Чому важливо зважати на попередження?

СЕРЕДА, 24 серпня 2005 року. В Новому Орлеані (штат Луїзіана, США) було, як завжди, гаряче й парко. У той день Ален і його сім’я поїхали в Бомонт (штат Техас), що розташований за 300 кілометрів від Нового Орлеана. Вони мали пробути там п’ять днів, тож взяли з собою все необхідне. Згодом Ален розповів: «Тоді ми ще нічого не знали про ураган Катріна, який здійнявся біля узбережжя Флориди. Однак уже в п’ятницю ввечері ми довідались, що цей ураган насувається на наше місто».

У неділю, 28 серпня, стало відомо, що ураган Катріна набрав нечуваної сили. Мер Нового Орлеана видав розпорядження про невідкладну евакуацію населення. Внаслідок цього в усіх напрямках з міста почали рухатись колони машин. Автомагістралі були переповнені, оскільки кожен намагався чимдуж покинути Новий Орлеан. Тисячі людей, які не мали машин, втікали до спеціально відведених місць, зокрема на великий стадіон «Супердом». Але дехто злегковажив попередженням і вирішив перечекати лихо вдома.

«Наступного разу... я втікатиму першим!»

Джо, один зі Свідків Єгови, вважав, що його дім — це найліпший сховок. Він пережив уже не один ураган, і жоден з них не був такий руйнівний, як передбачали метеослужби. «Я думав, що моєму життю нічого не загрожує,— пригадує Джо.— Як же я помилявся! За короткий час здійнявся несамовитий вітер і пішов заливний дощ. Невдовзі сильний шквал зірвав дах з мого дому. Через три години вода в будинку сягала аж трьох метрів. Вона підступала так швидко, що я мусив піднятися на третій поверх. Вітер дув з такою силою, що здавалось, він розірве дім. Почали падати уламки стелі. Я сильно злякався і не знав, що робити.

Першою прийшла думка покинути будинок. Але всі вулиці були затоплені водою і вітер здіймав шалені хвилі. Я зрозумів, що коли вистрибну, то одразу втоплюся».

На щастя, біля дому Джо пропливали люди на човні. Вони підібрали його і відвезли до поблизького мосту. Довкола у воді плавали екскременти й мертві людські тіла. Наступну ніч Джо провів на багажнику автомобіля. Згодом його забрав вертоліт рятувальної служби. Потім Джо добрався автобусом до Громадського центру Нового Орлеана. «Там одразу про мене подбали,— говорить він.— Але я й далі був у повному замішанні. Мене непокоїла лише одна думка: «Де взяти ще одну пляшку питної води?».

Озираючись назад, Джо визнає, що небезпеки можна було б уникнути. «З цієї ситуації я виніс важливий урок,— каже він.— Наступного разу, почувши попередження, я втікатиму першим!»

Вона знайшла «сховок» на дереві

Також у містах Галфпорт і Білоксі, що на побережжі Міссісіпі, стихія забрала багато життів і завдала катастрофічних руйнувань. У газеті «Нью-Йорк таймс» за 31 серпня 2005 року наводилися слова Вінсента Кріла, офіційного представника влади в місті Білоксі. Він сказав: «Чимало людей зігнорувало накази про евакуацію, оскільки [у 1969 році] ані вони, ані їхні будинки не постраждали під час урагану Каміль». Той ураган вважається сильнішим за Катріну. Однак, як зауважив Вінсент Кріл, ураган Катріна «підняв височезну стіну води, котру можна було порівняти з цунамі».

Інель, яка більшу частину життя прожила в Білоксі, теж вирішила залишитися в місті. Ось що вона розповідає: «За багато років ми пережили вже чимало ураганів. Тож новина про Катріну не дуже нас схвилювала». Оскільки будинок Інель був досить надійний, у ньому зібралися її родичі: 88-річна свекруха, син і дочка з чоловіком. Не забули і про двох собак та трьох котів. Двадцять дев’ятого серпня о 10.00 ураган з неймовірною силою накинувся на Білоксі. Інель пригадує: «Я побачила, що в одну зі спалень крізь стіни просочується вода. Згодом вода вже була всюди і не переставала прибувати. Ми вирішили піднятися на горище. І там зрозуміли, що опинилися в пастці.

Тоді син роздер сітку на вікні, і ми випливли назовні. Аби не потонути, ми вхопилися за край даху. Троє з нас опинилися з лівого боку будинку, а моя донька — з правого. І ось я помітила неподалік високе дерево. Разом зі свекрухою й сином ми підпливли до нього і вчепилися за верхів’я. Та раптом я почула, як дочка волає про допомогу. На щастя, зять, який останнім вибрався з горища, чимдуж поплив до неї та врятував її. Течією повз дім несло човен, і їм вдалося його впіймати. Сівши в нього, вони стали кликати мене. Але я настільки «безпечно» почувалася на дереві, що боялася й поворухнутись, аби не впасти в бурхливу воду.

