Розділ 12

Багатий чоловік у Гадесі

ТОМУ що гадес є звичайна могила мертвого людства, то чому Біблія говорить, що один багатий чоловік мучиться у вогні гадесу? Чи це показує, що гадес, або принаймні якась частина його є місце вогненних мук?

Учителі вогненного пекла палко звертаються до цієї історії на доказ, що пекло мук справді існує і чекає на лукавих. Але, роблячи це, вони відкидають такі ясні та повторні Біблійні вислови, як: “Душа, що грішить,— вона помре“. (Єзекіїля 18:4, 20) І: “А померлі нічого не знають“. (Екклезіястова 9:5) Ясно, що такі заяви не підтримують ідеї про муки для “загублених душ“ у вогненному пеклі.

Біблійна наука про стан мертвих лишає багато священиків так званого Християнства в незручному стані. Сама книга на якій вони заявляють засновувати свої науки, Біблія, суперечить їхній науці. Однак, свідомо чи несвідомо, вони почуваються примушені звернутися до Біблії, щоб схопитися чого-небудь, щоб доказати своє вчення, і цим способом засліплюють себе та інших до правди. Часто вони роблять це свідомо.

По другій стороні, щирі шукачі правди хочуть знати правду у цій справі. Вони знають, що будуть тільки обманювати себе, якщо б вони відкинули деякі частини Божого Слова, але заявляли засновувати їхні погляди на інших частинах. Вони хочуть знати, що Біблія дійсно говорить про стан мертвих. І вони хочуть зрозуміти значення того, що Біблія говорить про багатого чоловіка, який мучився у гадесі, і як це сходиться з рештою Біблією.

Це Ісус Христос говорив про одного багатого чоловіка і також жебрака на ім’я Лазар. Його слова знаходяться в Луки 16:19-31 і кажуть:

“Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, і струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його ангели.

“Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду (гадесі), звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: ’Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім’. Авраам же промовив: ’Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас’. А він відказав: ’Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання’. Авраам же сказав: ’Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх’. А він відказав: ’Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються’. Йому ж він відказав: ’Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри“.

Зверніть увагу на те, що тут говориться про багатого. Чому він мучився в гадесі? Що він зробив? Ісус не сказав, що цей багач вів принизливе життя. Він тільки сказав, що цей чоловік був заможний, добре вбирався і розкішно бенкетував. Чи ж саме таке поводження заслуговує кари мук? Правда, відношення заможного до жебрака Лазаря натякає серйозну хибу. У заможного чоловіка не було співчуття до бідного. Але чи ця хиба досить відзначила його від Лазаря?

Подумайте про те, що Ісус сказав про Лазаря. Чи ж в Його словах є який натяк, що якби цей стан був зворотний, то Лазар був би співчутливий чоловік? Чи ми читаємо, що Лазар мав історію гарних вчинків у Бога, які завели його на “лоно Авраамове, тобто, в позицію божественної ласки? Ісус не сказав цього. Він тільки описав Лазаря бути хворобливим жебраком.

Чи ж то логічно робити висновки, що всі хворі жебраки дістануть божественне благословенство в часі смерти, тоді, як всі заможні підуть до місця свідомих мук? Зовсім ні. Жебрання саме в собі не є знак Божої ласки. Навпаки, Біблія містить молитовний вислів: “Убозтва й багатства мені не давай“. (Приповісті 30:8) І про свій час, цар Давид писав: “Не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили“. — Псальма 36 [37]:25.

Якщо візьмемо Ісусові слова буквально, то мусимо приходити до ще інших висновків, які зроблять цю притчу дуже дивною. Ці включають: Ті, що втішаються небесними благами є в позиції бачити і говорити з страждаючими в гадесі. Вогонь у гадесі не випаровує воду на кінчику пальця. І, хоч муки в гадесі є дуже великі, то однак крапля води принесе полегшення страждаючому.

