Збереження миру і чистоти у зборі

ЩОРОКУ, згідно з біблійним пророцтвом, тисячі людей стікаються до дому Єгови, щоб поклонятись йому в правді (Мих. 4:1, 2). Як же ми раді вітати цих людей у зборі Бога! (Дії 20:28). Вони цінують можливість служити Єгові разом з нами і насолоджуватись чистотою і мирними стосунками — нашим духовним раєм. Божий святий дух та мудрі настанови з Біблії допомагають нам зберігати мир і чистоту в зборі (Пс. 119:105; Зах. 4:6).

² Застосовуючи біблійні принципи, ми одягаємося «в нову особистість» (Кол. 3:10). Ми не зосереджуємось на дріб’язкових непорозуміннях та розбіжностях у поглядах. Переймаючи на все погляд Єгови, ми уникаємо світського впливу, що спричиняє поділення, і співпрацюємо в єдності як міжнародне братство (Дії 10:34, 35).

³ Проте іноді виникають труднощі, які впливають на мир і єдність у зборі. Чому так стається? Здебільшого тому, що хтось не застосовує біблійних принципів. Кожному з нас все ще доводиться боротися з недосконалістю, адже усі ми грішні (1 Ів. 1:10). Християнин може зробити хибний крок, який негативно відіб’ється на моральній або духовній чистоті збору. Ми можемо образити кого-небудь необдуманим словом чи вчинком. Буває, що ми самі спотикаємося через те, що́ сказав або зробив одновірець (Рим. 3:23). Як нам поводитися у таких ситуаціях?

⁴ Єгова з любов’ю бере до уваги всі ці обставини. У своєму Слові він радить, що робити, коли виникають такі труднощі. Також підтримку можна отримати від дбайливих духовних пастирів, тобто старійшин. Застосовуючи їхні поради, які ґрунтуються на Біблії, ми відновимо добрі взаємини з одновірцями й матимемо схвалення Єгови. Якщо через якусь провину ми отримали повчання чи докір, то сприймаймо таке виправлення як вияв любові нашого небесного Батька (Присл. 3:11, 12; Євр. 12:6).

ЯК ЗАЛАГОДЖУВАТИ ДРІБ’ЯЗКОВІ НЕПОРОЗУМІННЯ

⁵ Інколи між братами і сестрами у зборі виникають розбіжності в поглядах або незначні суперечки, які слід відразу вирішувати в дусі братерської любові (Еф. 4:26; Філ. 2:2—4; Кол. 3:12—14). Ймовірно, ти побачиш, що стосунки з одновірцем можна залагодити, коли прислухатись до поради апостола Петра: «Всім серцем любіть одне одного, бо любов покриває безліч гріхів» (1 Пет. 4:8). У Біблії також сказано: «Всі ми часто спотикаємось» (Як. 3:2). Ми зможемо прощати і забувати незначні образи, якщо будемо застосовувати Золоте правило (Матв. 6:14, 15; 7:12).

⁶ Якщо ти помітив, що словом чи вчинком образив одновірця, вияви ініціативу і без зволікань примирися з ним. Пам’ятай, що ця проблема впливає на твої взаємини з Єговою. Ісус радив своїм учням: «Коли ж ти принесеш дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиш дар перед жертовником. Спочатку піди примирися з братом, а тоді повернись і принеси свій дар» (Матв. 5:23, 24). Можливо, між вами сталося непорозуміння, тоді необхідно відверто поспілкуватися. Щирий обмін думками між усіма членами збору значною мірою запобігатиме непорозумінням і допомагатиме вирішувати проблеми, спричинені нашою недосконалістю.

КОЛИ НЕОБХІДНО ДАТИ БІБЛІЙНУ ПОРАДУ

⁷ Часом наглядачам треба дати віснику пораду, щоб виправити його неправильне мислення. Це не завжди легко. Ось що написав апостол Павло християнам у Галатії: «Брати, навіть якщо людина ступить на хибний шлях і не усвідомить цього, ви, духовно зрілі, намагайтесь виправити її в дусі лагідності» (Гал. 6:1).

⁸ Піклуючись про отару, наглядачі захищають збір від багатьох духовних небезпек та запобігають серйозним проблемам. Старійшини повинні намагатися служити збору так, щоб це узгоджувалось з обіцянкою Єгови, яку він дав через Ісаю: «Кожен з них буде як укриття від вітру і сховок від зливи, як водні потоки в безводному краї, як тінь великої скелі на пересохлій землі» (Ісаї 32:2).