З дерева я могла бачити, якого лиха накоїла стихія: будинки стояли у воді, а вулицями мчала стрімка течія. Тільки тоді я усвідомила, наскільки немудро було лишатися вдома.

Зрештою вода почала спадати, й ми пересіли в човен. Потім пожежна машина доставила нас у лікарню. Які ж ми були щасливі, що залишилися живі!»

План евакуації, розроблений Свідками

Ураган Катріна, що пронісся південно-східним узбережжям США, завдав непоправних руйнувань кільком штатам. Але урагани для цієї території не є чимось новим. Отож Свідки Єгови ще кілька років тому склали план евакуації. Щороку, зазвичай у червні, перед початком сезону ураганів, у 21 зборі Нового Орлеана проходить спеціальне навчання. Завдяки цьому місцеві Свідки добре знають, як діяти в разі стихійного лиха. А як така підготовка допомогла під час урагану Катріна?

Щойно місцева влада оголосила про евакуацію, старійшини зборів зв’язалися з вісниками і заохотили їх покинути місто. Також вони організували транспорт для старших та немічних вісників. А чимало братів і сестер вибралося з міста разом із родичами й друзями. Джон, член комітету з надання допомоги жертвам стихійного лиха, каже: «Я певен, що план евакуації врятував життя багатьом людям». Тож більшість Свідків Єгови виїхали з міста ще до початку стихії. Для того аби негайно подбати про постраждалих, філіал Свідків Єгови в США організував комітети з надання екстреної допомоги.

Пошуки Свідків

Близько 16 000 осіб, переважно з Луїзіани, знайшли притулок у Х’юстоні (штат Техас), на стадіоні «Астродом». Там вони отримали їжу й воду. Членам комітету з надання допомоги, організованого Свідками Єгови, стало відомо, що серед цього великого натовпу є кілька вісників. Але як же їх знайти?

Рано-вранці в п’ятницю 2 вересня кілька старійшин приїхали на «Астродом». Вони були просто приголомшені, коли побачили на величезному стадіоні тисячі чоловіків, жінок і дітей, які терпеливо чекали на допомогу. Футбольне поле було заставлене розкладачками. Біля медпунктів стояли довгі черги людей. А лікарі в поспіху доставляли хворих до карет швидкої допомоги.

«У мене було відчуття, наче я опинився в таборі біженців»,— пригадує Самуель, один зі старійшин, які прибули на стадіон. Але як же знайти співвіруючих серед такої кількості людей? Старійшини ходили між рядами, тримаючи плакати, на яких Свідків заохочували відгукнутися. Три години пошуків не принесли жодних результатів, і брати зрозуміли, що потрібно вдатися до інших заходів. Вони звернулися в Червоний Хрест з проханням зробити оголошення через загальну систему оповіщення: «Усіх охрещених Свідків Єгови просимо зібратися в перших рядах біля східного виходу на поле».

Зрештою Свідки почали сходитися. Самуель розповідає: «Їхні обличчя сяяли від радості, а в очах стояли сльози. Вони міцно обіймали нас і тиснули нам руки. Брати й сестри ні на крок не відходили від нас, ніби боялися знову залишитися самі в тому величезному натовпі». Протягом п’ятниці та суботи старійшини знайшли 24 Свідків. Їх усіх доставили до центру надання допомоги, організованого місцевим філіалом.

Більшість з тих Свідків залишилась буквально без нічого. Все, що вони мали,— це брудний одяг, в який були вбрані. Одній сестрі вдалося врятувати лише невеличку коробку, де зберігались цінні папери.

На стадіоні «Астродом» багато людей здогадалося, що чоловіки, котрі розшукували своїх співвіруючих,— це Свідки Єгови. Отож дехто з постраждалих підходив до старійшин і просив у них Біблію чи біблійну літературу. Так в ті дні вдалося розповсюдити понад 220 примірників Святого Письма. Також Свідки пропонували людям «Пробудись!» за 22 липня 2005 року із серією вступних статей «Стихійні лиха — щораз більша проблема».

Повернення додому

Серед багатьох, кому вдалося пережити це лихо, був генеральний директор одного з телевізійних каналів Нового Орлеана. Оскільки він уже чимало років пропрацював телерепортером, то побачив наслідки багатьох стихійних лих. Він вирішив повернутися до себе додому, в округ Джефферсон (штат Луїзіана), аби подивитись, що сталося з його майном. «Я був шокований,— розказує цей чоловік.— Таких руйнувань я ще не бачив. По телебаченню показували, як вода з неймовірною силою прорвала дамбу, й бурхливі потоки затопили все довкола. До того ж чимало лиха накоїв ураганний вітер. Стихія знищила і мій дім. Те, що залишилось від нього, було вкрите пліснявою, починало гнити й жахливо смерділо. Важко передати, наскільки це був огидний запах. Та все ж я щасливий, бо залишився живим».

