Розділ 11

Чи пекло є гаряче?

ЧИ ЦЕ не є факт, що багато перекладів Біблії пишуть про місце називаючись “пекло“? Так, багато перекладів Святого Писання вживають цей вислів. Але питання є, чи те, що священики вчили про це місце називаючись “пекло“ походить із Святої Біблії, чи з якогось іншого джерела.

Чи ви знали, що не тільки члени церков так званого Християнства, але і багато нехристиянів також вірять у пекельні муки? Це є дуже виявляюче з читання різних джерел, що вони говорять про муки тих, що є в пеклі.

Нехристиянська “свята книга“ з сьомого століття З.Д. пише слідуюче:

“Пекло! — вони будуть горіти в ньому — лукаве ложе, (щоб лежати на ньому)! — Так! — Тоді вони скоштують його — кип’ячу рідину, і рідину темну, брудну, сильно зимну! . . . (Вони будуть) серед великого вогню і кип’ячої води, і в тіні чорного диму: Нічого (там не буде), щоб відсвіжити або задоволити їх“.

Буддизм, який мав свій початок в шостому столітті перед З.Д., постачає слідуючий опис “пекла“ в своїй науці:

“Там нема перерви або припинення в полум’ю або терпінні осіб“.

Римо-Католицький Катехізис Християнської Науки (виданий 1949 р., в англійській мові) заявляє:

“Вони є позбавлені видовища про Бога і переносять страшні муки, а особливо з вогню, навіки вічні. . . . Нестаток чудесного видіння називається біль втрати; муки, яких накидаються творчим способом на душу, і на тіло після його воскресення називаються біль почуття“.

Також деякі протестантські священики по різних околицях малюють яскраві буквальні малюнки страхіття у пеклі. Навіть їхні члени церков часами заявляють, що бачили такі видіння мук. Один чоловік описав, що він бачив: Так далеко, як я міг бачити був лише палаючий вогонь і страждаючі люди в ньому. Який біль і страждання! Деякі люди кричали, інші плакали і просили води, води! Деякі рвали своє волосся, інші скреготали зубами; ще інші кусали собі руки“.

Часто робиться заява, що погрожуючі кари в пеклі є сильною силою заохочувати людей чинити добро. Але, чи історичні факти доказують, що це дійсно є так? Чи ж деякі з найбільших жорстокостей не чинили ті, що вірять у пекло? Чи ж страшні інквізиції і криваві походи так званого Християнства не є приклади цього?

Отже нас не повинно дивувати, що збільшаюче число людей не вірять у муки у вогненному пеклі, і вони не уважають, що ці кари стримують їх від чинення зла. Хоч вони не спростували цієї науки, то вони таки не хочуть вірити в те, що для них не виглядає розсудливе та правдиве. Однак, вони можуть належати до церкви, яка вчить цю науку, і через їхнє підтримання її, вони мають участь у відповідальності за поширення науки про пекло.

Але, що саме Біблія каже про муки після смерти? Якщо ви прочитали попередні розділи цієї книжки, то ви вже знаєте, що багато загальних наук про мертвих є фальшиві. Ви знаєте, що згідно з Біблією, жодна душа, ані дух не відокремлюється від тіла в часі смерти і не продовжає свідоме існування. Отже, нема ніякої Біблійної основи на доктрину вічних мук після смерти, бо нічого не лишається, щоб його можна вічно мучити. Але що ж то є за місце, яке різні переклади Біблії називають “пекло“?

“ШЕОЛ“ ОТОТОЖНЮЄТЬСЯ

У Католицькому Дуя Перекладі, перше згадування про “пекло“ є в книзі Першого Мойсея 37:35, наводячи патріарха Якова, який сказав про Йосипа, який він вірив був мертвий: “У жалобі зійду я до сина мого в пеклі“. Ясно є, що Яків не вірив, що піде до свого сина в місце мук. Навіть примітка під цим віршом у Дуя Перекладі (видав Дуя Біблійний Дім, Нью-Йорк, 1941 р.) не тлумачить цей вірш таким способом. Там є сказано:

“У пекло. Тобто в лімбо, місце в якому приймалися душі праведних перед смертю нашого Відкупителя. . . . [Воно] справді представляло місце відпочинку де він вірив його душа пішла“.

Проте, Біблія ніде не говорить про таке місце, як “лімбо“. Ані вона не підтримує ідеї про спеціальне місце відпочинку для душі, як щось відокремлене від тіла. Так як признається в спеціальному словнику доданий до сучасного католицького перекладу, Нова Американська Біблія (видав П. Й. Кенеді і Сини, Нью-Йорк, 1970 р.): “Нема опозиції або різниці між душею, а тілом; вони є лише різні способи, якими описується про одну, конкретну дійсність“.