МАТИ НА ЗАМІТЦІ ТИХ, ХТО ПОВОДИТЬСЯ НЕГІДНО

⁹ Апостол Павло попереджав, що певні особи можуть негативно впливати на християнський збір. Він писав: «Повчаємо вас... щоб ви сторонилися кожного брата, який поводиться негідно, всупереч традиції, яку ви перейняли від нас». Потім Павло детальніше пояснив свої слова: «Коли хтось не слухається того, що ми написали в цьому листі, майте такого на замітці й перестаньте спілкуватися з ним, аби він засоромився. Проте не дивіться на нього як на ворога, а продовжуйте наставляти як брата» (2 Фес. 3:6, 14, 15).

¹⁰ Іноді людина не чинить тяжкого гріха, за який її могли б вилучити зі збору, проте вона виявляє кричущу зневагу до Божих норм, яких повинні дотримуватися християни. Наприклад, вона може бути вкрай ледачою, критично ставитися до всього, не дотримуватися фізичної чистоти або мати звичку постійно «втручатися в те, що [її] не стосується» (2 Фес. 3:11). Це можуть бути і ті, хто намагається підступно наживатися за рахунок інших, або ті, хто віддається явно неприйнятним розвагам. Така негідна поведінка є небезпечною, бо може негативно вплинути на збір чи поширитися серед інших християн.

¹¹ Спершу старійшини спробують допомогти такому віснику, давши біблійну пораду. Однак якщо після неодноразових настанов він продовжує зневажати біблійні принципи, то в зборі можуть виголосити застережливу промову. Старійшини, виявляючи розважливість, визначать, чи дійсно ситуація настільки серйозна і турбує інших, що вимагає такої промови. У цій промові брат дасть певні поради щодо негідної поведінки, не вказуючи ім’я особи, яка так поводиться. Тож усі, хто знає про згадану в промові ситуацію, обмежать спілкування з цим християнином, хоча й далі обговорюватимуть з ним духовні теми, «наставля[ючи] як брата».

¹² Тверда позиція вірних християн, скоріш за все, засоромить таку особу і спонукатиме до змін. Коли стане очевидним, що ця людина покинула негідну поведінку, то більше не потрібно буде мати її на замітці.

ЯКЩО ВЧИНЕНО СЕРЙОЗНУ ПРОВИНУ

¹³ Наша готовність не зосереджуватись на образах і пробачати їх не означає, що ми байдужі до гріхів чи схвалюємо їх. Неправильно всі провини виправдовувати успадкованою недосконалістю чи закривати на них очі (Лев. 19:17; Пс. 141:5). Із Закон-угоди чітко видно, що деякі гріхи є серйознішими, ніж інші. Такого ж погляду дотримуються і християни сьогодні (1 Ів. 5:16, 17).

¹⁴ Ісус детально описав, як розв’язувати серйозні проблеми між одновірцями. Ось на які кроки він вказав: «Якщо твій брат учинить гріх, [1] піди і віч-на-віч вияви йому, що він зробив не так. Коли він послухається, ти здобув свого брата, а коли не послухається, [2] візьми з собою ще одного чи двох, щоб підтвердити кожну справу свідченням двох чи трьох свідків. Якщо він не послухається їх, [3] скажи збору. Якщо ж і збору не послухається, нехай він буде для тебе як людина з іншого народу і як збирач податків» (Матв. 18:15—17).

¹⁵ Приклад з Матвія 18:23—35, який Ісус навів потім, показує, що один з гріхів, про котрі йдеться в Матвія 18:15—17, може стосуватися фінансових чи майнових справ, скажімо несплати боргу чи шахрайства. Це також може бути наклеп, який псує чиюсь репутацію.

¹⁶ Якщо ти маєш вагомі підстави вважати, що хтось у зборі вчинив проти тебе один з таких гріхів, не поспішай звертатися до старійшин з проханням заступитись за тебе. Як радив Ісус, поговори спочатку з тією людиною. Спробуй залагодити проблему з нею віч-на-віч, без втручання інших. Візьми до уваги, що Ісус не казав тільки раз піти до одновірця і виявити йому, що він зробив не так. Отже, коли кривдник не визнає помилки і не просить пробачення, було б добре через деякий час знову порозмовляти з ним. Якщо після цього проблема вирішиться, той, хто згрішив, безсумнівно, буде вдячним, що ти не розповів про його гріх і не зіпсував його репутації у зборі. Таким чином ти «здобу[деш] свого брата».

