ТРАДИЦІЯ

Інформація, вчення і звичаї, які передаються з покоління в покоління та формують мислення і поведінку людей. Грецьке слово пара́досіс (букв. «те, що передане поруч») означає «те, що передається з уст в уста чи письмово» (1Кр 11:2). У Грецьких Писаннях це слово іноді пов’язується з хорошими, доречними традиціями, які були частиною правдивого поклоніння. Також воно може стосуватися хибних традицій або традицій, яких дотримувалися так, що це приносило шкоду і робило їх неприйнятними.

Впродовж століть у євреїв з’явилося чимало традицій. Деякі з них стосувалися того, як вони одягались, як святкували весілля і ховали померлих (Ів 2:1, 2; 19:40). Крім того, в I ст. н. е. існували традиції, пов’язані з поклонінням Богу, наприклад, використання вина під час пасхальної вечері та святкування повторного присвячення храму (Лк 22:14—18; Ів 10:22). Ісус та апостоли не мали нічого проти цих звичаїв, хоча знали, що Закон не вимагав дотримуватися їх. З появою синагог у євреїв з’явилася традиція збиратися в них щосуботи для поклоніння Богові. За словами Луки, Ісус теж відвідував синагогу «за своїм звичаєм» (Лк 4:16).

Традиції, які Єгова не схвалював. Юдейські релігійні провідники доповнили писане Боже Слово багатьма усними традиціями, які вони вважали невід’ємною частиною правдивого поклоніння. Перед тим як стати християнином, Павло (Савл) був фарисеєм, який з особливою ревністю дотримувався традицій юдаїзму. Серед них, очевидно, були як прийнятні, так і неприйнятні. Сприймаючи «людські заповіді» як Божі вчення, він почав переслідувати християн (Мт 15:9). Юдеї твердо дотримувались «традицій своїх прабатьків» та не їли, поки не вимиють рук по лікті (Мр 7:3). Це було не просто дотримання правил гігієни, а виконання ритуалу, який нібито мав релігійне значення. (Див. МИТТЯ РУК.) Ісус сказав, що у фарисеїв не було підстав засуджувати його учнів за те, що вони не виконували цієї та інших непотрібних «людських заповідей» (Мт 15:1, 2, 7—11; Мр 7:4—8; Іс 29:13). Більш того, заради своєї традиції проголошувати щось корваном (тобто даром, присвяченим Богові) релігійні провідники порушували заповіді Бога і так позбавляли сили Боже Слово (Вх 20:12; 21:17; Мт 15:3—6; Мр 7:9—15; див. КОРВАН).

Навчаючи інших, ні Ісус, ні його учні ніколи не брали за основу усних традицій юдеїв, натомість вони завжди цитували писане Боже Слово (Мт 4:4—10; Рм 15:4; 2Тм 3:15—17). Ті, хто продовжував дотримуватися небіблійних юдейських традицій вже після заснування християнського збору, по суті, вели «марний спосіб життя», який за традицією «перейняли від прабатьків [грец. патропарадо́ту; озн. «передане від батьків»]» (1Пт 1:18). Ставши християнами, ці юдеї відмовилися від таких традицій. Коли деякі фальшиві вчителі в Колоссах почали стверджувати, що ці традиції важливі в поклонінні Богу, Павло заохотив одновірців остерігатися «філософії чи оманливих й пустих ідей, що ґрунтуються на людських традиціях». Очевидно, він мав на увазі передусім традиції юдаїзму (Кл 2:8, 13—17).

Християнські традиції. Якщо розглядати традицію як те, що передається усно чи за допомогою власного прикладу, то інформацію, яку апостол Павло отримав безпосередньо від Ісуса, можна було вважати доречною християнською традицією і передавати її християнським зборам. Це могло стосуватись, наприклад, відзначення Господньої вечері (1Кр 11:2, 23). Вчення апостолів та їхній власний приклад стали традицією, яку схвалював Бог. Скажімо, Павло, який невтомно працював своїми руками, щоб фінансово не обтяжувати братів (Дії 18:3; 20:34; 1Кр 9:15; 1Фс 2:9), міг зі свободою мови радити християнам у Фессалоніках, щоб вони «сторонилися кожного брата, який поводиться негідно, всупереч традиції [грец. пара́досін]», яку вони отримали. Той, хто не хотів працювати, не наслідував доброго прикладу, чи традиції, апостолів (2Фс 3:6—11).

Чисті та неопоганені традиції, які відігравали важливу роль у поклонінні Богові, з часом стали частиною натхнених Писань. Якби залишені Ісусом та апостолами цінні традиції і настанови передавалися усно, то з плином часу вони могли би бути спотворені. Тому заради майбутніх поколінь християн вони були точно записані в Біблії (Ів 20:30, 31; Об 22:18).