Життя без зору

ДО СЛІПОТИ або серйозних вад зору можуть призводити різні чинники. Серед них травми і хвороби, через які ушкоджуються очі, зорові нерви чи мозок. Нерідко люди, які повністю або частково втрачають зір, не хочуть з цим миритися. Часто їх охоплює сум і страх. І все ж багато таких людей вчиться давати собі раду і вести щасливе життя.

Зазвичай головним джерелом інформації про довколишній світ є наші очі. А коли хтось втрачає зір, то починає більше покладатися на інші чуття — слух, нюх, дотик і смак.

Як повідомлялося в журналі «Саєнтифик америкен», вивчення нейропластичності показало, що мозок має здатність «змінюватися під впливом досвіду». В журналі також говорилося: «Якщо мозок не отримує інформації від якогось органу чуття, то він, як свідчить чимало доказів, може реорганізувати себе, щоб підсилити функції інших органів чуття». Розгляньмо кілька прикладів.

Слух. Завдяки звукам — звучанню голосу, відлунню кроків тощо — в уяві людини можуть поставати різні картини. «Я навчився запам’ятовувати і упізнавати людей за голосом чи навіть за ходою»,— каже сліпий чоловік, на ім’я Фернандо. Хуан, який теж не бачить, говорить: «Для незрячого голос іншої людини — її розпізнавальний знак». Сліпі люди, як і кожен з нас, звертають особливу увагу на тон голосу, який може передавати різноманітні емоції.

Завдяки натренованому вухові сліпа людина може багато чого довідатись про довколишній світ: скажімо, про напрям руху транспорту, розмір приміщення або наявність перешкод.

Нюх. Чуття нюху теж може надавати багато інформації, і не лише про джерело запаху. Наприклад, коли сліпа людина йде певним маршрутом, її нюх допомагає їй складати в розумі карту і зазначати на ній, де розміщені кафе, ресторани, ринки тощо. Звичайно, знайомі звуки та інформація, отримана завдяки дотикам, роблять цю карту ще детальнішою.

Дотик. «Мої пальці — це мої очі»,— каже Франсіско. «Поле зору» таких очей можна розширити за допомогою ціпка. Манасе́с, який народився сліпим і послуговується ціпком з дитинства, сказав: «Я точно знаю своє місцеперебування завдяки іншим чуттям, пам’яті і візерункам на брукованому тротуарі, які розпізнаю за допомогою ціпка».

Відчуття дотику дає можливість незрячим читати літературу шрифтом Брайля. Сьогодні чимало сліпих людей мають доступ до різноманітних засобів, які збагачують їх інтелектуально і духовно. Окрім публікацій шрифтом Брайля, до цих засобів належать аудіозаписи і комп’ютерні програми. Вони допомагають незрячим людям читати Біблію і посібники для її вивченняa.

Ці засоби для духовного збагачення є джерелом незрівнянної потіхи і надії для Пакі та її чоловіка, про яких згадувалось напочатку. Крім того, їх підтримує велика духовна родина — місцевий християнський збір Свідків Єгови. «Тепер ми можемо вести змістовне і до певної міри самостійне життя»,— говорить Пакі.

Безумовно, сліпота створює особливі труднощі. Але здатність людини пристосовуватись до цих труднощів, витривало їх зносити і при цьому радіти життю гідна подиву!