Збагачуйся Добрими Ділами

“Наказуй їх . . . добре робити, збагачуватись добрими ділами, бути охочими й щедрими, скарбуючи цим собі добру основину в будучині, щоб приняти життя, що є справдішним життям.”— 1 Тим. 6:17—19. Поп. Стан. Вер.

1. Як від самого початку Бог старається про чоловіка?

ЄГОВА Бог чудово старається о запаси живности. Він постаравсь для людства про все, що йому потрібне. Від самого почину, коли Він сотворив Адама й Еву й поставив їх в Едені, Він постаравсь для них про прекрасний дім в раю. І Він зробив більше чим це. Бог не сотворив свого першого розумного сотворіння, щоб воно полювало за поживою для піддержки життя. Ні, Він постаравсь за всі живности для нього. “І сказав Бог: Оце ж дав я вам усяке зело з насіннями, яке ні росте на землі, та й усяке дерево, що має в собі плід родющий насіння; це нехай вам на харч.” (1 Мойс. 1:29, А.С.В.) Все це становило достаточний запас поживности для них. Але навіть потім, як перша пара согрішила через нарушення овочу з єдиного заказаного дерева, яке було заборонене, щоб спробувати їх послушенство, то й тоді Господь постарався для них за одежу. “І Бог Єгова зробив для Адама і його жени покривало зо шкір, і одягнув їх.”— 1 Мойс. 3:21, А.С.В.

2. Із сповненням яких бажань сотворіння повинні бути вдоволені?

² Від того часу через майже шість тисяч літ чоловік потребував оцих трьох річей: дому, харчу й одягу,— щоб далі провадити своє нормальне існування в життю. З цим він мав бути вдоволеним. “Нічого бо не внесли ми у світ, то й певно, що нічого не можемо винести. Маючи ж їжу й одежу, цим вдовольні будьмо.” (1 Тим. 6:7, 8) Давид, який був угодником Божим, заявив, як Єгова щедро старався про кожне Його сотворіння; не тільки про чоловіка, даючи йому всі потрібні річи, але й про кожне інше живе сотворіння: птиці, риби і звіря польові. Всемогучий Бог доглядає й дбає за все, що Він сотворить. “Очі всіх на тебе сполягають, і ти даєш їм свого часу поживу їх. Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає.”— Псальма 145:15, 16, А.С.В.

3. Чи достарчення потреб чоловіка значить, що він мав остатися бездільним? Чому?

³ Стараючись про всі конечні річи в подостатку, Бог не сотворив чоловіка неробою, так щоб він міг сказати: “Я не маю нічого до роботи.” Ні, Бог дав заняття чоловіку від часу його сотворення, коли Він поставив його в городі “порати його і доглядати.” (1 Мойс. 2:15) Так і річ буде матись у новім світі. Але коли чоловік пішов проти Божого закону, тоді Він сказав: “Проклята земля ради тебе; по всі дні життя твойого харчувати мешся в поті чола твойого.” (1 Мойс. 3:17, А.С.В.) Хоч Бог сотворив чоловіка трохи меншим від ангелів і окоронував його славою й честю, за це Єгова поручив йому доглядати ті річи на землі. Все Він положив під ноги чоловіка. “Нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким звірєм, і над усяким гадом, що лазить по землі.” (1 Мойс. 1:26) Чоловік уживав звірів у виправі землі для сіяння і наводнення й для плекання поживи. Але ж це був Єгова, що зпершу постарався про всі ті потрібні річи, і тому ми мусимо бути Йому вдячними за всі ті річи. Ми залежимо від Нього про дощ, сонце, воздух, землю, насіння; і це Він дає нам. Коли Бог зробив чоловіка управителем над звірями й велів йому управляти землю й ліса в цілій їх величности, то Він ніколи не призначив, щоб чоловік був тираном над людьми. Людським управляючим Сувереном і вічним Опікуном мусить бути Єгова. Людське життя залежить тільки від правдивого Бога!

4. Чому нам не бути зажерливими і захланними відносно інших маєтку?