Беручи такі справи буквально, чи ж такі речі виглядають розсудливі для вас? Або, навпаки, чи ви відчуваєте, що ми не повинні брати того, що Ісус сказав буквально? Чи можна бути певному?

“БАГАТИЙ ЧОЛОВІК“ І “ЛАЗАР“ ВИЯВЛЕНІ

Перегляньте зміст. До кого Ісус тут говорив? У Луки 16:14 ми читаємо: “Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього“.

Тому що Ісус говорив у присутності фарисеїв, то чи Він розповідав їм про дійсний випадок або чи лише вживав притчу? Про Ісусів спосіб навчання людей, ми читаємо: “І без притчі нічого Він їм не казав“. (Матвія 13:34) Згідно з цим, то оповідання про багатого чоловіка і Лазаря мусить бути притчою.

Очевидно, що Ісус скерував цю притчу до фарисеїв. Як класа, вони були, як той багатий чоловік. Вони були сріблолюбці, як і любили визначні становища та підлесливі титули. Ісус сказав про них: “Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю“. — Матвія 23:5-7.

Фарисеї дивилися згорда на інших, а особливо на митників, розпусниць та інших, яких уважали грішників. (Луки 18:11, 12) На одній оказії, коли начальники, вислані заарештувати Ісуса, вернулися без Нього, тому що Його наука справила на них велике враження, фарисеї сказали: “Чи й вас із дороги не зведено? Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає Закону“. — Івана 7:47-49.

Отже, в притчі жебрак Лазар представляє тих покірних осіб, яких фарисеї зневажали, але, які покаялися і стали послідовниками Ісуса Христа. Ісус показав, що ці зневажені грішники, коли покаяться, набудуть позицію божественної ласки, тоді як фарисеї та інші славні релігійні провідники, як класа стратять ту ласку. Він сказав: “Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому“. — Матвія 21:31, 32.

СМЕРТЬ “БАГАТОГО ЧОЛОВІКА“ І “ЛАЗАРЯ“

Що ж, тоді, представляє смерть “багатого чоловіка“ і “Лазаря“? Ми не повинні робити висновку, що тут відноситься до дійсної смерти. У Біблії, смерть також може представляти велику зміну в стані осіб. Наприклад: Біблія говорить, що особи, які ведуть спосіб життя проти Божої волі є ’мертві через провини й гріхи’. Але коли вони прийдуть у похвалений стан перед Богом, як учні Ісуса Христа, тоді говориться, що вони ’ожили’. (Ефесян 2:1, 5; Колосян 2:13) У тому самому разі такі живі особи ’вмирають’ до гріха. Ми читаємо: “Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім“. — Римлян 6:11.

Тому що “багатий чоловік“ і “Лазар“ в Ісусовій притчі є символічні, то логічно їхня смерть також мусить бути символічна. Але, в якому розумінні вони вмирають?

Ключ відповіді до цього питання лежить у тім, що Ісус сказав саме перед початком цієї притчи: “Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб“. (Луки 16:18) Це речення може виглядати цілком неспоріднене з притчою. Але то не є так.

Через Мойсейовий закон ізраїльська нація була під угодою з Богом і тому можна сказати, що стала Його дружиною. В Єремії 3:14, наприклад, Бог називає ту націю ніби невірною дружиною: “ ’Верніться, діти невірні,’ говорить Господь [Єгова], ’бо Я вам Господар (Чоловік — Нового Світу Переклад)’“. Тоді, з приходом Ісуса, юдеям далося нагоду стати частиною Його “невісти“. Тому Іван Хреститель сказав своїм учням: “Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але посланий я перед Ним. Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! Він [Ісус] має рости, я ж — маліти“. — Івана 3:28-30.

Щоб статися частиною Христової “невісти“, юдеїв треба було перше звільнити з-під Закона, який зробив їх, говорячи символічно, дружиною Бога. Без такого звільнення, вони не могли прийти в дружинне споріднення з Христом, бо таке споріднення було б перелюбне. Слова в Римлян 7:1-6 потверджують це:

“Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.

“Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти. А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв’язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви“.

Хоч смерть Ісуса Христа була основно на звільнення юдеїв від Закона, то навіть ще перед Його смертю покаяні могли приходити в привілейований стан із Богом, як учні Його Сина. Вістка і робота Івана Хрестителя та Ісуса Христа відчинили двері для юдеїв хапати нагоду користати з божественної ласки і поставити себе в позицію набути небесного наслідства, як члени Христової невісти. Так як Сам Ісус сказав: “Від днів же Івана Хрестителя й досі царство небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його“. — Матвія 11:12.

Отже робота і вістка Івана Хрестителя та Ісуса Христа почали доводити до цілковитої зміни стану символічного “багатого чоловіка“ і “Лазаря“. Обидві класи вмерли до свого колишнього стану. Покаяна “Лазар“ класа прийшла в привілейований стан божественної ласки, а “багатий чоловік“ класа прийшла під божественне несхвалення, тому що не хотіли покаятися. Одного разу “Лазар“ класа надіялася на фарисеїв та інших релігійних провідників Юдаїзму давати їй духовні “крихти“. Але коли Ісус відкрив їм правду, то цим наповнив їхні духовні потреби. Протиставлючи Ісусове духовне харчування з харчуванням релігійних провідників, Біблія говорить: “Народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні“. (Матвія 7:28, 29) Справді, що тепер стан став цілком протилежний. Виявилося, що релігійні провідники Юдаїзму не мали нічого дати “Лазар“ класі.

На день свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д. відбулася зміна в обставинах. Тоді нова угода заступила стару Закон-угоду. Ті, що покаялися і прийняли Ісуса, були цілком звільнені від старої Закон-угоди. Вони вмерли до неї. Того дня П’ятдесятниці прийшов певний доказ, що учні Ісуса Христа були підвищені багато вище фарисеїв та інших славних релігійних провідників. Це учні, а не релігійні провідники Юдаїзму, дістали Божого духа, через якого вони могли говорити про “великі діла Божі“ в рідній мові людей різних порозкиданих околиць. (Дії 2:5-11) Що за чудовий доказ Божого благословенства і похвали! “Лазар“ класа справді прийшла в похвалений стан стаючись духовним насінням Більшого Авраама, Єгови. Цей стан представляв “лоно“. — Порівняйте Івана 1:18.

А непокаяні фарисеї та інші славні релігійні провідники вмерли до їхнього колишнього стану позірної ласки. Вони були в “гадесі“. Бувши непокаяні, вони були відлучені від вірних учнів Ісуса немов ’великою безоднею’. Це була “безодня“ Божого незмінного, праведного засуду. Про це, ми читаємо в Писанні: “Твої суди — безодня велика“. — Псальма 35 [36]:7.

МУКИ “БАГАТОГО ЧОЛОВІКА“

“Багатий чоловік“ класа також переносила муки. А як? Через вогненні вістки Божого суду, яких звіщали Ісусові учні. — Порівняйте Об’явлення 14:10.

Нема сумніву, що вістка, яку Ісусові учні проповідували мучила релігійних провідників. Вони старалися розпачливо придушити їхнє проголошення. Коли апостоли Ісуса Христа стали обороняти себе перед юдейським найвищим судом складаючись із славних релігійних осіб, то “запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти“. (Дії 5:33) Пізніше, оборона учня Степана також дуже мучила членів того суду. “Вони запалилися гнівом у серцях своїх і скреготали зубами на нього“. — Дії 7:54.

