“Понад усе, що маєш, набувай розуміння”

“Понад усе набувай мудростм; всім, що маєш, набувай розуміння,”— Прислів’я 4:7. Ам. Перек.

1. Чому знання про Святого є важне? Що це значить?

ЄГОВА, великий Теократ, розуміє все, і дає розуміння своїм вірним слугам по їх потребі. Таке розуміння є одно з головних вимог для властивої Теократичної служби. Оце відзначає зрілого слугу від початкуючого. Наймудріший чоловік із старинних часів сказав: “Пізнання Святого — це розуміння,” (Прип. 9:10, Ам. Перек.) Але мудріший від того старинного мудреця сказав про того Святого: “Це життя в тому, щоб знали Тебе єдиного справдішного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.” Таке знання Святого значить багато більше чим тільки умислове поняття про Його існування. Це значить удовіднене знання про Єгову і Його заміри, яке протистоїть всякім змаганням повалити його, Це значить зрозуміти Його і оцінити чому Він так робить.

2. Яку пораду в користь знання дано нам?

² Це удовіднене, випробуване й зрівноважене знання, це щось до чого варто б змагатися. Це щось без чого ми не можемо обійтися, якщо ми надіємося втішатися благами вічного життя через Боже царство. Майте цей факт на увазі, і тоді мати мете краще оцінення сили й розуміння натхнених слів у Приповістях 4:7, ужитих в нашому заголовку. Якщо ми розуміємо, що Бог є нашим Отцем, тоді ми звернемо нашу увагу на те, що Він навчає нас, а це збільшить наше розуміння Його й наше споріднення до Нього. “Слухай, сину мій, отцівської науки, і дбай, щоб ти міг осягнути розуміння; бо здорову науку я даю тобі, не покидай же моєї науки! Понад усе здобувай мудрість; всім, що маєш, набувай розуміння.” (Ам. Перек.) В додатку до отцівського напоминання, ми також маємо пораду його розумного й вірного Сина, який самий скористав з вказівок Його Отця: “Я ж був сином для отця мого, ніжним і єдино любим у вічу матери моєї. Він навчав мене, і сказав до мене: Нехай серце твоє зберегає слова мої; додержуй заповіди мої, і жий.”— Прислів’я 4:1—4, 7, Ам. Стан Вер.

3. Чому розуміння є необхідне опріч мудрости?

³ В цім поступованню відносно осягнення знання ми признаємо, що людина може мати велике знання, а однак не посідати розуміння. Розуміння не тільки має до діла з фактами, але також чому воно так є. Це включає застосування або вживання цього знання для найвищого добра. Отже без розуміння, знання має дуже малу вартість. Особливше це правда, коли то прийдеться пристосувати те знання, яке ми маємо про Бога, Його царство і Його закон. Повисші писання також указують, що це можливо посідати мудрість а не мати розуміння. Ми можемо рішитися йти властивим напрямком. Ми можемо посвятити себе служити Господеві — все це є розумне поступовання; та опріч того всього ми мусимо набути розуміння. Апостол каже, що ріжниця між сином а слугою є та, що для синів Господь Ісус звідомляє, що Його Отець робить. (Йоана 15:15) Він відкриває нам причини чому нам потрібно знати ті річи.Це розуміння є в досяжності кожної дитини Божої, але вона мусить йти і дістати це. Без нього вона не може зрозуміти успіху в його христіянськім поклику.

4. Хто в дійсности так радить нам? Яка є наша часть до виконання?

⁴ Ця порада від отця до сина є головно від Єгови до Його єдинородного Сина, нашого Господа Ісуса Христа, і рівнож включає членів тіла Христового. Але в засаді, це відноситься до кожної людини, яка коли небудь осягне життя в царстві або під Царством Єгови. Це напоминання від двох найбільших порадників у вселенній, Бога Єгови і Його Сина, Ісуса Христа, є, щоб звернути увагу на Слово Боже щоб дістати розуміння того Слова, щоб ми могли вповні оцінити наше споріднення до нашого Бога і Його орґанізації, отже щось, що має бути вельми оціненим і з великою повагою. “Сину мій, слухай вказівок отця твого, і не покидай науки матери твоєї.” (Прип. 1:8, Ам. Стан. Вер.) Ми з нашої сторони мусимо робити щось. Ми мусимо набути розуміння замірів Єгови і довідатися як це відноситься до нас поодинче й гуртово. Коли ми відмовимось і занедбаємо дістати розуміння, цим ми загрожуємо нашому будучому існуванню в котрий небудь части Божого царства.

