Несподівана зустріч

МИ З друзями горіли нетерпінням, чекаючи подорожі на гавайський острів Мауї. Особливо нам хотілося побачити схід сонця з вершини вулкана Халеакала, який здіймається на висоту 3055 метрів. Нас запевнили, що це незабутнє видовище. Ми встали о другій годині ночі. Щоб добратися з Капалуа, де ми зупинились, до вулкана, слід було перетнути цілий острів, а потім подолати крутий підйом. Ми думали, що так рано, окрім нас, нікого більше не буде. Але ж ні! Звивистою дорогою угору повільно тягнулася низка автомобілів. На самому вершечку було досить зимно. Однак ми прихопили з собою теплі ковдри.

Сотні людей терпеливо чекали на схід сонця, який мав початися приблизно о шостій ранку. Панувала особливо піднесена атмосфера, кожен був готовий увічнити цю захопливу мить, тримаючи наготові фотокамеру. А втім, яке розчарування! У найважливіший момент ми побачили, як величезні хмари оповили кратер. Нам не вдалося нічого сфотографувати. Проте в горах поблизу Тихого океану завжди існує ймовірність появи хмар. Тож нам довелося просто чекати, поки хмари потихеньку розійдуться під впливом сонячного тепла. А що було далі? Перед нашими очима повстав пустий голий кратер, перерізаний багатьма стежками. Як шкода!

Та ось раптом ми почули дивні звуки — виразне каркання, що лунало, як «чука́р, чука́р». Згодом ми побачили створіння, яке видавало ці звуки,— євразійську птаху з родини фазанових. Її звуть чукар, або кеклик, а латинською — Alectoris chukar. Більшу частину шлюбного періоду ці птахи проводять на землі, де і в’ють свої гнізда. Налякавшись, вона не злетіла, а побігла від нас геть.

Як же вони потрапили сюди, на райський острів Мауї? Очевидно, на острів їх було завезено. У Північній Америці цих птахів розводять для полювання. Ми були раді, що нам принаймні пощастило побачити цього полохливого птаха. (Надіслано).