⁴ Чоловік повинен знати, що всі сотворіння, включаючи і самого чоловіка, були сотворені відбивати величність і славу Єгови, Найвисшого у вселенній. Чоловік повинен у потребі вповати на Бога; бо коли він приходить у світ він нічого не має тільки дар життя від Бога, та й нічого він не може узяти з собою, коли відходить. Знаючи це, чому людина має бажати, щоб панувати й контролювати життя і судьбою інших людських сотворінь? Чому бути захланним і посідати самолюбний стан серця? Якщо ми знаємо, що Бог достачає всіх річей для піддержання нашого життя, то чому відбирати ту суть, яку Бог дав іншим людям для їх існування? В цім комерційнім світі більшість з людей посідає дуже мало річей, та й велетні комерційні не хотять, щоб вони мали більше. Ті, що приняли комуністичну кооперацію, не змогли перемогти цей стан і люди далі терплять від браку життєвих конечностей. Чи то під одною системою або другою, яку становили люди, самолюбсто й бажання виринає, щоб панувати. Лучше було б дати нашу посілість бідним чим загарбувати те, що вони мають. Яку бо користь ми маємо, коли рабуємо убогого? Ми напевно не візьмемо її з собою!

5. Чому христіянин повинен бути помічним для вбогого?

⁵ Господь завжди інтересувався і помагав убогим. Христіяни повинні це робити також. Давид знав, що гнобитель убогих не мав ласки від Бога, бо він сказав: “Всі кості мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнійший як він; мізерного і бідолашнього від грабителя його!” (Пс. 35:10, Ам. Перек.) Давидове ціле тіло, самі його кості, викликували хвалення його Творцеві, тому що Бог з любови інтересувався убогими. Знати це, що Єгова схоронить убогих проти гнобителя, сильних, багатих та потужних, то це справді потіха. Добрі люди будуть помагати вбогому. “Хто вбогого тіснить-Творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.” (Прип. 14:31) Бідні люди люблять життя, як і всі інші люди. Чому ж спричиняти їм терпіння і рабувати їх з того, що вони мають?

6. Чому не треба зажерати, і чому це зло так робити?

⁶ Чоловік був сотворений бути вільним і уживати ті многі річи, які Бог сотворив для його добра. Якщо чоловік любить те, що інший посідає, то він не повинен бути захланним. У світі бо є всього подостатком для кожного. Нагромадження земного багатства й посілостей не є найбільшою річю в життю. “Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, ні на раба його, ні на рабиню його, ні на скотину його, ні на осла його, ні на що, що є близнього твого.” (2 Мойс. 20:17) Це не є зло посідати дім, жену, слуг, або скотину; але гріх є бажати посісти те, що хтось має. Людина не повинна уживати своєї сили, або багацтва або впливу, щоб забрати від іншого олюблені його річи. Це є дух старого світа, дух, який Диявол запустив в уми людей. Це самолюбство виросло в серцях людських сотворінь, і вони мають сильне бажання контролювати іншими людьми і зробити, щоб чоловік вповав на другого чоловіка радше чим на Бога Єгову, який достачає всіх річей. Коли Бог так щедро постарався о поживу, одіж і річи потрібні для життя, тоді чому рабувати убогого? Чому не шукати більших річей — життя вічного?

СВІТСЬКА САМОЛЮБНІСТЬ І НЕВДОВОЛЕННЯ

7. Як зорґанізована реліґія показалась бути самолюбною, гноблючою?

⁷ Дух цього світа — самолюбство, яке каже: “Ми не потребуємо Бога!” Будь вони комерціялісти, політикери або реліґіоністи, ці союзники лакомляться на те, що інші посідають. Реліґія старається контролювати політику; так само й комерція. Багатії мають великий вплив на реліґію. Політикери кланяються й скидають капелюхи свої за усміх реліґії. Візьмім найбільшу реліґійну орґанізацію у світі сьогодні, Римо Католицьку Гієрархію. Пригляньтесь їй. Завважте скільки зла вона наробила в імя реліґії; як вона зіпсувала народи; як вона зуміла тримати своїх членів неграмотними; як вона контролювала освіту в многих краях і тримала бідних людей в незнанню; як вона заховала Біблію й палила Біблії так, щоб ця Книжка свободи ніколи не сталась людським Учебником життя. Так, погляньте на світ під її впливом! На її війни! На її тортури в печерах! На її кровопролиття! На її притиснення убогих! Чому вона не дала людям Біблії, щоб вони пізнали правдивого Бога, Його Сина і дороги до життя вічного?

8. Як уряди поступали ради контролі і самовивисшення?