5. Який вибір молодого царя Соломона Господь Бог похвалив?

⁵ В минувших часах Господь похвалив дуже високо царя Соломона за просьбу о розумне серце понад усе інше. Розглянення напряму Соломона й Господнє одобрення буде корисним тут. “У Габаоні ж обявивсь Господь Соломонові в ночі ввісні, і сказав Бог: Проси, що дав би я тобі.” Відказав Соломон: “Тож дай слузі твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розібрати між добрим і лихим; бо хто зможе правити цим величезним народом?” “І вподобав Господь, що Соломон просив цього. І сказав йому Бог: За те, що ти просив цього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смерті ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити; то я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівні тобі ні перше тебе не було, ні послі тебе не зявиться. Ба й тим, чого не прохав єси, наділю тебе: й багацтвом, й славою, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого.”— 1 Цар. 3:5, 9—13.

6. Чому його вибір вподобався Єгові? Що це представляло?

⁶ Соломонів вибір вподобавсь Богу Єгові тому, що це признало Його за Всевишнього. Це показало, що Єгова є єдиним властивим джерелом мудрости, і що Соломон був слугою, що бажав служити Йому вірно й що народ, який він мав судити, був народом Єгови. Цей розумний вибір указує на правий шлях для всіх Божих слуг до наслідування, і він представляв правильний напрям, який їх Провідник, вірний і правдивий слуга Єгови, возьме. Мойсей пророк також показав взірцеву покірність й вповав на Єгову о розуміння й керовництво, і за це був ужитий Господом Богом до великої міри.— 4 Мойс. 12:3.

7. Хто є нашим найбільшим прикладом в пошукуванню розуміння? Чому?

⁷ Розуміється, що нашим найбільшим зразком в пошукуванню за розумінням і пристосуванням його є Ісус Назорей, бо Він сказав: “Не можу я робити від себе нічого: . . . бо не шукаю волі моєї, а волі пославшого мене Отця.” (Йоана 5:30) А що Він не шукав своєї власної волі, отже Він не сплямив Його мудрости й розуміння. ‘Цього Ісуса Бог зробив мудрістю для нас’ (1 Кор. 1:17—19, 30) Отже це було б добре, щоб ми застановилися особливше над тим взірцем, який Він лишив для нас. Одначе, нім ми зробимо це, то застановімся над другою стороною цеї справи.

8. Чи розуміння можна втратити? Чий приклад доказує вашу відповідь?

⁸ Цей факт, що хтось має розуміння до тепер, не є запевненням, що він буде посідати його завжди. Щоб задержати його, то треба його плекати, зберігати і старатися о нього. Ніяке питання відносно царства Єгови під Христом не повинно виринути без набуття властивого розуміння й погляду. Яка є Божа ціль відносно нього? Яка є моя Теократична відповідальність взглядом нього? Ніяка ціна не є надто велика за зрозуміння його. Соломон, високо звеличений слуга Єгови, згубив своє розуміння, котре одного часу було так дорогоцінне й важне для нього. Він звернув свої почування на інші річи чим Господа. Він задоволяв хотіння свого серця, яке є “лукаве над усе в світі й . . . ледаче”. (Ерем. 17:9) Це збочення до його власної волі зопсувало його розуміння й він умер відкинутий Богом. (1 Цар. 11:1—11) Це навчає, що ніяке сотворіння, хоч би так близьке й дороге як жена, не може бути дозволене стати між слугою а його Богом. Соломон був властиво остережений про наслідки його напряму, але рішивсь знехтувати ним; це був поважний крок і указував, що зопсуте розуміння взяло місце.

“ВСІМ ЩО МАЄШ НАБУВАЙ РОЗУМІННЯ”

9. Як Мойсей в часі пробів пояснив цей сумний факт?