¹⁷ Коли кривдник визнає́ провину, просить пробачення і докладає зусиль, щоб виправити ситуацію, то не потрібно робити наступних кроків. Хоча це був серйозний гріх, ті, кого стосується дана справа, змогли вирішити її між собою.

¹⁸ Якщо тобі не вдалося здобути брата, виявивши його провину віч-на-віч, ти можеш, як сказав Ісус, взяти «з собою ще одного чи двох» і знову з ним поговорити. Ті, кого ти візьмеш із собою, також повинні прагнути здобути свого брата. Найліпше, щоб це були очевидці гріха, у якому його звинувачують, а якщо таких немає, то запроси на розмову одну чи дві особи. Вони, можливо, мають досвід у вирішенні подібних справ і зможуть визначити, чи справді твої звинувачення обґрунтовані. Якщо за свідків ти запросиш старійшин, то вони не представлятимуть збір, оскільки рада старійшин не уповноважила їх розглядати цю справу.

¹⁹ Якщо справа не вирішується після неодноразових розмов — як віч-на-віч з кривдником, так і в присутності однієї чи двох осіб — і ти не можеш залишити все, як є, то розкажи про це наглядачам свого збору. Пам’ятай, що вони прагнуть зберігати мир і чистоту у зборі. Залиш цю проблему в їхніх руках і покладись на Єгову. Ніколи не допускай, щоб чиїсь учинки стали для тебе спотиканням або позбавили тебе радості в служінні Єгові (Пс. 119:165).

²⁰ Пастирі отари ретельно дослідять справу. І якщо виявиться, що та особа дійсно вчинила серйозний гріх проти тебе, але не бажає розкаятись і в розумних межах відшкодувати збитки, то комітету з кількох наглядачів, можливо, доведеться вилучити грішника зі збору. Так вони захистять отару і збережуть чистоту збору (Матв. 18:17).

РОЗГЛЯД СЕРЙОЗНИХ ПОРУШЕНЬ БІБЛІЙНИХ НОРМ

²¹ Однак якщо йдеться про такі серйозні гріхи, як статева розпуста, перелюб, гомосексуалізм, богозневажні слова, відступництво, ідолопоклонство тощо, тоді не достатньо лише того, щоб скривджена особа пробачила гріх (1 Кор. 6:9, 10; Гал. 5:19—21). Оскільки вищезгадані вчинки загрожують духовній і моральній чистоті збору, про них слід повідомляти старійшинам, і вони розглянуть справу (1 Кор. 5:6; Як. 5:14, 15). Дехто може звернутись до старійшин, щоб розповісти про власний гріх або про гріх іншої особи (Лев. 5:1; Як. 5:16). Хоч би як старійшини дізналися про серйозний гріх охрещеного Свідка, двоє з них спочатку дослідять справу. Переконавшись, що інформація достовірна та існують докази того, що було вчинено серйозний гріх, рада старійшин призначить для розгляду справи судовий комітет з принаймні трьох старійшин.

²² Пильно доглядаючи отару, старійшини прагнуть захистити її від усього, що могло б завдати їй духовної шкоди. Також вони стараються вміло послуговуватись Божим Словом, щоб докоряти тим, хто провинився, і допомагати їм відновити духовне здоров’я (Юди 21—23). Це узгоджується з настановами, які апостол Павло дав Тимофію: «З усією серйозністю наказую тобі перед Богом та Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих... докоряй, напучуй, настійно заохочуй і при цьому повною мірою виявляй терпеливість та послуговуйся мистецтвом навчати» (2 Тим. 4:1, 2). Хоча для цього може знадобитися багато часу, але це частина важкої праці старійшин. Збір цінує їхні зусилля і вважає їх «гідн[ими] подвійної шани» (1 Тим. 5:17).

²³ Коли доведено, що християнин дійсно вчинив гріх, старійшини насамперед намагатимуться допомогти йому відновити духовне здоров’я. Якщо він щиро кається і старійшинам вдалося йому допомогти, то вони винесуть йому докір наодинці чи перед усіма, хто давав свідчення під час розгляду справи судовим комітетом. Це буде повчанням для грішника, а в інших присутніх вселить благотворний страх (2 Сам. 12:13; 1 Тим. 5:20). Коли віснику виноситься судовий докір, на нього накладають обмеження. Це, можливо, допоможе йому випрямити «стежки для своїх ніг» (Євр. 12:13). Через якийсь час, коли духовне одужання такої особи стає очевидним, обмеження знімають.