Коли Алан, про якого згадувалося на початку, повернувся додому в Метері (західне передмістя Нового Орлеана), перед ним постала жахлива картина. «Я просто не впізнав свого містечка,— каже Ален.— Складалось враження, ніби на нього скинули атомну бомбу. Одна річ — чути про стихію по радіо чи бачити її по телевізору, а зовсім інша — пройтися вщент зруйнованими вуличками, які знайомі тобі з дитинства. Я не міг повірити своїм очам.

Сморід, який нагадував запах гнилої риби, переповнював повітря, і здавалось, що то був запах смерті. Багато установ були зруйновані або затоплені. На кожному розі стояли солдати й поліція. Усе це нагадувало зону воєнних дій».

Допомога від держави

Місцева та федеральна влада також подбала про допомогу для жертв стихійного лиха. Зокрема велику частку благодійних заходів взяло на себе Федеральне агентство США невідкладної допомоги. Чимало зробили й інші організації. До зони стихійного лиха прибувала незліченна кількість вантажівок з продуктами харчування, питною водою та одягом. Крім того, Федеральне агентство надавало постраждалим фінансову допомогу, аби хоч якось підтримати їх у перші дні після стихії. А як допомагали своїм співвіруючим Свідки Єгови?

Відновлювальні роботи

Тільки-но втихла стихія, Свідки призначили спеціальні групи, які мали встановити, скільки Залів Царства і домів співвіруючих було пошкоджено або зруйновано. Також ці групи мусили підрахувати розміри збитків, котрих завдав ураган. Як їм вдалося виконати таке масштабне завдання? Керівний орган Свідків Єгови, що в Брукліні (Нью-Йорк), ухвалив створення комітетів з надання допомоги, діяльність яких мав координувати комітет філіалу США. Також з багатьох штатів з’їхалися представники регіональних будівельних комітетівa, аби допомогти у відбудові й ремонті приміщень. Що вдалося зробити цим братам?

Сімнадцятого лютого 2006 року одна з груп, яка працювала в місті Лонг-Біч (Міссісіпі), повідомила, що було пошкоджено 632 будинки Свідків, 531 відбудовано і 101 ще потребує ремонту. З 17 Залів Царства ураган зірвав дахи. А вже до середини лютого брати встановили нові дахи на 16 Залах. Крім того, з допомоги добровольців скористало також чимало тих, хто не є Свідком.

Інша група проводила відновні роботи в місті Батон-Руж (штат Луїзіана, який найбільше постраждав від урагану). Ремонту потребувало 2700 будинків Свідків. До середини лютого було відремонтовано 1119 домів. Та все ж на братів чекало ще багато роботи. І в цьому місті не забули про родичів та сусідів, які не належать до релігійної організації Свідків Єгови. Перш за все подбали про тих, хто опинився в найскрутнішому становищі. Ураган сильно пошкодив 50 Залів Царства. Але вже в лютому половину з них було відремонтовано. Не бракувало роботи й у Техасі, де у вересні пронісся ураган Ріта. Група братів з Х’юстона встановила, що 871 будинок потребував ремонту. До 20 лютого 830 будинків уже стояли як нові.

Чого навчив ураган

Тисячі тих, хто пережив це лихо, взяли для себе цінний урок: зважати на попередження — життєво важливо. Мабуть, чимало людей почувалися так само, як Джо, котрий казав: «Наступного разу, почувши попередження, я втікатиму першим!»

Свідки й далі надають допомогу постраждалим від стихії (Галатів 6:10). Однак їхнє служіння полягає не лише у відновлювальних роботах і матеріальній підтримці. У 235 країнах і територіях світу Свідки Єгови виконують своє головне завдання — попереджають людей про значно більше лихо, яке насувається на цілу землю. Біблія передрікає, що Бог невдовзі покладе край цій безбожній системі. Потім він очистить землю і відновить на ній райські умови. Якщо ви хочете більше дізнатися, що́ Біблія розповідає про час суду, зверніться до місцевих Свідків Єгови або напишіть на відповідну адресу, вказану на 5-й сторінці цього журналу (Марка 13:10; 2 Тимофія 3:1—5; Об’явлення 14:6, 7; 16:14—16).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 14, 15]

«Око» урагану Катріна (вигляд з супутника).

[Відомості про джерело]

NOAA

[Ілюстрація на сторінці 15]

Затоплені вулиці Нового Орлеана.

[Відомості про джерело]

AP Photo/David J. Phillip

[Ілюстрації на сторінці 15]

Під час стихії загинуло чимало людей та було поруйновано безліч будинків.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Ben Sklar

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

На х’юстонському стадіоні «Астродом» знайшли сховок приблизно 16 000 осіб.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Серед евакуйованих християнські старійшини розшукували співвіруючих.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Свідки були надзвичайно вдячні за надану їм допомогу.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Добровольці ремонтують пошкоджений дах.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Добровольці забезпечували постраждалих продуктами харчування.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Алан.