Розділ 8

Чи ви повинні боятися мертвих?

НЕ ВСІ вірять, що мертвим треба помочі. Навіть ще більш поширений є погляд, що це живим треба помочі — оборонити їх від мертвих. Вночі, люди часто обминають кладовища. Дивно, навіть родичів та друзів, яких дуже любилося, коли вони ще жили, після смерти вважається за джерело страху.

Індійці, які живуть в горах Центрального Чіяпас, Мексіка, у день похорону палять червоний перець. Це робиться в надії, що неприємний дим вижене душу мертвого з хати.

По деяких частинах Європи, люди відразу як хтось помре відчиняють усі двері і вікна. Вони роблять це, щоб “визволити“ душу. Щоб не накинути чаклунство на когось, то член родини складає руки мертвого над його серцем і зачиняє йому очі монетою.

Коли буддист у Монголії помре в своїм наметі, то його трупа не виносять через звичайний вхід. У наметі роблять інший отвір, і коли винесуть труп, то цей отвір зачиняють. Або регулярні двері затикають соломою. Коли тіло винесуть, то солому спалюють. Ціль такого вчинку є припинити духа мертвого чоловіка вернутися назад у намет, щоб пошкодити живим.

По багатьох околицях Африки, коли хвороба вдарить родину, коли дитина вмирає, коли торгівля не має успіху або коли якесь інше нещастя стається, то чоловік зараз шукає поради в джуджу священика. Переважно священик скаже йому, що він образив мертвого члена його родини. Священик зараз дивиться в свій оракул або книгу і приписує жертвування. Священик бере багато грошей за цю службу і також бере собі м’ясо пожертвованої тварини.

Чи ж люди повинні мати такий страх мертвих, навіть зносити такий великий кошт, щоб охоронити себе?

Біблія говорить про мертвих: “Їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється“. (Екклезіястова 9:6) Отже мертві не можуть пошкодити вам. І ніхто не може доказати, що ці слова в Біблії є неправдиві.

Правда, люди можуть приписувати деякі появи духам мертвих. Вони можуть говорити, що зазнали полегшення від хвороби, економічного завернення і щось подібного, коли заспокоїли духи мертвих. Але, чи може бути якесь інше джерело такого клопоту і явне полегшення від нещастя?

Чи ж не дивно, що люди є несвідомі того, що образили мертвого родича аж поки не порадяться в джуджу священика або когось іншого в подібній позиції? І чому “дух“ мертвого батька, матері, сина або доньки, буде погрожувати щастя і добробут тих, яких він колись дуже любив? Що б спричинило “духа“ мертвого чоловіка мститися, коли то не була риса того чоловіка, коли він був живий? Тому що те, що приписують померлим є часто таке протилежне їхній особистості, коли вони були живими, то чи це не була б сильна підстава на висновок, що тут нема включено жодного “духа“ мертвого? Певно, що так. Справді Біблія говорить правду, що мертві ’не мають частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється’.

Також подумайте, який шкідливий вплив страх мертвих має на живих. Багато людей зайшло в неволю під джуджу священиків або якихось інших релігійних провідників, які заявляють, що щастя або нещастя чоловіка чи жінки переважно контролюють “духи“ мертвих. Ці особи поставили себе в позицію ніби вони можуть виправити справи з ображеними мертвими. Віруючи їхнім заявам, багато людей витратили великі гроші на коштовні церемонії, гроші, якими можна було постачати потреби життя. Навіть хоч деякі говорять, що такі церемонії помогли їм, то чи цей досвід витворив у них дійсну радість, що вони мали привілей загоїти якийсь розрив із любим мертвим? Чи ж вони не поводяться так, як особа, яку хтось використав?

Також, подумайте про обманні способи, яких часто вживається — спалення червоного перця, виносити мертвого через інший отвір у наметі і таке подібне — щоб “дух“ мертвих не вертався турбувати живих. Чи б ви хотіли бути обманені в такий спосіб у вашому житті? Чи це розсудливо, щоб особа старалася обманювати мертвих осіб, яких вона не хотіла б ніколи обманювати, коли вони були живими?

Коли звертається до обману, то це також може мати дуже шкідливий вплив на особу. Коли особа похвалює обман мертвих, яких вона уважає продовжають мати свідоме існування, то чи цим вона не ослабить своє власне сумління до такої точки, що буде старатися обманювати живих, коли це буде їй корисно?

Той, Хто Біблія показує, є правдивий Бог, ніколи не міг би похвалити таких практик, які розвилися через людський страх мертвих. А чому ні? Бо ті практики, крім того, що є засновані на фальшивій ідеї, цілком не є в гармонії з Його особистістю, способами та ділами. “Бог не чоловік, щоб неправду казати“. (4 Мойсея 23:19) Він не похвалює обману ради самолюбного прибутку. Біблія каже: “Підступну людину обридить Господь [Єгова]“. — Псальма 5:7.

Тому що Біблія показує, що мертві є несвідомі, то чому ж ви повинні боятися їх? (Псальма 146:4) Вони не можуть ні помогти вам, ані пошкодити вам. З Біблії ви знаєте тепер, що “душа“ вмирає і що “дух“ не має свідомого існування окремо від тіла. Все, що розвиває страх до мертвих мусить походити з іншого джерела. Тому що у деяких випадках особи заявляють, що відчули полегшення від їхніх проблем, коли заспокоювали мертвих, то це джерело мусить бути охоче дати таке тимчасове полегшення, але з неправильної спонуки. Яка є його ціль? Тримати людей в неволі і засліпити їх до дороги до життя без страху.

То є важно ототожнити те джерело.

[Ілюстрація на сторінці 71]

Страх мертвих спонукує багатьох людей шукати поради в джуджу священиків