Знай, як відповідати
ДЕКОТРІ запитання схожі на айсберги: найістотнішого не видно, воно криється «під водою». Те, що лежить в основі запитання, здебільшого важливіше, ніж воно саме.
Знати, як відповісти людині, якій хочеться почути відповідь,— це нерідко вміти оцінити, скільки сказати на порушену тему і з якого боку підійти до її розгляду (Ів. 16:12). Ісус пояснив своїм апостолам, що іноді людина запитує про те, чого знати їй не слід, або про те, що не принесе їй справжньої користі (Дії 1:6, 7).
Святе Письмо радить: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Кол. 4:6). Отож, перш ніж дати відповідь, потрібно обміркувати не лише, що́ сказати, але і як це зробити.
Розпізнавай позицію співрозмовника
Саддукеї, прагнучи загнати Ісуса в пастку, запитали його про воскресіння жінки, котра неодноразово виходила заміж. Але Ісус знав, що у воскресіння ці люди не вірять. Тому у своїй відповіді він скерував увагу на корінь проблеми — хибний погляд, що лежав в основі їхнього запитання. Ісус скористався майстерною аргументацією та послався на відому саддукеям розповідь з Писання: він показав їм те, чого вони ніколи не брали до уваги,— чіткі докази Божого наміру здійснити воскресіння померлих. Ісусова відповідь настільки вразила його опонентів, що вони вже не наважувалися ставити будь-яких подальших запитань (Луки 20:27—40).
Щоб знати, як відповісти співрозмовнику, ти, подібно до Ісуса, теж мусиш уміло розпізнати його погляди та інтереси. Ось, скажімо, запитує тебе однокласник або співпрацівник про те, чого ти не святкуєш Різдва. Чому він поставив таке запитання? Чи йому справді хочеться дізнатись про причини? А може, його просто цікавить, чи тобі дозволено розважатися? Деколи для правильної оцінки слід поцікавитись у людини про підстави її запитання, а свою відповідь побудувати, вже виходячи з почутого. Це також нагода показати співрозмовнику, як послух до біблійних настанов захищає нас від тих елементів свята, котрі справляють прикрість і накладають важкий тягар.
Уяви, що тебе попросили виступити перед групою учнів чи студентів з розповіддю про Свідків Єгови. Після виступу вони починають ставити запитання. Якщо ці запитання щирі й відверті, найдоречніше відповідати просто і прямо. Але коли в запитаннях відчутно упередженість, властиву місцевим мешканцям, краще попередити відповіді коротенькою інформацією про те, на якому ґрунті в людей сформувалися ті чи інші погляди і чому Свідки Єгови воліють керуватися саме біблійними нормами. Такі запитання здебільшого варто вважати виявом зацікавлення, а не провокаційним випадом, хоча це й може випливати зі способу їх подання. Тож скористайся нагодою, щоб своєю відповіддю дати присутнім ширше уявлення про справу, поділитися з ними точною інформацією, а також пояснити біблійні підстави наших вірувань.
А як бути, коли роботодавець не хоче дати тобі вихідні для відвідин конгресу? Перш за все спробуй поставити себе на його місце. Може, справу вдасться вирішити, попросивши у роботодавця дозволу відпрацювати надурочно в інший час? А раптом він змінить свою думку, коли пояснити, що програми конгресів учать нас бути чесними, гідними довіри працівниками? Якщо ти показуєш, що враховуєш інтереси роботодавця, так само уважно він, мабуть, поставиться і до речей, котрі важливі для тебе. Але що робити, коли він вимагає від тебе якоїсь нечесності? Можна було б недвозначно відмовити йому і підкріпити це думкою з Біблії. Однак чи не досягнеш ти ліпшого результату, коли спершу спробуєш показати роботодавцю, що людина, котра готова обманути або вкрасти для нього, може так само легко обманути чи обікрасти його самого?
Розгляньмо дещо іншу ситуацію. Припустімо, ти не хочеш брати участі у певних небіблійних заходах, які проводяться у школі. Пам’ятай: імовірно, учитель не поділяє твоїх поглядів, а обов’язок підтримувати дисципліну в класі покладено саме на нього. Перед тобою нелегке завдання: 1) виявити повагу до обов’язків учителя; 2) шанобливо пояснити свою позицію і 3) не відійти від того, що подобається Єгові. Щоб досягти найліпших результатів, либонь, не вистачить просто і прямо заявити про свої вірування (Прип. 15:28). Якщо ти ще малий, тато або мама неодмінно допоможуть тобі підготуватися до такої розмови.
Інколи доводиться спростовувати звинувачення якоїсь посадової особи. Правоохоронець, урядовець чи суддя може вимагати від тебе відповіді про виконання певного закону, про твій християнський нейтралітет або про ставлення до участі в патріотичних церемоніях. Як відповідати у такій ситуації? «З повагою і лагідно»,— радить Біблія (1 Пет. 3:15, СМ). Також подумай, з яких причин твоя позиція викликає занепокоєння, і шанобливо визнай цей факт. Що далі? Апостол Павло посилався на гарантії римського права, а ти можеш послатися на ті юридичні гарантії, які стосуються твоєї справи (Дії 22:25—29). Цілком можливо, що тобі вдасться розвіяти упередження службової особи, навівши факти про позицію ранніх християн, а також сучасних Свідків Єгови у різних частинах світу. Або ти міг би показати, що люди, котрі визнають вищість Божої влади, послідовніше слухаються корисних людських законів (Рим. 13:1—14). Завдяки такій інформації особа може прихильніше поставитись до біблійного обґрунтування твоєї позиції.
