Усний закон. Чому його було записано?

ЧОМУ багато євреїв у першому сторіччі не визнали Ісуса Месією? Один свідок повідомляє: «Коли Він [Ісус] прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: «Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?» (Матвія 21:23). На їхню думку Всемогутній дав був єврейському народу Тору (Закон), і вона надавала певним чоловікам Божу владу. Чи Ісус мав таку владу?

Ісус виявляв найбільшу пошану до Тори й до тих, кого вона наділяла справжньою владою (Матвія 5:17—20; Луки 5:14; 17:14). Але він часто засуджував тих, хто порушував Божі заповіді (Матвія 15:3—9; 23:2—28). Такі чоловіки дотримувалися традицій, що стали відомі як усний закон. Ісус відхилив владу традицій. У результаті багато людей відкинули його як Месію. Вони вірили, що Божу підтримку може мати лише той, хто підтримує традиції авторитетних осіб.

Звідки взяв свій початок усний закон? Як дійшло до того, що євреї почали вважати його авторитетом, рівним писаному Закону, увічненому у Святому Письмі? І якщо він мав бути усним законом, чому його зрештою записали?

Звідки походять традиції?

У 1513 до н. е. ізраїльтяни уклали угоду з Богом Єговою біля гори Сінаю. Вони отримали статути цієї угоди через Мойсея (Вихід 24:3). Дотримуючись цих настанов, вони могли ‘бути такими святими, як їхній Бог’, Єгова (Левит 11:44). Під Закон-угодою в поклоніння Єгові входили жертви, котрі приносили призначені священики. Єрусалимський храм мав зрештою стати головним місцем поклоніння (Повторення Закону 12:5—7; 2 Хронік 6:4—6).

Мойсеїв Закон накреслив загальну структуру поклоніння ізраїльського народу Єгові. А втім, деякі подробиці не були чітко виражені. Приміром, Закон забороняв працювати в суботу, але він не проводив чіткої межі між працею та іншими заняттями (Вихід 20:10).

Якби Єгова вважав це за слушне, то міг би дати детальні правила, що охоплювали б кожне можливе питання. Але він створив людей, наділивши їх сумлінням, дав їм можливість виявляти ініціативу в служінні йому й мати в межах його законів певну міру свободи. Закон передбачав, щоб судові справи проводили священики, левити й судді (Повторення Закону 17:8—11). У міру збільшення кількості справ було встановлено певні прецеденти, і, безсумнівно, декотрі з них передавалися з покоління в покоління. Також передавалися від батька синові методи виконання священицьких обов’язків у храмі Єгови. Із збільшенням спільного досвіду народу збільшувалися теж його традиції.

Проте в основі поклоніння ізраїльтян залишався писаний Закон, який отримав Мойсей. У Вихід 24:3, 4 говориться: «Прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: «Усе, про що говорив Господь, зробимо!» І написав Мойсей всі Господні слова». Бог уклав свою угоду з ізраїльтянами на основі цих писаних заповідей (Вихід 34:27). Говорячи по суті, Святе Письмо ніде не згадує про існування усного закону.

«Хто Тобі владу цю дав?»

Основну релігійну владу й право навчати Мойсеїв Закон недвозначно дав священикам, нащадкам Аарона (Левит 10:8—11; Повторення Закону 24:8; 2 Хронік 26:16—20; Малахії 2:7). А втім, минули сторіччя й деякі священики стали невірними та зіпсованими (1 Самуїла 2:12—17, 22—29; Єремії 5:31; Малахії 2:8, 9). За доби грецького панування багато священиків пішли на компроміс у релігійних питаннях. У другому сторіччі до н. е. фарисеї — нова група в юдаїзмі, котра виявляла недовір’я до священства,— почали встановлювати традиції, завдяки чому проста людина могла вважати себе такою ж святою, як і священик. Багатьом сподобались традиції, але це був неприйнятний додаток до Закону (Повторення Закону 4:2; 13:1).

Фарисеї стали новими знавцями Закону, виконуючи працю, якої, на їхню думку, не виконували священики. Оскільки Мойсеїв Закон не допускав їх до влади, вони опрацювали нові методи тлумачення Писання через загадкові посилання та інші методи, які, здавалося б, підтверджували їхні поглядиa. Будучи головними доглядачами й прихильниками цих традицій, вони заклали нове підґрунтя влади в Ізраїлі. У першому сторіччі н. е. фарисеї стали панівною силою в юдаїзмі.