Ці релігійні провідники хотіли, щоб учні Ісуса приходили ’прохолодити їм язик’. Вони хотіли, щоб “Лазар“ класа покинула “лоно“ Божої ласки і представляла Його вістку в такий спосіб, щоб не завдати їм прикрости. Подібно, вони хотіли, щоб “Лазар“ класа зм’якшила Божу вістку, щоб не поставити їхніх ’п’ятьох братів’, їхніх релігійних союзників, у “місце муки“. Так, вони не хотіли, щоб ця судова вістка мучила їхніх сучасників.

Але, так як Ісусова притча показала, ні “багатий чоловік“ класа, ані його релігійні союзники не будуть звільнені від мук вістки “Лазаря“ класи. Апостоли Господа Ісуса Христа не применшували ту вістку. Вони відмовилися покинути проповідування про Ісусове ім’я. Їхня відповідь перед найвищим юдейським судом була: “Бога повинно слухатися більш, як людей“. — Дії 5:29.

Якщо релігійні союзники “багатого чоловіка“ хотіли відвернути ті муки, то вони могли зробити те. Вони мали “Мойсея і Пророків“, тобто, вони мали надхнене Святе Писання через Мойсея та інших стародавніх пророків. Ті надхнені Писання ані разу не згадували про якесь дійсне місце мук після смерти, але вони містили все те, що було потрібне для пізнання Ісуса за обіцяного Месію або Христа. (5 Мойсея 18:15, 18, 19; 1 Петра 1:10, 11) Отже, якщо б “багатий чоловік“ класа та його “п’ять братів“ були б послухали “Мойсея і Пророків“, то вони були б прийняли Ісуса за Месію. Це було б поставило їх у позицію дістати божественну ласку і схоронило б їх від мук Божої судової вістки.

ТАК ЗВАНЕ ХРИСТИЯНСТВО ПОВИННО ЗНАТИ

Священики так званого Християнства не мають жодної причини не розуміти цієї Ісусової притчі. Головний протестантський коментар: The Interpreter’s Bible, звертає увагу на подібне пояснення. Воно показує, що багато тлумачів вірять, що Ісусові слова є “алегорічний додаток, який припускає суперечність між раннім Християнством, а загальновизнаним Юдаїзмом. Багатий чоловік і його брати представляють невіруючих юдеїв. Ісус твердить, що вони вперто відмовилися покаятися незважаючи на явне свідчення про Нього у Писанні і передсказав, що Його воскресення не зробить враження на них. Можна уявити собі, що Лука та його читачі подібно тлумачили ці вірші“. І в примітці про 16-ий розділ Луки, католицька Єрусалимська Біблія (в англійській мові) признає, що це є “притча і не відноситься до жодних історичних осіб“.

Приймаючи це все до уваги, ми можемо правильно запитати: Чому священики так званого Християнства принаймні не виявили своїм членам, що це є притча? Чому ті, які знають, що Біблія не вчить про безсмертність людської душі продовжають давати буквальне розуміння очевидній притчі? Чи то не є нечесно? Чи ж вони не показують зневагу до Слова Божого, навмисним хованням фактів?

Притча про багатого чоловіка і Лазаря класу містить дуже важну науку для нас сьогодні. Чи ж ми слухаємо надхненого Слова Божого? Чи ми бажаємо наслідувати його, як вірні учні Ісуса Христа? Ті, що не хочуть зробити цього, так як ті юдейські фарисеї, не втечуть від мук Божої судової вістки проти них. Його вірні слуги будуть продовжати звіщати правду, відважно виявляючи релігійну помилку.

Де ви стоїте в цій справі? Чи ви вірите, що таку помилку не повинно виявляти, що всі релігії мають щось доброго? Або, чи ви відчуваєте обурення, що так зване Християнство неправильно представляє Бога своїми фальшивими науками про мертвих? Чи ви хочете, щоб Боже ім’я було вичищене з докору, якого накидають на нього фальшивими науками? Чи ви бажали б побачити найбільше зусилля, яке прикладалося б визволяти людей чесного серця з неволі релігійного фальшивства? Якщо так, то Божий намір відносно мертвих і живих дуже заспокоїть вас.