⁸ Тепер погляньте на політичні орґанізації цього світа. Ніхто із них не є вдоволений з своєї власної території або свойого округа впливу. Кожна з них бажає дістати контролю над людьми при помочи урядової системи. Часто вони твердять, що їх уряди мають управителів з Божого права. Цілий намір урядів світа є, щоб контролювати людей і зробити їх залежними від держави радше чим від Бога. Вони хотять, щоб всі люди вірували, що те, що вони мають, приходить до них з доброї ласки диктатора, премієра, президента або політичної партії. Вся ця пропаґанда є плян правительства, щоб зреґіментувати людей і зробити їх цілком залежними від людського способу життя радше чим вповати на Бога Єгову, який сказав що Він старатися ме про всі їх конечности життя: приют, харч і одежу. Держава розказує рільникам скільки пшениці сіяти, кілько свиней зарізати і закопати в землю, скільки кави спалити, коли запаси її за великі для вподоби комерції й політикерів. Вони кидають бараболі у море або нищать їх іншим способом, коли ціни “надто низькі”. Той приріст, який Бог дає землі й скоту овочам і збіжжам, чоловік нищить, щоб угодити державі й комерції. Про вбогих і нуждених вони подбають в їх власний спосіб, якщо вони не помруть до того часу. Чоловік, що із захланости бажає контролювати й обрабувати людей, каже: “Це моє”. Він ніколи не застановляється й на хвилю, що це Бог, Творець неба й землі й всіх плодів її, постаравсь, о ті річи для всіх людей, а не для контролі кількох.

9. Як комерція поступила самолюбно і невдячно до Бога?

⁹ Є ще третя часть з тієї гноблючої, великої, дияволської орґанізації: комерція. Ми бачимо великі спілки й картелі гарячково працюють одні проти других. Ми бачимо як управителі й робітники змагаються контролювати промислом. Ми бачимо, як малі бізнесмени з трудом вимучують існування в суперничім світі. Великі річи — це гроші, сила, багатство, перегони, матися лучше від другого, дістатись на верх, усунути суперників зо світа, з держави або ярмарків. Дух, щоб помогти убогим, загубився. Дух співпомочи майже забутий, а щодо виконання денної праці, то чоловіче гасло таке: “Працюй як найменше можеш і уважай на годинник.” Коли земля збільшить свій плід, то Богу не дякують за це, але комерція хапає контролю й тоді підносить або знижує ціни відповідно до своїх власних інтересів. Це є страшна річ бути замотаним в цій великій комерційній орґанізації, яка не має серця, і відчути її самолюбство, захланність, і володіючу атмосферу. Лучше просити Господа, “дай нам сьогодні щоденний хліб” ніж робити так, як багаті реліґії, політикери та комерційний світ роблять. Вони складають собі “скарби на землі де міль і ржа їсть, і де злодії підкопуються і крадуть”.— Мат. 6:19.

10. Що сповнення заповідей Божих запевняє нам щодо харчу?

¹⁰ Багато воно лучше вповати на Господа і вірувати в Його Слово. “Коли будете ходити в установах моїх і будете заповіді мої хоронити і сповняти, то давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої. І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сійби; і їсти мете хліб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землі вашій.” (3 Мойс. 26:3—5) Це була обітниця, яку Бог дав своїм вибраним людям, і це була певна обітниця, але вона вимагала, щоб кожна особа сповняла заповіди Божі й жила згідно з ними. Оскільки це відноситься до конечностей життя, то Бог запевнив дати їх тим, що ходять згідно з Його установами. Від самого початку сотворення, Єгова постарався о всі потрібні річи для чоловіка, як от поживу у великім запасі для всіх. Ці річи є запевнені й сьогодні для тих, що люблять Єгову.

11. Через згромадження багатства й сили, що володарі кажуть, що вони дають? Та чи дають вони?

¹¹ Та як вельми ріжняться всі народи сьогодні, що бажають контролювати всіма продуктами й розказують скільки Божого дару люди мають дістати! Через контролювання життєвих конечностей світа, один народ може накинути своє правління на інший. Правду сказав (пророк.): “Здійметься рука проти руки ближнього свого.” (Захар. 14:13) Володарі народів хваляться, що ми “нагромаджуємо багацтво й силу, щоб ви, люди, могли бути безпечні”. Та чи орґанізація Обєднаних Народів, з усіма її нагромадженням сили, принесла безпеку? Чим більше народи контролюють у світі, чи то атомною бомбою, літаками, кораблями, поживою, сировим матеріялом, або чим іншим, тим більше вони бажають і тим більший є їх вплив і сила, підчас коли бідні терплять. Нема безпеки в нагромадженню всіх тих багацтв на останні дні. Нагромадивши захланністю багатства, впливу й політичної й реліґійної сили, що ті люди будуть робити в день суду, коли Бог Єгова пішле свій гнів проти гнобителя убогих, проти лукавої орґанізації й знищить її?