Запитувач і його ставлення до Біблії
Коли обдумуєш відповідь, враховуй і те, як співрозмовник ставиться до Святого Письма. Саме так зробив Ісус, коли відповідав саддукеям на їхнє запитання про воскресіння. Знаючи, що вони визнавали лише Мойсеєве П’ятикнижжя, Ісус побудував свою аргументацію на розповіді з цієї частини Писань і почав зі слів: «А що мертві встають, то й Мойсей показав» (Луки 20:37). Ти теж можеш застосовувати цей ефективний метод і цитувати з тих частин Біблії, які твій слухач знає і приймає.
Але що, коли Біблія для нього не авторитет? Зверни увагу, до якого прийому вдався апостол Павло у своїй промові на Ареопазі, записаній у Дії 17:22—31. Він ділився біблійними істинами, не роблячи прямих цитат зі Святого Письма. Ти можеш робити так само, якщо цього вимагають обставини. Іноді, перш ніж прямо послатися на Біблію, з людиною треба порозмовляти не один раз. Коли ж ти все-таки вживаєш цю книгу, то не стверджуй категорично, що це Боже Слово, а спершу наведи кілька аргументів, які показують, чому вона гідна уваги. Твоя мета — дати співрозмовнику ясне свідчення про Божі наміри і зробити так, аби з часом він сам зміг побачити, що́ каже Біблія. Святе Письмо переконує набагато ліпше, ніж будь-які наші слова (Євр. 4:12).
«Завжди ласкаве»
Єгова вимагає, щоб мовлення його слуг було «завжди ласкаве, приправлене сіллю»,— і це слушно, адже він сам ласкавий (Кол. 4:6; Вих. 34:6, Хом.). Отже, слід говорити доброзичливо навіть тоді, коли співрозмовник, здавалося б, цього не заслуговує. Наші слова повинні бути приємними, а не різкими чи безтактними.
Багато людей живе у надзвичайно скрутних обставинах і щодня зазнає́ словесного насилля. Тому, коли ми приходимо до таких осіб, з їхніх уст іноді злітають грубі, гострі слова. Як реагувати на них? Біблія каже: «Лагідна відповідь гнів відвертає». Опріч того, така відповідь може «пом’якшити» людину, котра дотримується поглядів, що суперечать нашим (Прип. 15:1; 25:15). Сердечне слово та приязний тон голосу часом настільки зворушують людей, котрі постійно відчувають на собі брутальну бездушність світу, що вони зрештою погоджуються вислухати добру новину.
Ми зовсім не маємо бажання сперечатися з тими, хто виявляє зневагу до правди. Радше ми прагнемо обговорювати біблійні теми з людьми, які на це погоджуються. Пам’ятай: у наших відповідях повинна завжди відчуватися доброзичливість, а також впевненість у цілковитій надійності Божих цінних обітниць (1 Сол. 1:5).
Особисті рішення і справи сумління
Що відповісти зацікавленому або співвіруючому, коли він запитує, як повестись у тій чи іншій ситуації? Ти, мабуть, знаєш, що зробив би особисто. Але приймати рішення і відповідати за них кожен повинен сам (Гал. 6:5). Апостол Павло казав, що спонукував своїх слухачів виявляти «послух через віру» (Рим. 16:26, НС). Такий підхід — це чудовий приклад для нас. Той, хто своїми рішеннями прагне насамперед догодити біблійному наставнику або іншій людині, не живе вірою і попросту служить людям (Гал. 1:10). З огляду на це проста й пряма відповідь не завжди іде на благо нашого співрозмовника.
Як же тоді побудувати свою відповідь, щоб вона була співзвучною біблійним настановам? Можна скерувати увагу людини на доречні принципи й приклади зі Святого Письма. Іноді варто показати їй, як самостійно їх шукати. Можна навіть обговорити цінність тих принципів і прикладів, але при цьому не застосовувати їх до ситуації, що склалася. Запитай співрозмовника, чи бачить він у них щось цінне, те, за допомогою чого міг би зробити мудре рішення. Заохоть його зважити, які кроки у світлі тих засад і прикладів схвалив би Єгова. Таким способом ти допомагаєш людині ‘привчати власні чуття, щоб розрізняти добро й зло’ (Євр. 5:14).
Коментарі на зібраннях
На зібраннях християнського збору ми отримуємо чимало нагод прилюдно виражати свою віру. Одна з таких можливостей — відповідати на запитання. А якими мають бути наші коментарі? Вони повинні свідчити про наше бажання благословляти Єгову, тобто говорити про нього добре. Саме це робив «на зборах» псалмоспівець Давид (Пс. 26:12). Опріч того, своїми коментарями ми повинні підбадьорювати співвіруючих та заохочувати їх «до любови й до добрих учинків», як і заклика́в нас апостол Павло (Євр. 10:23—25). Досягти цього можна завдяки попередньому опрацюванню матеріалу, який буде розглядатися.
Коли тебе запрошують висловитися, роби це просто, чітко й лаконічно. Не переповідай цілого абзацу, обмежуйся обговоренням тільки однієї думки. Якщо ти даси лише часткову відповідь, інші матимуть нагоду її доповнити. Твій коментар особливо цінний, коли висвітлює головну думку наведених, але не процитованих віршів. Намагайся при цьому підкреслити ту частину вірша, яка безпосередньо пов’язана з обговорюваною думкою. Навчись коментувати своїми словами, не зачитуй відповіді прямо з абзацу. Не засмучуйся, якщо коментар виходить не зовсім таким, як ти хотів. Таке час від часу трапляється із кожним.
Отже, знати, як відповісти,— це, як бачиш, не лише знати саму відповідь. Тут потрібно проникливості. Проте як же радісно, коли відповідь виходить з твого серця і зворушує серця́ інших! (Прип. 15:23).