Як ця книга збереглася до сьогодні?
Стародавні писання мали природних ворогів — вогонь, сирість, плісняву. Ці ж небезпеки чатували і на Біблію. Розповідь про те, як Біблія уникла руїнницької дії часу і стала найпоширенішою книгою у світі, займає видатне місце в історії старих творів писемності. Цій розповіді слід приділити особливу увагу.
ПИСЬМЕННИКИ Біблії не викарбовували своїх слів на камені й не записували їх на довгочасних глиняних табличках. Вони, очевидно, робили записи на матеріалах, що швидко псуються,— на папірусі (його виготовляли з єгипетської рослини з такою самою назвою) та пергаменті (який виготовлявся зі шкіри тварин).
Що ж сталося з оригінальними рукописами? Вони, ймовірно, давно вже розпалися, більшість — ще у стародавньому Ізраїлі. Вчений Оскар Парет пояснює: «Обидва ці матеріали для письма [папірус і шкіра] однаково легко піддаються руйнуванню вологою, пліснявою та різними червами. Ми з власного досвіду знаємо, як швидко псується папір і навіть міцна шкіра на відкритому повітрі або у вологому приміщенні»1.
Якщо оригіналів більше не існує, то як же слова біблійних письменників дійшли до наших днів?
Збережена скрупульозними переписувачами
Невдовзі після створення оригіналів з них почали робити рукописні копії. У стародавньому Ізраїлі переписування Писань стало навіть професією (Ездри 7:6, Куліш; Псалом 45:2, Куліш [45:2, Ог.]). Проте копії робилися також на нетривких матеріалах. З бігом часу їх доводилося замінювати іншими рукописними копіями. Коли оригіналів не стало, ці копії використовувались як основа для майбутніх рукописів. Переписування копій тривало багато століть. Чи за ці століття біблійний текст не змінився докорінно через помилки переписувачів? Факти говорять, що ні.
Професійні копіїсти були надзвичайно відданими. Вони ставились до слів, які переписували, з глибоким шануванням. До того ж вони були дуже скрупульозними. Єврейське слово, перекладене як «переписувач», є со·фе́р, і його значення пов’язане з рахуванням та записом. Точність переписувачів можна проілюструвати на прикладі масоретівa. Вчений Томас Гартвелл Горн говорить про масоретів: «Вони... підрахували, яка буква стоїть посередині П’ятикнижжя [перші п’ять книг Біблії], яке речення знаходиться посередині кожної книги і скільки разів кожна буква [староєврейського] алфавіту з’являється у всіх Єврейських Писаннях»3.
Кваліфіковані переписувачі використовували декілька методів перехресної перевірки. Щоб не пропустити жодної букви з біблійного тексту, вони рахували не тільки слова, які переписували, але й букви також. Зважте на те, скільки ретельності й уваги для цього було потрібно — кажуть, що масорети нарахували в Єврейських Писаннях 815 140 букв4! Така старанність у роботі забезпечувала високу точність.
А втім, переписувачі не були безпомильними. Чи існують якісь докази того, що біблійний текст, який переписувався століттями, все ж таки залишився достовірним?
Надійна підстава для упевненості
Можна впевнено сказати, що біблійний текст дійшов до наших днів точним. Доказами цього служать наявні рукописи — приблизно 6000 повних текстів або частин Єврейських Писань та біля 5000 текстів Християнських Писань грецькою мовою. Серед цих рукописів є знайдений у 1947 році текст Єврейських Писань, який став прикладом того, наскільки точними були копії Писань. Цю знахідку і досі називають «найважливішим відкриттям нашого часу серед рукописів»5.
На початку того року молодий бедуїн, який пас свою отару поблизу Мертвого моря, виявив там печеру. В печері було декілька глиняних глеків, переважно порожніх. Проте один з них був щільно запечатаний, і в ньому пастух знайшов дбайливо замотаний у полотно шкіряний сувій, який містив цілу біблійну книгу Ісаї. Сувій добре зберігся, але був потертий, і на ньому навіть збереглися сліди ремонту шкіри. Той молодий пастух і гадки не мав, що стародавній сувій, який він тримав у руках, через якийсь час приверне увагу всього світу.
Чому ж цей рукопис мав таке виняткове значення? У 1947 році найстаріші рукописи повного тексту Єврейських Писань датувалися приблизно X століттям н. е. Але цей рукопис був датований II століттям до н. е.b — він є понад тисячу років старішимc. Вченим було дуже цікаво порівняти цей сувій з набагато пізнішими рукописами.
У ході одного дослідження вчені порівняли 53-й розділ книги Ісаї з рукопису Мертвого моря і масоретський текст, написаний тисячу років пізніше. У книжці «Загальний вступ до Біблії» розповідається про результати проведеного досліду: «Зі 166 слів у 53-му розділі Ісаї сумнівними виявилися тільки сімнадцять букв. Десять з них є просто орфографічними відхиленнями, і це не впливає на зміст. Ще чотири букви — це незначні стилістичні зміни, такі, як вживання іншого сполучника. Останні три букви утворюють слово «світло», додане в 11-му вірші, але воно не справляє відчутного впливу на зміст... Отже, в одному розділі зі 166 слів після тисячі років переписування викликає сумнів тільки одне слово (три букви), і це слово не внесло значної зміни у значення уривка»7.