12. В день Божого гніву, як багатства покажуться бути марними?

¹² Господнє Слово предсказує, як ті люди будуть чутися в тому часі: “А нуте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять. Багаство ваше згнило, і шати ваші міль поїла. Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на свідчення проти вас буде, і зїсть тіло ваше, як огонь. Ви нагромадили багаства на останні дні.” (Якова 5:1—3) Нема такого матеріяльного багацтва, щоб спасло уряди або людей від знищення, яке спіткає їх, за їх злочинства, в битві Армаґедон. Хвилево матеріяльне багацтво народу робить його сильним, але Єгова сказав, що Він визволить “мізерного і бідолашного від грабителя його!” (Пс. 35:10) Держави землі вельми ограбили людей, а особливо в часі першої й другої світової війни. Але й між тими войнами і до сьогодні нема мира, і люди й народи бувають використувані. І навіщо? “Срібло на вулицю повикидають, а золото буде в них ні за-що; ні срібло бо, ні золото не здоліє їх уратувати в день палкого гніву Господнього. Вони не заситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; та ж вони були приводом до їх беззаконностей.” (Езек. 7:19) Справді це дурнота людська нагромаджувати багатство, щоб задоволити свої самолюбні бажання! З цього їм ніякої користи. Вони не можуть узяти їх з собою. Мудрий чоловік написав був у Приповістях: “Багацтво не поможе в день гніву, тільки правда спасе від смерти.”— Прип. 11:4.

ЯК ДІСТАТИ ЖИТТЯ

13. Що рахується за безпеку й щасливе життя?

¹³ Дуже ясно можна бачити, що нагромадження багатства не приносить мира, безпеки або добробуту для народів, ані воно не приносить дійсного щастя для одиниці, яка нагарбала його при помочи лихих средств та захланности. Це праведність, що рахується! Хто бажає жити й дійсно тішитися життям, той мусить звернутися до Господнього Слова про пораду й тоді поступати за нею. Вбогі як і багаті мусять вповати на Єгову і виконувати Його прикази і проповідувати добру новину про Боже царство. Чи можуть багаті, що мають багато річей цього світа, робити це? Чи є яка небудь надія для них дістати життя в новому світі? Якщо є яка, то що вони мусять робити?

14. Чим Бог каже нам збагачуватися, і для якої цілі?

¹⁴ Слово Боже каже нам, що ми повинні збагачуватися добрими ділами; але що є ті добрі діла? Те питання поставлено прямо перед Навчителем, Ісусом Христом, коли Він ходив по землі. Інтереси людські в Його часі були такі самі, як інтереси людські є тепер: вони бажали життя у достатках. Смерть не мала нічого для них; отже питання було поставлене: Як людина може дістати життя вічне?

15. Про що молодий старшина просив Ісуса? Що Ісус сказав?

¹⁵ Послухаймо розмови про це. “І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити мені, щоб мати життя вічне? Він же сказав до Нього: Чого ти звеш мене благим? ніхто не благий, тільки один Бог. Коли ж бажаєш увійти в життя, держи заповіди. Каже до Него: Которі? Ісус же відказав: Оці: Не вбивай. Не роби перелюбу. Не кради, не свідкуй криво; поважай батька твого й матір, і люби ближнього твого, як себе самого. Каже Йому молодець: Все це хоронив я з малку мого; чого ще не достає мені? Сказав до нього Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слідом за мною. Як же почув молодець це слово, відійшов засмутившись; бо мав достатки великі.”— Мат. 19:16—22, А.С.В.

16. Чому той молодий заможний старшина не пішов за Ісусовою порадою?

