Чи це логічне навчання Біблії?
КОЛИ б догмат про Трійцю був правдивий, то Біблія послідовно і логічно навчала б його. Чому? Тому що так як підтвердили апостоли, Бог відкрив Себе людству в Біблії. І тому що нам потрібно знати Бога, щоб поклонятись Йому прийнятно, то Біблія повинна логічно виявляти Його нам.
Ті, що ввірували в першому столітті переконались, що Бог відкрив Себе в Святому Письмі. Святе Письмо стало основою їхньої віри і остаточним авторитетом. Наприклад, коли апостол Павло проповідував мешканцям Верії, то вони «слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:10, 11).
Яким авторитетом видатні слуги Божі користувались у той час? У Діях 17:2, 3 каже так: «Павло за звичаєм своїм... з ними змагавсь [розсуджувався, НС]... з Писання, виказуючи та доводячи [з Святого Письма]».
Ісус Сам є нам добрим зразком, тому що грунтував Своє навчання на Святому Письмі, повторно твердячи: «Написано». «І виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було» (Матвія 4:4, 7; Луки 24:27).
Отже, Ісус, Павло і християни в першому столітті грунтували своє навчання на Святому Письмі. Вони знали, що «усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17; також дивіться 1 Коринтян 4:6; 1 Солунян 2:13; 2 Петра 1:20, 21).
Тому що Біблія може «направляти», то певно, що в ній повинна міститись інформація про такий основний догмат як Трійця так як дехто заявляє його бути. Але, чи теологи й історики заявляють це бути вченням Біблії?
«Трійця» — у Біблії?
ОДНО протестантське видання каже: «Слово Трійця не знаходиться в Біблії... Воно не мало формального місця в теології церкви аж до 4 століття» (Ілюстрований словник Біблії [англ.]). І один католицький авторитет каже, що Трійця «не є... пряме і первобутнє слово Боже» (Нова католицька енциклопедія).
У Католицькій енциклопедії також каже: «У Святому Письмі ще немає ані одного вислову, який вказував би на єдинобожжя Трьох Божественних Осіб. Слово τρίας [трі΄ас] (з якого перекладається латинське слово трінітас) перше знаходиться в писанні Теофіля з Антіохії десь у році 180 н. е... Незабаром воно появилось у формі його латинського походження трінітас у писаннях Тертулліана».
Проте, саме собою, це не є доказом на те що Тертулліан навчав догмат про Трійцю. Наприклад, католицьке видання Трінітас — теологічна енциклопедія Пресвятої Трійці (англ.) каже, що декотрі пізніші письменники запозичили Тертулліанові слова, щоб ними описувати Трійцю. Тоді енциклопедія перестерігає: «Не слід робити поспішних висновків з ужитку цього слова, тому що він [Тертулліан] не застосовує тих слів до теології про Трійцю».
Свідчення із Святого єврейського Письма
ТОДІ як слово «Трійця» не знаходиться в Біблії, то чи ж Біблія хоч навчає ідею цього догмата? Наприклад, що виявляє Святе єврейське Письмо («Старий Завіт»)?
Енциклопедія релігій (англ.) визнає: «Сьогодні теологи погоджуються, що догмат про Трійцю не знаходиться в єврейській Біблії». А Нова католицька енциклопедія також каже: «Догмат Пресвятої Трійці не навчається в С[тарому] З[авіті]».
Подібно цьому, у своїй книжці Триєдиний Бог (англ.), єзуїт Едмунд Фортман признає: «Старий Завіт... нічого не говорить ні детально ні натяком про Триєдиного Бога складаючись з Отця, Сина і Святого Духа... Немає жодного доказу на те, що який-небудь святий письменник припускав би існування [Трійці] в Божестві... Навіть бачити в [„Старому Завіті“] навівання або прообрази чи „прикриті ознаки“ троїстості осіб, значило б поступати поза межі того, що святі письменники писали і мали на увазі» (курсив наш).
Перегляд Святого єврейського Письма докаже, що вищецитовані письменники говорили правду. Тому то, в перших 39 книгах Біблії, складаючі правдивий канон натхненного єврейського Письма, ясного вчення про Трійцю немає.
Свідчення Святого грецького Письма
ЧИ СВЯТЕ грецьке-християнське Письмо («Новий Завіт») ясно викладає догмат про Трійцю?
В Енциклопедії релігій каже: «Теологи погоджуються, що в Новому Завіті точного догмата про Трійцю немає».
Єзуїт Фортман каже: «Письменники Нового Завіту... не викладають формального або формульованого догмата про Трійцю, і не навчають, що в одному Богові є три рівносильні, божественні особи... Ніде не знаходимо догмата про Трійцю з трьох відмінних божественних об’єктів і діяльності в тому самому Божестві».
У Новій британській енциклопедії каже: «Ні слово Трійця ні точний догмат не викладається в Новому Завіті».
Бернгард Лос каже в Короткій історії християнської догматики (англ.): «Наскільки це стосується Нового Завіту, то в ньому не викладається точний догмат про Трійцю».