Отже, що ж, тоді, є те “пекло“ в якому, Яків вірив, він прилучиться до свого сина? Правдива відповідь до цього питання лежить у докладному розумінні оригінального слова на “пекло“, а саме, яке в українській мові є “шеол“. Це слово, яке також переводиться “могила“, “яма“, “житло мертвих“ і “нижчий світ“, являється шістдесят шість разівa (у Біблії Нового Світу Перекладі) у тридцять дев’ятьох книг Єврейського Писання (яке переважно називають “Старий Заповіт), але його ніколи не єднається з життям, діяльністю або муками. Навпаки, його часто сполучається з смертю і недіяльністю. Кілька прикладів маємо:

“Бож у смерті нема пам’ятаний про Тебе [Єгова]; у шеолі ж [гріб, Уповноважений Переклад; пекло, Дуя Переклад] хто буде хвалити Тебе?“ — Псальма 6:6

“Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі [гріб, Уповноважений Переклад; пекло, Дуя Переклад], куди ти йдеш“. — Екклезіястова 9:10.

“Бо не буде ж шеол [гріб, Уповноважений Переклад; пекло, Дуя Переклад] прославляти Тебе [Єгова]; смерть не буде Тебе вихваляти. Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу“. — Ісаї 38:18, 19.

Ясно, шеол є місце в яке мертві йдуть. Воно не є особистий гріб, але загальний гріб мертвого людства, де вся свідома діяльність кінчається. Нова Католицька Енциклопедія також признає, що таке є Біблійне значення шеолу, кажучи:

“У Біблії воно представляє місце цілковитої інерції (бездіяльність) куди особа йде після смерти без різниці чи вона є лукава чи праведна, заможна чи вбога“. — Том 13, ст. 170.

Що в часі писання цілого Єврейського Писання не було жодного місця вогненних мук також потверджує факт, що муками ніколи не каралося за неслухняність. Вибір, який був поставлений перед ізраїльським народом був, не життя чи муки, але життя або смерть. Мойсей сказав народові: “Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа [Єгову], Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього“. — 5 Мойсея 30:19, 20.

Подібно, Божі пізніші просьби, щоб невірні ізраїльтяни покаялися заохочували їх відвертати, не муки, але передчасну смерть. Через Свого пророка Єзекіїля, Єгова сказав: “Не прагну смерти несправедливого, а тільки, щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів“. — Єзекіїля 33:11.

ГАДЕС ТЕ САМЕ, ЩО ШЕОЛ

Однак, дехто може запитати: Чи ж прихід Ісуса Христа на землю не змінив справи? Ні, Бог не змінює Свою особистість, ані Свої праведні рівні. Через Свого пророка Малахію, Він сказав: “Я Єгова; Я не змінююся“. (Малахії 3:6, НС) Єгова не змінив кари за неслухняність. Він є терпеливий з людьми, щоб вони могли втекти, не від мук, але знищення. Так як апостол Петро писав своїм співвіруючим: “Не бариться Господь [Єгова] із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття“. — 2 Петра 3:9.

Годячись із фактом, що кара за неслухняність далі є смерть, то місце до якого Християнські Грецькі Писання (які переважно називаються “Новий Заповіт“) говорять мертві йдуть, не є інше від шеолу в Єврейському Писанні. (Римлян 6:23) Це стається ясним із порівняння Єврейського Писання з Християнським Грецьким Писанням. У десятьох місцях де знаходимо грецьке слово гаідес, яке переводиться українською мовою на “гадес“ основно передає те саме значення, що єврейське слово шеол. (Матвія 11:23; 16:18; Луки 10:15; 16:23;b Дії 2:27, 31; Об’явлення 1:18; 6:8; 20:13, 14 [Якщо переклад, якого ви вживаєте не вживає “пекло“ або “гадес“ у цих віршах, то однак ви зауважите, що вислови, які вони вживають не натякають місця мук.]) Застановіться над слідуючим прикладом:

У Псальмі 15 [16]:10 (15:10, Дуя Переклад) ми читаємо: “Бо Ти [Єгова] не опустиш моєї душі до шеолу [пекло], не попустиш Своєму святому вірному побачити яму“. У промові дана апостолом Петром, було показано, що ця Псальма була пророча. Петро сказав: “А бувши ж [Давид] пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про Христове воскресения, що не буде зоставлений в аду — гадесі [пекло], ані тіло Його не зазнає зотління“. (Дії 2:30, 31) Зверніть увагу, що грецьке слово гадес було вжите замість єврейське шеол. Отже можна бачити, що шеол і гадес мають однакове значення.