¹⁶ Цей заможний чоловік, до якого промовив Ісус, дістав відповідь як отримати життя вічне, але чи він поступив так? Ні! Він можливо був знаменитою особою, і, з поверховного вигляду, він жив згідно із законом Божим. Одна замітна чеснота явилась в його розмові, що він любив свойого ближнього, як себе самого. Дуже можливо, що він не був гнобителем убогого. Він можливо збагатився при помочи його власних змагань й чесної управи Його великих достатків. Отже виглядає, що коли хтось збагатиться або осягне велике майно за своїм власним змаганням, то в цім факті нема ніякої шкоди. Та питання перед багатим чоловіком сьогодні є: Як він буде уживати свойого скарбу? Якщо ти роздаш його убогим, то Ісус сказав, “мати меш скарб на небі.” Одначе, там була ще одна вимога для життя вічного: “приходь, та й іди слідом за мною”. Якщо хтось уживає свойого майна для поширення почитання Всевишнього Бога, тоді він уживає своїх “великих достатків” для правдивої цілі. Ісус дав тому багатому чоловіку найлучшу пораду, щоб він міг направду втішатися життям вічним. Навчитель бажав, щоб він посідав добрі діла, скарб на небі. Але, як це справа з більшістю людей, так і з тим багатим чоловіком: він бажав тримати те, що він вірував належало до нього правильно. Він працював на те, і тому воно належало до нього. Ніхто інший не міг взяти його, і тому не було причини роздати його. Чи він забув, що “Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руці своїй”? (Еккл. 5:15) Його земні багатства не дадуть йому життя вічного.

РОЗДАННЯ ВБОГИМ

17. Чому він не міг йти за Ісусом і рівночасно задержати велике багацтво?

¹⁷ Та припустім, що той багатий чоловік бажав іти за Ісусом, але щоб не продати всього і роздати убогим. Чи він міг іти за Господом і далі доглядати всіх своїх земних посілостей? Це було неможливим. Ісус Христос був занятий чоловік; Він доглядав інтересів царства. Він ходив до містів, місточків і селів — по цілому краю — проповідуючи добру новину про Царство. Його ученики ходили з Ним і Він навчав їх. Він не ограничувався до якогось одного місця і не плекав скоту ані не орав, рілі або чогось іншого, ані Його ученики; вони мали проповідувати євангелию Царства всім людям Ізраїля. Ісус навіть не мав де голови приклонити, а не то хату, яку можна б назвати домом. Багатий чоловік ніколи не міг ходити з Ісусом і рівночасно доглядати своїх великих маєтків.

18. Чому Ісус не старався нагромаджувати великих земних скарбів?

¹⁸ Єгова старавсь для Ісуса, другого Адама, як це Він робив і для першого Адама. Син Божий мав потрібну поживу, одежу і місце приюту. Він був олюбленим гостем в домах тих, що любили правду й праведність. Ісус знав, що робітник був гідний заплати; бо ж Він працював для справ Царства Божого. Конечні річи життя були запевнені; то ж чому Йому нагромаджувати велике багацтво? Він мав харч і одежу, і цим Він був вдоволений.

19. Для якої активности Ісус глядів інтересуючих людей?

¹⁹ Ісус глядів за повно-часними учениками, які могли б ходити з Ним і виконувати ту саму роботу, що Він виконував, людей, яких Він міг вислати на кілька тижнів або місяців в ріжні території виконувати роботу таку як Він виконував, щоб привести людей до покаяння. Він шукав за людьми, що їм можна повірити, і які бажали вчитися й опісля проповідувати: “Царство небесне наближилося.” Ніщо не могло стояти в їх дорозі служби їх Богу. Вони не могли бути такими людьми, що були надто заняті для дійсно важних річей в життю. Пригадайте про случай, коли Ісус сказав про певного чоловіка, що приготовляв велику вечерю, і запросив многих прийти на вечерю. Це був празник радостей; отже він вислав своїх слуг запросити тих, що він бажав, щоб вони прийшли. Але гості, що були запрошені, мали маєтки, які інтересували їх більше чим празник того чоловіка, отже вони відповіли на запрошення: “Поле купив я, то мушу пійти, та подивитись на нього. Прошу тебе, вибач мені. . . . Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу, вибач мені. . . . Я одружився, тому й не можу прийти.”— Луки 14:18—20, А.С.В.

20, 21. Чому більшість людей не має часу для справ царства?

²⁰ Так і сьогодні; більшість людей є заняті їх власними обовязками й роботою, що вони не мають часу доглядати справ Царства. Вони не мають часу увійти в радість Господню й втішатися з Господом у виконанню найважнішої роботи на землі сьогодні. Любов до грошей сталась за великою перешкодою в їх дорозі.