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ДОКІР

²⁴ Якщо судовий комітет побачив каяття грішника, але існує ймовірність, що справа стане відомою в зборі чи там, де він живе, або збір має бути обачним у спілкуванні з цим розкаяним грішником, то на зібранні «Християнське життя і служіння» робиться просте оголошення. Воно звучатиме так: «Брату/сестрі [прізвище та ім’я] винесено докір».

ВИКЛЮЧЕННЯ ЗІ ЗБОРУ

²⁵ Іноді людина настільки втягується в грішну поведінку, що вже не реагує на спроби їй допомогти. Можливо, під час розгляду справи судовим комітетом вона не виявляє «вчинк[ів], які свідчать про каяття» (Дії 26:20). Що тоді робити? Потрібно виключити нерозкаяного грішника зі збору, позбавивши його можливості спілкуватися з чистим народом Єгови. Так припиниться поганий вплив на збір, буде збережено його моральну й духовну чистоту і захищено добре ім’я (Повт. 21:20, 21; 22:23, 24). Дізнавшись про ганебну поведінку особи, яка належала до коринфського збору, апостол Павло наказав старійшинам: «Передайте такого чоловіка Сатані... щоб... був збережений дух збору» (1 Кор. 5:5, 11—13). Павло теж писав про виключення інших осіб у першому столітті, які повстали проти правди (1 Тим. 1:20).

²⁶ Судовий комітет, вирішивши виключити нерозкаяну особу зі збору, чітко вкаже їй на біблійні підстави такого кроку. Також старійшини скажуть цій особі, що вона має можливість подати апеляцію, якщо вважає, що під час розгляду справи було допущено серйозну помилку. Для цього їй слід написати листа, чітко виклавши причини апеляції. Відтоді в неї є сім днів, щоб подати апеляцію. Отримавши апеляційного листа, рада старійшин зв’яжеться з районним наглядачем, і він призначить кваліфікованих старійшин в апеляційний комітет, який перегляне справу. Ці старійшини постараються провести апеляційний розгляд протягом тижня після отримання листа. Якщо подано апеляцію, то оголошення про виключення зі збору треба відкласти. У цей час на того, хто згрішив, накладають обмеження: він не може давати коментарі, молитися на зібраннях чи виконувати особливі обов’язки в служінні.

²⁷ Можливість подати апеляцію є виявом доброти до грішника і дає йому нагоду ще раз висловити свою думку. Якщо грішник свідомо не приходить на апеляційний розгляд справи, то після розсудливих спроб зв’язатись з ним буде оголошено про його виключення.

²⁸ Якщо грішник не бажає подавати апеляцію, то судовий комітет наголосить на необхідності покаятись і пояснить йому, які кроки слід зробити, щоб у майбутньому бути поновленим у зборі. Так старійшини виявлять турботу і доброту, сподіваючись, що грішник зміниться і згодом повернеться до організації Єгови (2 Кор. 2:6, 7).

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ ЗІ ЗБОРУ

²⁹ Коли нерозкаяного грішника виключають зі збору, про це робиться коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є Свідком Єгови». Для вірних християн таке оголошення буде пересторогою, що їм слід перестати спілкуватися з цією особою (1 Кор. 5:11).

ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ЗБОРУ

³⁰ Вислів «відречення від збору» вживається тоді, коли охрещений Свідок сам зрікається своєї християнської позиції, заявляючи, що більше не хоче, аби його вважали Свідком Єгови. Також вісник може відректися від християнського збору своїми вчинками, наприклад вступаючи у світську організацію, цілі якої суперечать біблійним вченням і яку засуджує Єгова (Ісаї 2:4; Об’яв. 19:17—21).

³¹ Ось що написав апостол Іван про своїх сучасників, які зреклися християнської віри: «Вони були серед нас, але покинули нас, оскільки не були такими, як ми. Якби вони були такими, як ми, то залишилися б з нами» (1 Ів. 2:19).

³² Коли людина сама відреклася від збору, то її ситуація в очах Єгови зовсім відрізняється від ситуації неактивного християнина, що перестав брати участь у проповідницькому служінні. Вісник може стати неактивним через те, що занедбав регулярне вивчення Божого Слова. А хтось втрачає ревність у служінні Єгові через якісь особисті проблеми чи переслідування. Старійшини та інші члени збору й далі надаватимуть такому неактивному християнину належну духовну допомогу (Рим. 15:1; 1 Фес. 5:14; Євр. 12:12).

³³ Однак якщо християнин сам відрікся від збору, тоді на зібранні робиться наступне коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є Свідком Єгови». До такої особи ставляться так само, як до виключеного.