Професор Міллар Берроуз багато років працював з цими рукописами, аналізуючи їхній зміст, і прийшов до подібного висновку: «Багато розбіжностей між... рукописом книги Ісаї та масоретським текстом можна пояснити помилками при переписуванні. Не враховуючи цього, рукопис в загальному чудово узгоджується з текстами середньовічних манускриптів. Така узгодженість між рукописами, один з яких є набагато старішим, дає переконливий доказ точності традиційного тексту в цілому»8.
«Переконливий доказ» існує також щодо копій Християнських грецьких Писань. Наприклад, знайдений у XIX столітті Синайський кодекс, рукопис на пергаменті, датований четвертим століттям н. е., допоміг підтвердити точність текстів Християнських грецьких Писань, написаних сотні років пізніше. В Єгипті, в районі Файюм, знайшли фрагмент папірусу, що містив уривок Євангелія від Івана, він був датований першою половиною другого століття н. е.— від часу написання оригіналу його відділяє менше ніж 50 років. Цей папірус зберігся, пролежавши багато століть у сухому піску. Текст на ньому узгоджується з тим, який містять набагато пізніші рукописи9.
Отже докази підтверджують те, що переписувачі були, по суті, дуже точними. Проте і вони робили помилки. Жоден окремий манускрипт не є бездоганним, це стосується також рукопису Мертвого моря книги Ісаї. Незважаючи на це, вчені змогли виявити та виправити розходження з оригіналом.
Виправлення помилок переписувачів
Припустимо, що треба переписати довгий документ, і виконати це попросили 100 чоловік. Безсумнівно, що принаймні деякі переписувачі робитимуть при цьому помилки. Проте вони не робитимуть однакових помилок. Якщо ви візьмете та уважно порівняєте усі 100 копій, ви зможете розпізнати помилки та встановити точний текст первинного документа, навіть якщо ви його ніколи не бачили.
Подібно й переписувачі Біблії не робили однакових помилок. Сьогодні для порівняльного дослідження доступні буквально тисячі біблійних манускриптів, і текстологи змогли розпізнати помилки, встановити первісний текст та зазначити місця, де необхідно виправлень. Уважно дослідивши текст, вчені створили типові тексти мовами оригіналу. У таких виправлених виданнях грецьких та єврейських текстів вжиті слова, які більшість вчених визнають первинними, а у примітках до тексту подані відхилення або інші варіанти написання, що зустрічаються у певних манускриптах. Ці виправлені видання текстологів і використовують перекладачі, які перекладають Біблію сучасними мовами.
Отже, коли ви берете в руки сучасний переклад Біблії, ви можете бути впевнені, що єврейські та грецькі тексти, які лягли в основу цього перекладу, передають слова письменників Біблії з надзвичайною точністюd. Історія того, як Біблія пережила тисячі років переписування від руки, справді вражає. Через це сер Фредерік Кеньйон, який протягом довгого часу був куратором Британського музею, зауважив: «Не буде перебільшенням сказати, що по суті біблійний текст є достовірним... Цього не можна стверджувати про жодну іншу стародавню книгу у світі»10.
[Примітки]
a Масорети (ця назва означає «охоронці традиції») займалися переписуванням Єврейських Писань. Вони жили у VI—X століттях н. е. Рукописні копії, виготовлені масоретами, називають масоретськими текстами2.
b Скорочення «до н. е.» означає «до нашої ери», «н. е.» — «нашої ери», замість останнього скорочення часто вживається «по Р. Х.», що означає «по Різдві Христовому».
c У «Критичному вивченні тексту Єврейської Біблії» (англ.) Еммануеля Това говориться: «За допомогою радіовуглецевого методу 1QIsaa [рукопис Мертвого моря книги Ісаї] сьогодні датують 202—107 роками до н. е. (за палеографічним методом — 125—100 роками до н. е.)... Вищезгаданий палеографічний метод, удосконалений протягом останніх років, дозволяє точно визначити вік рукопису. Це роблять, зіставляючи форму та розташування букв у рукописі з написанням букв на інших пам’ятках, наприклад на датованих монетах та написах. Палеографічний метод зарекомендував себе як відносно надійний»6.
d Звичайно, окремі перекладачі можуть по-різному ставитися до первісного єврейського чи грецького тексту, дотримуючись оригіналу суворіше або вільніше.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Біблія збереглася завдяки майстерним переписувачам.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Рукопис Мертвого моря книги Ісаї (зображено його факсиміле) майже в усьому збігається з масоретським текстом, написаним тисячу років пізніше.