²¹ Це було дуже трудно для багатого чоловіка роздати все, що він мав, щоб він міг посідати скарб на небі. Рівнож так тяжко й сьогодні для многих людей віддати навіть маленькі річи й працювати для добра убогих і потішати сумуючих, вісткою Царства. Вони стараються затримати те, що вони мають, і набути ще більше земного майна. Це є самолюбство. Це захланність. Це лакомство. “Корень бо всього лихого самолюбство.” (1 Тим. 6:10) Багаті навіть коли плянують пир, то й тоді вони думають яку користь це принесе їм.

22. Чому робити добро для вбогих, що не можуть відплатитися вам?

²² Ісус був запрошений на вечерю, отже Він сказав свойому господареві: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелів твоїх, ні братів твоїх, ні сусід багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати. Ні, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калік, кривих, сліпих; то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасться бо тобі у воскресенню праведних.” (Луки 14:12—14, А.С.В.) Господь тут указав на засаду, щоб давати іншим без надії на відплату. Чому видавати майно на тих, що є багаті? Вони можуть відплатитися через справлення такої самої гостини і для тебе. Ти радніше запрошуй убогих; вони укажуть дійсну вдячність, і датель буде поблагословенний. Так, “іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі, і приходь, та й іди слідом за мною.” Тоді збагатися добрими ділами.

ЖИТТЯ БІЛЬШЕ ЧИМ МАТЕРІЯЛЬНЕ БАГАЦТВО

23. Чому треба берегтися проти всякої захланности й зажерливости?

²³ Через те, що чоловік уродився в гріху й виріс у беззаконню, він нахилений до злої сторони життя й любови до грошей. Його навчено видрапатися на верх, щоб сягнути безпеку. Він мусить самий піднести себе й вдоволятися своєю великістю. Що за дурнота! Чи нема чогось більше гідного чим тільки забезпека й світові маєтки? Чи ж саме життя не є більше важне? Як ми його дістали? І ті багацтва — чи не є вони загарбанням Божих запасів для всіх? Ісус сказав: “Остерегайся і бережись зажерливости; бо життя людське не залежить від цього, без ріжниці як за багатий ти єси!” (Луки 12:15, Ам. Перек.) Інший перекладач, пан Ротергам, переложив цей вірш оттак: “Уважай і бережись від усякої зажерливости; бо це не з достатків життя приходить.” Або, інакше сказати, на підставі цеї правди, то кожна особа мусить безнастанно чувати проти всякої форми зажерливости й захланности, бо коли людина й має подостатком майна цього світа, то її життя не залежить від тих річей, що вона посідає. Отже чи життя не вартує більше від багатства?

24. Чого матеріяльне багатство не запевняє? Покажи це приповістю.

²⁴ Павло наслідував цю мудру й здорову пораду Ісуса, коли писав до Тимотея і сказав: “Наказуй їх робити добро, збагачуватися ділами добрими, бути отвертими й щедрими, скарбуючи собі на будущину, щоб приняти життя справдішне.” (1 Тим. 6:18, 19, Ам. Перек.) Те, що чоловік нагарбав собі, як от багатство, майно або сильний вплив — все це не запевнить йому життя. Щось іншого потрібно. Ідучи за Ісусовим арґументом, що “життя людське не залежить від цього, без ріжниці як за багатий він є!” Він дальше сказав: “В одного багатого чоловіка вродила добре земля; і думає він сам собі, говорячи: Що мені робити, що не маю куди звести овощі мої? І каже: От що зроблю: Розберу клуні мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє. І скажу душі моїй: “Душе маєш багацько добра, зложеного на літа многі; спочивай, їж, пий, веселися. Але Бог сказав до нього: Безумний, цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде? Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.”— Луки 12:16—21, Ам. Перек.

25. Як той заможний чоловік у приповісті був необачний, самолюбний і ледачий?