Новий міжнародний словник теології Нового Завіту (англ.) подібно каже: «У Н[овому] З[авіті] не викладається розвиненого догмата про Трійцю. Біблія не каже що Отець, Син, і Святий Дух є рівні істоти [сказав протестантський теолог Карл Барт]».
Професор Е. Уашберн Гопкинс з Єйл університету підтвердив: «Очевидно, догмат про Трійцю не був відомий Ісусові й Павлові;.. вони нічого не говорять про нього» (Початок і еволюція релігії, англ.).
Історик Артур Вігелл каже: «Ісус Христос ніде не згадує такого явища, і слово „Трійця“ ніде не знаходиться в Новому Завіті. Церква засвоїла цю ідею триста років після смерті нашого Господа» (Поганство в нашому Християнстві).
Отже, ні 39 книг Святого єврейского Письма, ні канон 27 натхненних книг Святого грецького-християнського Письма не викладають логічного вчення про Трійцю.
Чи його навчали ранні християни?
ЧИ РАННІ Християни навчали догмат про Трійцю? Розгляньте наступні вислови істориків і теологів:
«У примітивному Християнстві не було точного догмата про Трійцю, так як його пізніше розробляли символи віри» (Новий міжнародний словник теології Нового Завіту).
«Проте, на початку ранні християни навіть не подумали б, щоб засвоювати ідею [про Трійцю] до своєї віри. Вони віддавались Богові Отцеві та Ісусові Христові, Синові Божому, і вони визнавали... Святого Духа; але навіть не подумали, що цих троє складали триєдиного Бога, і що вони були рівносильні та з’єднані» (Поганство в нашому Християнстві).
«На початку в християнській вірі не було догмата про Трійцю... Він не навчався в апостольські часи, ні в післяапостольські, так як можна бачити з Н[ового] З[авіту] і інших ранніх християнських писань» (Енциклопедія релігії і етики [англ.]).
«Оформлення „одного Бога в трьох особах“ не вкорінилось і певно не було повністю засвоєне в християнське життя й його віросповідання, до кінця 4 століття... Між Апостольськими отцями, зовсім не було такої малоймовірної думки або можливості» (Нова католицька енциклопедія).
Що навчали донікейські отці
ДОНІКЕЙСЬКИХ отців визнавали керівними релігійними вчителями протягом ранніх століть після народження Христа. Те що вони навчали цікавить нас.
Юстін Мученик, який помер десь у році 165 н. е., казав, що Ісус був створений ангелом, «інакшим від Бога, Який створив усе». Він казав, що Ісус був меншим від Бога і «нічого не робив крім того, що Творець... виявляв Йому робити й говорити».
Іраній, який помер десь у році 200 н. е., сказав, що перед Його прибуттям на землю, Ісус існував окремо від Бога і був меншим від Нього. Він заявляв, що Ісус не був рівний «Єдиному правдивому Богові», Який є «Всевишній, і крім Нього іншого Бога немає».
Климент Александрійський, який помер десь у році 215 н. е., сказав, що Ісус, перед Його появою як людина, був «створіння» і що Бог «не був створений, але є нетлінний, єдиний правдивий Бог». Він сказав, що Син був «на другому місці від усемогутнього Отця» але не рівний Йому.
Тертулліан, який помер десь у році 230 н. е., навчав всевишність Бога. Він сказав: «Отець інакший від Сина (іншого), тому що є більший; так як той хто народжує є інакший від народженого; той хто посилає інакший від посланого». Він також сказав: «Сина колись не було... На самому початку, тільки був Бог».
Гипполіт, який помер десь у році 235 н. е., сказав, що Бог був «один Бог, перший й Єдиний, Творець і Господь всіх», Якому «рівні віком немає... Він був Один, сам самий; який за волею Своєю створив те, що колись не було», так як Ісуса створено перед Його прибуттям на землю як людина.
Оріген, який помер десь у році 250 н. е., сказав, що «Отець і Син є дві різних субстанції... дві істоти щодо суті», і що «в порівнянні з Отцем, [Син] є дуже мале світло».
Підсумовуючи історичний доказ, Елвен Ламсон каже в Церква протягом перших трьох століть (англ.): «Сучасний популярний догмат про Трійцю... не знаходить підтримки у мові Юстіна [Мученика]: і такої самої думки були отці донікейської ери; тобто, усі християнські письменники протягом трьох століть після народження Христа. Правда, вони говорили про Отця, Сина, і... святого Духа, але ніколи не казали, що цих троє були рівні, одна числова суть або Триєдині, в жодному значенні, так як прибічники Трійці тепер визнають. Факти доказують щось зовсім протилежного».
Отже, із свідчення Біблії й історії стає ясно, що догмат про Трійцю не був відомий протягом біблійної ери й протягом кількох століть з того часу.
[Вставка на сторінці 7]
«Немає жодного доказу на те, що який-небудь святий письменник припускав би існування [Трійці] у Божестві» (Триєдиний Бог).