці 6]
«Доки це триватиме? Скоро не залишиться жодної людини, котра хотіла б працювати на власній землі».
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]
БІОЛОГІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО
Екологічно чисті продукти харчування стають дедалі популярнішими. Щороку в Канаді роздрібний продаж цих продуктів зростає приблизно на 15 відсотків.
Що таке екологічно чиста їжа? У повідомленні Департаменту розвитку сільського господарства, продовольства і села (провінція Альберта) пояснювалось, що це «їжа, яку вирощують без застосування хімікатів. При цьому стежать, аби ґрунти не виснажувались, а також підтримують біологічне розмаїття і дбають про належне розведення худоби й чистоту природного середовища».
Фермери, які застосовують систему біологічного землеробства, вважають, що вона має багато переваг над масовим виробництвом продуктів харчування. «На великих фермах існує тенденція вирощувати єдину високоврожайну культуру. Там інтенсивно використовується техніка і сила-силенна пестицидів та добрив,— пише Катрін Вансіттарт у журналі «Кенейдіан джіоґрефік».— Окрім того, що продукти масового виробництва можуть містити хімікати, їхня харчова цінність зменшується, оскільки плоди збирають неспілими, аби перевозити на далекі відстані для продажу. Також, щоб фрукти і овочі не зіпсувались по дорозі, їх покривають воском або піддають спеціальній хімічній чи радіоактивній обробці».
Хто ж купує екологічно чисті продукти? У повідомленні Департаменту провінції Альберта говориться, що покупцями є «підлітки, які дбають про своє здоров’я, турботливі матері та післявоєнне покоління... Сьогодні здоровою їжею цікавляться не лише колишні хіпі».
Проте не всі люди вважають, що екологічно чисті продукти харчування кращі. В «Кенейдіан джіоґрефік» зазначалося: «Зазвичай ціни на екологічно чисті продукти вищі, тому скептики сумніваються, чи ці продукти дійсно кращі, адже наукові дослідження не дають на це вагомих доказів. Дехто стурбований існуванням привілейованої системи харчування, адже здорова їжа недоступна для бідних. Захисники екологічно чистих продуктів доводять, що коли люди навчаться правильно харчуватись, а також коли відбудуться зміни у правилах торгівлі й доставки товарів — такі продукти стануть доступними для кожного, незалежно від його економічного стану. З огляду на різні погляди й суперечливі наукові дані, можна зробити висновок, що найближчим часом дискусії довкола екологічно чистих продуктів харчування не припиняться.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]
ПЕСТИЦИДИ. ФЕРМЕРИ ПЕРЕД ВАЖКИМ ВИБОРОМ
У декотрих країнах світу причиною втрати 75 відсотків урожаю стають шкідники та різні хвороби рослин. Здавалося, що цю проблему можна вирішити, якщо відвести більшу площу під посіви. Газета «Ґлоб енд мейл» повідомляє: «Канадські фермери, намагаючись знайти вихід зі складної ситуації, збільшують посівні площі, щоб отримати достатньо врожаю на продаж». Але Теренс Мак-Рей з Канадського управління захисту навколишнього середовища попереджає: «Такі методи негативно позначаються на стані довкілля».
А що сказати про використання пестицидів? Фермерам важко вирішити, чи застосовувати їх, чи ні, адже існують різні погляди щодо ефективності пестицидів та їхнього шкідливого впливу на здоров’я людини. У повідомленні Всесвітньої організації охорони здоров’я згадувалося, що отруйність пестицидів та ризик, пов’язаний з їх використанням, ще до кінця не вивчені. А втім, нині відомо, що вони передаються по ланцюгу живлення і тому є потенційно небезпечними для здоров’я людини. Тварини їдять рослини, оброблені пестицидами, а люди, у свою чергу, споживають м’ясо цих тварин.
[Відомості про джерело]
USDA Photo by Doug Wilson