Словник доданий до Nouvelle Перекладу французького Біблійного Товариства зауважує, під заголовком “Місце мертвих“:

“Цей вислів переводить грецьке слово гадес, що сходиться з єврейським шеол. Це є місце перебування мертвих після [часу] їхньої смерти, а воскресенням (Луки 16:23; Дії 2:27, 31; Об. 20:13, 14). Деякі переклади неправильно перевели цей вислів словом пекло.

ДЖЕРЕЛО НАУКИ ПРО ВОГНЕННЕ ПЕКЛО

Ясно є, що відношення до шеолу і гадесу у Писанні не підтримують науки про вогненне пекло. Признаючи, що така наука не є христянська, а навіть перечить духові Християнства, католицький журнал Commonweal (з 15-го січня, 1971 р.) зауважує:

“Для багатьох людей, включаючи деяких філософів, пекло відповідає на потребу людської уяви — немов зворотний святий Миколай . . . Хто серед праведних не хоче бачити, щоб неправедні були правильно покарані? І якщо не в цьому житті, то чому не в наступному? Такий погляд, одначе, не сходиться з Новим Заповітом, що запрошує людей до життя і любови“.

Тоді цей журнал наводить правдоподібні джерела цієї науки, кажучи:

“Ще інший фактор, який міг додати до традиційного християнського поняття про пекло можна знайти в римському світі. Так як істота безсмертність була засновком більшої частини грецької філософії, то правосуддя було головною чеснотою між римлянами, а особливо коли Християнство почало процвітати. . . . Сполучення цих двох думок — філософська грецька і судова римська — правдоподібно завело теологічну симетрію (рівновагу) неба і пекла: якщо добру душу нагороджується, то злу карається. Щоб потвердити їхню віру в правосуддя для неправедних, римлянам лише треба було взяти твір Віргілів Aeneid і прочитати про блаженних в Elysium, а проклятих у Тартарі, який був обкружений вогнем і переливаючись панікою кари“.

Отже таким способом є признано, що наука про вогненне пекло є вірування осіб відчужені від Бога. Правильно її можна назвати ’наука демонів’. (1 Тимофія 4:1) Це тому, що її джерело є неправда, що людина в дійсності не вмирає, і вона відбиває жахливий, злобний та жорстокий характер демонів. Порівняйте Марка 5:2-13.) Чи ж ця наука не наповнила людей непотрібним страхом та жахом? Чи ж вона не представляла Бога неправильно? В його Слові, Єгова відкриває Себе бути Богом любови. (1 Івана 4:8) Але наука про вогненне пекло лихословить його, фальшиво обвинувачує Його найгіршими жорстокостями.

Отже, ті, що поширюють науку про вогненне пекло говорять блюзнірські речі проти Бога.

Хоч деякі священики можливо не є ознайомлені з цим Біблійним доказом, то вони повинні бути. Вони представляють себе, ніби говорять людям Божу вістку, і тому є під обов’язком знати, що Біблія містить. Вони добре знають, що те, що вони роблять і говорять може мати глибокий вплив на життя тих, які звертаються до них за інструкціями. Тому вони повинні бути певні про свою науку. Яке-небудь неправильне представлення Бога може відвернути людей від правдивого поклоніння, для їхньої шкоди.

Нема жодного сумніву, що Бог Єгова не похвалює фальшивих учителів. До невірних релігійних провідників у стародавньому Ізраїлі, Він проголосив слідуючий суд: “Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу, бо не стережете доріг Моїх ви“. (Малахія 2:9) Ми можемо бути певні, що подібний суд прийде на фальшивих релігійних учителів за нашого часу. Біблія показує, що незабаром політичні елементи цього світу скинуть їх з їхньої позиції і впливу. (Об’явлення 17:15-18) І тим, що далі будуть підтримувати релігійні лади, які вчать неправду, також не поведеться краще. Ісус Христос сказав: “Коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть“. — Матвія 15:14.

Коли це так, то чи ви хотіли б підтримувати якусь релігію, що вчить про вогненне пекло? Якби ви почувалися коли б вашого батька лихословили? Чи б ви далі приймали таких лихословників за своїх друзів? Чи б ви краще не перестали товаришувати з ними? Чи ж подібно ми не хотіли б поламати всю дружбу з тими, що лихословлять нашого небесного Отця?

Страх мук не є добра спонука служити Богові. Він хоче, щоб наше поклоніння походило від любови. Це повинно торкатися нашого серця. Коли зрозуміємо, що мертві не є в якомусь місці повно криків та палаючого вогню, але несвідомо лежать у тихому та безжиттєвому загальному гробі мертвого людства то це відбере перепону, що перешкоджає нам виявляти таку любов до Бога.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 90]

Малюнки буддистського пекла

[Ілюстрація на сторінці 91]

Малюнки з “Інферно” католицького Данте