²⁵ І справді воно так є! Чоловік, що нагромаджує грошей для себе не багатіє в Бога. Він думає тільки про себе, про своє майно, про свою розкіш. Коли хтось станеться таким самолюбцем, то й не дивниця, що Ісус сказав, що “важко багатереві увійти в царство небесне. . . Легше верблюдові перейти через вухо голки, ніж багачеві увійти в царство небесне.? (Анґ. Вер.) Застановись на хвилю над плянами багатого чоловіка. Він мав розбудувати більші клуні, щоб в них зложити своє збіжжа і тоді забути про решта людства а тільки жити з багатства, яке він нагромадив. Що за самолюбство! Що за байдужність! Що за ледачий! Він міг був дати з свойого майна убогим, і тоді ще мати подостатком для себе. Він міг був плянувати виробити свої поля на другий рік і дати спромогу іншим заробити. Управляючи землю від року до року він міг мати більший дохід і більшу скількість поживи для убогих. Але ні, він сказав до себе: “Спочивай, їж, пий, веселися.” Що за безумство! Він ніколи не дожив тішитися своїм багатством, ані він не нагромадив багатства в небі через поміч убогим. “Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день принесе!”— Прип. 27:1.

26. Які питання про безпеку і життя ми мусимо відповісти? Як?

²⁶ Як одиниці, чого вам потрібно? Чи може забезпеки в цім світі, який вскорі перейде, чи може життя в новому світі праведности? Слово Боже ставить взірець, який всі христіяни мусять наслідувати, щоб могли осягнути життя вічне, чи то життя з Ісусом Христом як Його невіста в небесній славі Царства, або життя як сотворіння, що втішатися ме благословенствами під царством небесним і приємностями життя вічного на славній новій землі, яку Бог зробив для чоловіка, щоб домувати на ній. Обидвоє можна набути при помочи правдивого багатства; отже нагромаджуйте собі скарб на небі.

27. Як багаті й вбогі можуть “збагатитися добрими ділами”?

²⁷ Всі люди мають якийсь маєток, деякі багатіші від других; отже засада, “дармо приняли, дармо дайте”, відноситься до багатих, до середньої кляси як і до бідних. Убога вдова, яка прийшла до скарбоньки і кинула туди свої дві лепти, “увесь свій прожиток,” що мала, вкинула для ужиття в Божій роботі, сказав Ісус; підчас коли багаті люди приходили і кидали у скарбоньку “з достатку свого”. (Луки 21:1—4) Багаті люди не відчули дару, який вони дали Господеві. Тому можна тут запитати: Хто дав найбільше? Чи не вдова, що віддала два маленькі гроші малої вартости? Отже, якщо ви бажаєте збагатитися в Бога, уживайте вашого скарбу й вашого знання про Бога Єгову і Його справедливий уряд вкористь убогих і для потіхи тих, що сумують, доброю новиною про Боже царство. Не звязуйте себе багатством і не ставайте невільниками ваших маєтків, але заставте ваші маєтки працювати для вас в проповідуванню Божого Слова.

28. Що Тимотею сказано, щоб він “наказував багатих цього світа”? Чому?

²⁸ Павло знав про людей у церкві, що посідали багатство і далі нагромаджували більше, і тому у своїм листі до Тимотея він писав це: “Наказуй багатих цього світа, щоб вони не гордували, та щоб вони не вповали на багацтво непевне, а на Бога, який щедро старається за всі річи для нашої втіхи. Наказуй їх робити добро, збагачуватися добрими ділами, бути щедрими, скарбувати для себе для будучини, щоб здобути життя, що є справдішним життям.” (1 Тим. 6:17—19, Ам. Перек.) Тому що хтось посідає багато або мало річей цього світа, то це не є причина для такої одиниці прибирати горду позицію відносно своїх приятелів і своїх ближніх, ані відносно христіянського збору, ані відносно тих, що в світі. Вони ніколи не повинні надіятися на непевні багацтва, як золото й срібло, бо все це буде безвартісним в останних днях цього старого світа. Багаті повинні розуміти, як і вбогі, що це Бог щедро старається для нашої втіхи. Тому що хтось має більше багатства цього світа чим інші, то це не є причина чому багатий повинен глядіти згори на нуждаря із соромом. Всі бо можуть і мусять збагатитися “добрими ділами”.

29. Як Яків радить нас проти односторонности?

²⁹ Яків дав гарну пораду для всіх Господніх людей, коли він сказав: “Слухайте, браття моє любе: хіба не вбогих світу цього вибрав Бог на багатих вірою і наслідників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його? Ви ж зневажили вбогого. Хіба не багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища? Хіба не вони зневажають добре імя, яким вас названо? Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: Люби ближнього свого, як себе самого, добре чините; коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.”— Якова 2:5—9.