У міру того як фарисеї збирали усні традиції та розшукували підстави з Писання, аби запроваджувати більше своїх традицій, вони побачили потребу зробити свою діяльність вагомішою. Народилося поняття про походження цих традицій. Рабини почали навчати: «Мойсей отримав Тору на Сінаї і передав її Ісусу Навину, Ісус Навин передав старійшинам, а старійшини — пророкам. Пророки ж передали її чоловікам великих зборів» (Авот 1:1, Мішна).

Говорячи, що «Мойсей отримав Тору», рабини посилалися не тільки на писані Закони, але й на всі свої усні традиції. Вони твердили, що ці традиції, створені й опрацьовані людьми, Мойсей отримав від Бога при Сінаї. Також вони навчали, що Бог не дав людям права заповнювати прогалини, але усно визначив те, що оминув писаний Закон. За їхніми словами, від Мойсея цей усний закон був переданий не священикам, але іншим провідникам. Фарисеї заявляли, що саме вони є природними спадкоємцями цього «нерозривного» ланцюга влади.

Закон у кризі — нове вирішення

Ісус, чию дану Богом владу заперечували єврейські релігійні провідники, передрік знищення храму (Матвія 23:37—24:2). Після того як 70 року н. е. римляни знищили храм, вимоги Мойсеєвого Закону стосовно жертв і священицького служіння вже більше не могли задовольнятися. Бог був уклав нову угоду на основі Ісусової викупної жертви (Луки 22:20). Дія Мойсеєвої Закон-угоди закінчилась (Євреїв 8:7—13).

Замість вважати ці події доказом того, що Ісус є Месією, фарисеї знайшли інше вирішення. Вони вже присвоїли велику частину влади священства. Оскільки храм був знищений, вони могли зробити крок вперед. Центром реорганізованого синедріону — єврейського високого суду — стала рабинська академія в Явне. Юдаїзм був повністю реконструйований під керівництвом Йоганана бен Заккая і Гамаліїла II в Явне. Служби в синагозі, які виконували рабини, заступили поклоніння в храмі, за котре відповідали священики. Замість жертвоприношень, зокрема в день Окуплення, промовлялися молитви. Фарисеї пояснювали, що в усному законі, який Мойсей отримав біля Сінаю, це вже передбачалося та створювалися умови для цього.

Рабинські академії набули більш видатного становища. В їхню головну програму входили інтенсивні обговорення, запам’ятовування й застосування усного закону. Перед тим основа усного закону пов’язувалася з поясненням Писань — Мідрашем. Але тепер почали викладати та окремо упорядковувати дедалі численніші традиції, що постійно нагромаджувалися. Кожне правило усного закону спростили до коротких, легкозасвоюваних фраз, які часто клали на музику.

Навіщо записувати усний закон?

Велике число рабинських академій та чимраз більша кількість правил створили нову проблему. Учений рабин Ейден Штайнзальц пояснює: «Кожен учитель мав свій метод і висловлював свої усні правила на власний спосіб... Вже не вистачало знати вчення свого наставника, від студента також вимагалося, щоб він самотужки ознайомлювався з працями інших учених... Отже, через «вибух знання» студенти були змушені заучувати величезну кількість матеріалу. Серед моря невпорядкованої інформації пам’ять студента випробовувалася до краю.

У другому сторіччі н. е. юдейське повстання проти Риму, очолюване Бар-Кохбою, довело до сильного гоніння учених рабинів. Аківа — найголовніший рабин, який підтримував Бар-Кохбу,— а також багато інших провідних учених були вбиті. Рабини побоювалися, що повторне гоніння може загрожувати самому існуванню їхнього усного закону. Вони вважали, що традиції найліпше передаються словом уст від наставника учневі, але ці мінливі обставини довели до більшого старання створити організовану структуру, аби зберегти вчення мудреців, щоб ці вчення не пішли у вічне забуття.

Під час наступної доби відносного миру з Римом Юда Єгуда Ганасі, який був провідним рабином під кінець другого й на початку третього сторіччя н. е., скликав багатьох учених і зібрав величезну кількість усних традицій в упорядковану систему, яка складається з шістьох Розділів, кожен поділений на менші трактати — усього 63. Ця праця стала відомою як Мішна. Єфрем Урбах, авторитетний фахівець з усного закону, говорить: «Мішна... отримала таке визнання й такий авторитет, що їх не отримала жодна інша книга, за винятком самої Тори». Месія відкинутий, храм лежить у руїнах, але усний закон збережений на письмі у вигляді Мішни — юдаїзм вступив у нову добу.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Чому багато євреїв відкинули Ісусову владу?