ПОНОВЛЕННЯ

³⁴ Виключеного або того, хто відрікся від збору, можуть поновити, якщо його каяття є очевидним і протягом певного часу він показує, що полишив гріховну поведінку. Така особа повинна прагнути мати добрі взаємини з Єговою. Щоб вона довела щирість свого каяття, старійшини відведуть достатньо часу. Залежно від обставин, для цього може знадобитися багато місяців, рік, а то й більше. Коли рада старійшин отримує від когось лист з проханням про поновлення, то комітет поновлення порозмовляє з цією особою. Цей комітет визначить, чи вчинки особи «свідчать про каяття», і вирішить, чи її вже можна поновити (Дії 26:20).

³⁵ Якщо з проханням про поновлення звертається виключений з іншого збору, комітет поновлення місцевого збору зустрінеться з ним і розгляне його прохання. Якщо члени комітету поновлення місцевого збору вважають, що особу треба поновити, вони передадуть свою рекомендацію раді старійшин збору, в якому раніше розглядалася ця справа. Обидва комітети співпрацюватимуть, щоб зібрати всі факти і винести справедливе рішення. Однак рішення про поновлення приймає комітет поновлення збору, в якому раніше розглядалася ця справа.

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ

³⁶ Якщо комітет поновлення переконався, що виключена особа або особа, що відреклася від збору, щиро кається і її треба поновити, то в зборі, в якому раніше розглядалася ця справа, робиться оголошення про поновлення. Якщо ж вона перейшла в інший збір, то в ньому теж робиться таке оголошення. Воно має бути простим: «[Ім’я та прізвище] знову є Свідком Єгови».

ЯКЩО ГРІХ СКОЄНО НЕПОВНОЛІТНІМ ОХРЕЩЕНИМ ВІСНИКОМ

³⁷ Про серйозні провини охрещених дітей слід повідомляти старійшинам. Коли старійшини розглядатимуть справу про серйозні гріхи неповнолітнього, бажано, щоб були присутні його охрещені батьки. Було б добре, щоб батьки співпрацювали з судовим комітетом і не намагались огородити своїх дітей від необхідних дисциплінарних заходів. Як і у випадку з дорослими, судовий комітет старатиметься виправити того, хто провинився, і допомогти одужати духовно. Проте якщо неповнолітній вісник не кається, його треба виключити зі збору.

ЯКЩО ГРІХ СКОЄНО НЕОХРЕЩЕНИМ ВІСНИКОМ

³⁸ А що робити, коли серйозний гріх вчиняє неохрещений вісник? Оскільки така особа не є охрещеним Свідком, то її не можна виключити зі збору. Можливо, вона не до кінця розуміє біблійні вимоги і сердечна порада допоможе їй випрямити «стежки для своїх ніг» (Євр. 12:13).

³⁹ Якщо неохрещений вісник не виявляє каяття після того, як двоє старійшин зустрілися з ним і постаралися йому допомогти, то слід повідомити про це збір. Робиться коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є неохрещеним вісником». Після цього збір буде ставитись до такої людини, як до світської. І, хоча вона не є виключеною зі збору, християнам слід бути обережними у спілкуванні з нею (1 Кор. 15:33). Від цієї особи не буде прийматися звіт про служіння.

⁴⁰ Але з часом особа, яка перестала бути неохрещеним вісником, може захотіти знову стати вісником. У такому разі двоє старійшин зустрінуться з нею і з’ясують, який духовний поступ вона зробила. Якщо вона відповідатиме вимогам до неохрещеного вісника, у зборі оголосять наступне: «[Ім’я та прізвище] знову є неохрещеним вісником».

ЄГОВА БЛАГОСЛОВЛЯЄ МИРНЕ ТА ЧИСТЕ ПОКЛОНІННЯ

⁴¹ Усі, хто нині належить до збору Бога, насолоджуються рясними духовними благословеннями, які Єгова зливає на свій народ. Ми маємо доступ до соковитих духовних пасовищ і відсвіжної води правди. Завдяки теократичному устрою під проводом Христа ми також відчуваємо турботу і захист Єгови (Пс. 23; Ісаї 32:1, 2). У ці неспокійні останні дні ми почуваємось безпечно, оскільки живемо в духовному раю.

⁴² Зберігаючи мир і чистоту у зборі, ми й далі даємо світити світлу правди про Царство (Матв. 5:16; Як. 3:18). У майбутньому ми з радістю спостерігатимемо за тим, як завдяки благословенню Єгови ще більше людей пізнають Його і приєднаються до нас у виконанні його волі.