Працює, як карніольська бджілка

Від нашого дописувача у Словенії

УСІ бджоли славні трудівниці. Але найпрацьовитіші серед них — карніольські бджолиa. Ці медоносні бджілки отримали свою назву від регіону Карніола, що на заході Словенії. У минулому вони були поширені лише від Балканського півострова до Карпатських гір. Нині карніольські бджоли відомі по цілому світі і дуже популярні серед пасічників.

Чому карніольські бджоли стали такими популярними? Вони виробляють багато якісного меду, непіддатливі хворобам, добре переносять холод і мають лагідну та неагресивну вдачу. Карніольські бджоли схильні до роїння, а це перешкоджає промисловому використанню цих бджіл. Та завдяки вмілій селекції такій проблемі можна зарадити. Чому ж ці бджоли вважаються найпрацьовитішими? Тому що зранку вони перші за інших бджіл вилітають з вуликів, і, отже, приносять більше нектару, потрібного для виготовлення меду. Крім того, вони збирають нектар на більших площах.

«Народ бджолярів»

Бджільництво у Словенії має довгу і вельми цікаву історію. Словенський біолог Янес Ґреґорі навіть назвав своїх співвітчизників «народом бджолярів». Словенці славились як добрі бджолярі ще у восьмому сторіччі нашої ери. З тих часів і аж до 1800-х років вони виготовляли вулики зі стовбурів дуплистих дерев. На деяких теренах Словенії такі вулики називались коріта, тобто корито. Приблизно в XV сторіччі почали з’являтися тартаки, тобто лісопильні, тому вулики стали виготовляти з дощок. За видовжену форму їх жартома називали труґе, тобто труни.

Попит на віск і мед щоразу зростав, тому пасічництво перетворилось на важливу галузь господарства: з воску робили свічки, здебільшого для храмів та монастирів, а мед у ті часи був єдиним солодильним продуктом. Згодом словенські правителі прибрали цей вигідний бізнес до своїх рук, дозволивши займатися бджільництвом лише вибраним людям. У XVI сторіччі на цих теренах почали вирощувати гречку. Восени вона була чудовим джерелом нектару для бджіл, і це посприяло різкому зросту виробництва меду. Невдовзі район Карніола став одним з найбільших постачальників меду і воску. Вальвасор, карніольський учений XVII сторіччя, писав, що з цього регіону Словенії кожного року лише до Зальцбурга (Австрія) присилали «багато тисяч квінталів» медуb.

Карніольська бджола стає популярнішою

Регіон Карніола значно посприяв розвитку бджільництва. Наприклад, 1770 року, за наказом імператриці Марії Терезії, старшим викладачем нещодавно заснованої у Відні школи бджільництва призначили Антона Янша, уродженця Верхньої Карніоли. Під кінець 1800-х років дослідники дійшли висновку, що витривалі карніольські бджоли зможуть добре працювати також в інших краях. Власне тоді ці бджоли отримали свою теперішню назву й почали поширюватись по цілому світі. Вже на початку XX сторіччя Карніола експортувала залізницею «багато вагонів, заповнених вуликами» з бджолиними сім’ями.

Приблизно в ті ж роки традиційний дощаний вулик отримав назву краньїч, або карніольський вулик. Цей вулик цікавий тим, що він спричинився до появи унікального виду мистецтва. (Читайте «Вуликовий живопис», сторінка 24). Нині у Словенії є аж 7000 пасічників, котрі доглядають за 160 000 вуликів. У місті Радовліца навіть відкрили спеціальний музей історії пасічництва у Словенії.

Підхожий символ

Словенці віддавна вважають бджолу символом працелюбності та мудрості. Коли 1693 року на теренах нинішньої Словенії створили перше наукове товариство, його назвали «Товариством працелюбних», а за символ обрали бджолу. Члени цього товариства навіть називали один одного апес, що на латині значить «бджоли». Крім того, бджола як символ працьовитості знайшла своє місце у фінансовій сфері — її зображення можна побачити на чекових книжках і деяких монетах Словенії.

Словенці — працелюбний народ. Тож недарма вони прирівнюють себе до бджіл. У них існує приказка: «Глянь на бджілку — і навчись». Отже коли ви побачите бджіл чи скуштуєте меду, цього солодкого продукту їхньої праці, нехай вам пригадаються запопадливі трудівниці — карніольські бджоли.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 24]

Вуликовий живопис

Типова словенська пасіка нагадує великий прямокутний комод, у якому вулики, ніби шухляди, розташовані рядами одні над одними. З початку XVIII й аж до XX сторіччя існувала традиція розмальовувати передню стінку вуликів олійними фарбами. Донині збереглось 3000 зразків цього унікального мистецтва, а це лише маленька частка того, що було створено в минулому.

Тематика малюнків була переважно релігійною: зображали «святих», біблійні історії. Траплялися також зображення тварин, людей за щоденними справами, а також фантастичні й гумористичні сцени. Деякі малюнки присвячували родинному життю. Ось кілька сюжетів: жінка волоче чоловіка з шинка́ додому, два чорти жорнами гострять язика брехливій жінці.

Вуликове малярство називають «перлиною словенської культурної спадщини», «спрощеною енциклопедією народної мудрості» і «характерним лише для Словенії видом мистецтва». Ці малюнки створювались ще й з практичних міркувань. Оскільки вулики були розташовані один при одному, бджоли могли потрапляти не в свій дім і гинути як непрошені гості. Пасічники вважали, що різноманітні кольорові малюнки на передніх стінках вуликів допомагають бджолам швидко знаходити свою сім’ю.

[Ілюстрації]

«Адам і Єва».

«Йосипа продають до Єгипту».

«В’їзд Христа в Єрусалим».

Типова словенська пасіка з традиційними малюнками на вуликах.

[Відомості про джерела]

All apiary photos: Z dovoljenjem upravitelja rojstne hiše pisatelja Josipa Jurčiča

[Карта на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АВСТРІЯ

ІТАЛІЯ

СЛОВЕНІЯ

Карніола

ХОРВАТІЯ

АДРІАТИЧНЕ МОРЕ

[Відомості про джерело]

Карта: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Словенська монета з зображенням славнозвісної карніольської бджоли.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Карніольські бджоли мають лагідну та неагресивну вдачу.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Личинки.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Бджолина матка в оточенні молодих робочих бджіл.

[Відомості про джерело]

Foto: Janez Gregori