Наша понівечена планета
У 1805 році видатні дослідники Меріветер Люїс та Вільям Кларк дістались річки Колумбії (нині штат Вашингтон, США)a. Та їх більше привабила не так сама річка, як те, що вона аж кишіла лососем. У своєму щоденнику дослідники занотували: «Важко собі навіть уявити, скільки тут тої риби. Вона масово пливе за течією, і її стільки викидає на берег, що індіанці просто визбирують її, розтинають і сушать на дерев’яних настилах». Лососів тоді було так багато, що суху рибу індіанці використовували як дрова!
Нині все дуже змінилось. Часопис «Ньюсуїк» повідомив: «Вже протягом десяти років дослідження показують, що рибу в морях виловлюють швидше, ніж вона в стані відновити своє поголів’я». Приміром, пораховано, що в північній частині Атлантичного океану щезло аж 90 відсотків популяції лосося.
Але пропадає не тільки риба. Природні ресурси, як-от паливні корисні копалини, різні руди, ліси, також дуже швидко зникають. Всесвітній фонд дикої природи повідомляє, що від 1970 до 1995 року людство вичерпало 30 відсотків природних запасів землі. Використання багатств природи — це часто палиця з двома кінцями, бо ми не лише отримуємо сировину, але й нищимо довкілля.
Оптимісти твердять, що, оскільки цю проблему породила людина, то людина її і вирішить. Як доказ вони наводять такий факт: за останні роки в багатьох промислових містах вдалося значно знизити рівень забруднення повітря. Чи такі проблиски надії свідчать, що людство починає розв’язувати проблему руйнування нашої планети?
[Примітка]
a Люїс і Кларк були послані, щоб дослідити й нанести на карту щойно куплені США території на захід від річки Міссісіпі.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]
© Kevin Schafer/CORBIS