Тривожний розлад у рідної людини. Як допомогти?

«Моє серце починає шалено битися, я обливаюся холодним потом і задихаюсь. Мене охоплює почуття жаху й тривоги, думки ходять колесом» (Ізабелла, якій за 40; страждає на панічний розлад).

ТРИВОГУ можна описати як «почуття неспокою чи хвилювання». Приміром, таке відчуття виникає, коли на вас гарчить злий пес. Але що відбувається, тільки-но пес іде геть? Хвилювання й неспокій відступають. А як можна описати тривожний розлад?

Тривога набуває форми розладу тоді, коли стає постійною і мучить людину навіть після того, як зникають причини для хвилювання. За даними вивчення, яке нещодавно проводилось протягом року в ряді європейських країн, з усіх психічних розладів тривожні розлади трапляються найчастіше. Від них страждає 12 відсотків європейців віком 18—65 років, тобто 36,3 мільйона. Невідступна тривога, як-от в Ізабелли, слова котрої цитуються напочатку, може мати серйозні наслідки.

Тривожний розлад завдає мук не лише тому, хто має цей розлад, але й членам його сім’ї. Однак не варто знеохочуватись. У виданні Національного інституту психічного здоров’я у США сказано: «Тривожні розлади піддаються лікуванню, і в ході досліджень з’являються нові методи терапії, які допомагають більшості пацієнтів вести повноцінне життя».

Родичі і друзі також у змозі надати необхідну допомогу.

Що можна зробити?

Підтримуйте. Моніка має генералізований тривожний розлад та посттравматичний стресовий розлад. Вона пояснює, з якими труднощами стикається: «Більшості людей важко зрозуміти мій емоційний стан».

Нерідко через страх нерозуміння з боку інших люди з тривожними розладами стараються приховати свою проблему. Це може виклика́ти в них почуття вини, яке лише погіршує їхній емоційний стан. Ось чому надзвичайно важливо, щоб рідні та друзі усіляко підтримували таких осіб.

Довідайтеся більше про розлад. Ця порада звернена насамперед до членів сім’ї та друзів, адже вони найчастіше спілкуються з людиною, яка має розлад.

Потішайте. У першому столітті апостол Павло, місіонер, закликав друзів у грецькому місті Фессалоніки: «Продовжуйте потішати та зміцняти один одного» (1 Фессалонікійців 5:11). Потіху можуть нести як наші слова, так і тон голосу. Важливо показувати, що ми щиро цікавимось другом. Будьте обережні, щоб не приписувати людині того, чого насправді немає.

У Біблії міститься розповідь про страждання чоловіка, на ім’я Йов. Троє так званих друзів Йова безпідставно припускали, що він приховував якісь гріхи і його страждання були наслідком цього.

Отже зважайте на почуття людини. Уважно слухайте. Намагайтесь подивитись на тривоги друга його очима, а не власними. Не робіть поспішних висновків, коли він щось говорить. Саме так повелися фальшиві друзі Йова, і їх було названо «даремними розрадниками». Ці чоловіки тільки посилили його біль! (Йова 16:2).

Уважно слухати — дуже важливо. Нехай людина вільно висловить свої почуття. Це допоможе вам краще зрозуміти, з чим їй доводиться боротись. Ваша терпеливість не буде марною, адже ви допоможете другу вести більш щасливе й змістовне життя.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 27]

Види тривожних розладів

Членам сім’ї та близьким друзям важливо розуміти, що відчуває людина, яка має тривожний розлад. Розгляньмо п’ять видів тривожних розладів.

Панічний розлад. Пригадайте Ізабеллу, згадану на початку статті. Їй завдають мук не лише самі напади тривоги. «Між приступами мене полонить страх перед новим нападом»,— каже жінка. Ось чому людина з тривожним розладом схильна уникати місць, в яких стався напад. Дехто навіть перестає виходити з дому або потребує, щоб поряд з ним була людина, котрій він довіряє. Ізабелла пояснює: «Для того щоб стався напад, мені іноді достатньо лишитися самій. Я почуваюся спокійно, коли поряд мама. Без неї я нікуди».

Обсесивно-компульсивний розлад, або невроз нав’язливих станів. Наприклад, людина може бути одержима чистотою, і це викликає в неї непереборне бажання постійно мити руки. Про подібний нав’язливий стан розповідає Ренан. Він каже: «Мої думки постійно плутаються, я раз у раз обдумую колишні помилки, аналізую їх з усіх боків». У результаті Ренана охоплює настирлива ідея, ніби він має визнавати колишні помилки перед іншими. Його треба постійно заспокоювати. Проте за допомогою лікування Ренану вдається контролювати свою одержимістьa.

Посттравматичні стресові розлади (ПТСР). Останнім часом цим терміном описують ряд психологічних ознак, котрі виникають після потужної травматичної події, як-от фізичної травми чи її загрози. Люди з ПТСР полохливі, легко дратуються, для них притаманне емоційне заціпеніння, вони втрачають інтерес до того, що раніше приносило радість, їм важко відчувати любов до інших, особливо до людей, з якими вони були близькі. Дехто стає агресивним, навіть схильним до насилля, починає уникати ситуацій, що нагадують йому про травматичну подію.

Соціофобія, або соціальний тривожний розлад. Цим терміном описують тривожний розлад у людей, які надмірно хвилюються або соромляться, перебуваючи в товаристві інших. Декого охоплює сильний, непереборний страх того, що хтось може за ними спостерігати або оцінювати їхні дії. Якщо така людина має відвідати якусь подію, то нерідко відчуває занепокоєння вже за кілька днів або тижнів до цього. Страх перед іншими може настільки посилюватись, що заважатиме людині працювати, вчитися чи виконувати інші повсякденні обов’язки. Таким особам важко зав’язувати та підтримувати дружбу.

Генералізований тривожний розлад. Цей розлад має Моніка, згадана раніше. Кожен її день сповнений тривог, для яких немає вагомих підстав. Люди з цим розладом нерідко перебувають у стані очікування нещастя і надто переймаються своїм здоров’ям, сімейними проблемами, питанням грошей чи негараздами на роботі. Вже сама думка про виконання буденних справ викликає в них тривогуb.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 26]

«Продовжуйте потішати та зміцняти один одного»