⁹ Подібно й Мойсей, що був знаний як найпокірніший чоловік у всій землі, виявляв велику проникнивість і розуміння волі й замірів Єгови відносно себе й Божих людей, яким він мав привилей служити. Але він стався так захоплений своїм власним значінням і занепокоєний частим переступством Ізраїльтянів, що він відмовився властиво пошанувати Єгову перед ними. Завважте слова колишнього смирного й покірного Мойсея: “І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед скелею; і сказав їм: слухайте ворохобники, чи добудемо з цієї скелі воду про вас? . . . І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Зате, що не няли ви мені віри, щоб освятити мене в очах синів Ізраїля, за те не приведете ви громади цієї в землю, що я наділив їм.” (1 Мойс. 20:10, 12) Мойсейове розуміння сталося зопсуте, бо він думав, що він є рівний Богу в благословенню Ізраїля.

10. Що є найбільшим ворогом розуміння? Чому?

¹⁰ Найбільший ворог розуміння є самолюбство в якій небудь формі: самоповага, самопожаління або подданняся своїм хотінням. Самолюбство завжди затемнює спірне питання й заступає видіння. Отже, якщо ми бажаємо задержати розуміння, ми мусимо постійно підневолювати себе і цілком спрямувати себе на Господню славу, студіюючи Його Слово і роздумуючи над ним і наслідуючи близько приклади, які Господь подав у Писаннях для нашого провідництва. Тепер застановімся над Ісусом, що стався для нас мудрістю і прикладом для здобуття й задержання властивого розуміння.

11. Як Ісус набув розуміння? А як ми його набуваємо?

¹¹ Ісус мав знання, мудрість і звершене розуміння божественних замірів. Це досконале знання, мудрість і розуміння не прийшли Йому мимоволі; Він мусів здобути його через студіювання, роздумування й молитву, як і ми. (5 Мойс. 17:18—20) Його вірний напрям в цьому згляді є поданий як приклад для нашого наслідування. (1 Пет. 2:21) Його розважливість і заключення є основані на звершеному розумінню божественної волі. Ті розваження й заключення є цілком чужі для людського способу роздумування, і більшість Його заключень є цілком відмінними від наших, з причини нашої незвершенности і людських нахилів, що є по тілу. (Іса. 55:8, 9) Напрям діяльностей, який Він радив приняти для своїх послідовників, є правильний, без ріжниці скільки це мало б суперечити з нашим власним, і муситься дати йому першенство радше чим нашим власним заключенням або інших сотворінь. Ми мусимо бути перетворені через відновлення нашого власного розуму, щоб пристосуватися до Божого розуму, як це сказано в Його Слові, нім ми можемо мати дійсне знання, мудрість і розуміння.

12, 13. Який принцип відносно Бога руководив ним? Які спроби доказують це?

¹² Ісусове становище відносно Його і нашого спорівнення до Бога Єгови є подане в Маттея 22:37: “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею, і всією думкою твоєю.” Він завжди кермувавсь цим принципом самий і радив його кожному іншому. Коли Диявол мильно навів писання й предложив їх мильне пристосування для Його особистих потреб, Ісус при всяких нагодах шанував імя й слово Єгови і показав своє розуміння через властиве пристосування писань.

¹³ “Тоді повів дух Ісуса в пустиню на спокусу дияволську. І коли Він постив сорок день і сорок ночей, потім забажав їсти. І прийшовши спокусник до Него, і каже. Коли ти Син Божий, звели цим камінням зробитись хлібом. Але Він же, озвавшись, сказав: Писано не самим хлібом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих. Тоді Диявол бере Його в святий город, і ставить Його на вершку башти храму, і каже до Нього, коли ти Син Божий, кинься вниз: Писано бо, Він розкаже про тебе ангелам своїм: і, наруках понесуть тебе, щоб не вдарився часом об камінь ногою твоєю. Каже йому Ісус, писано знова, не будеш випробовував Господа Бога твого. Знов, бере його Диявол на гору височену, і показує Йому всі царства на світі і славу їх; і каже він до Нього, все це дам Тобі, коли припавши поклонишся мені. Тоді каже до нього Ісус, геть від мене, сатано; писано бо, Господу Богу твоєму кланяти мешся, і йому одному служити меш.” (Маттея 4:1—11, Ам. Стан. Вер.) За це Єгова оправдав Ісусову віру й вірність, піславши своїх ангелів, щоб служили Йому по спокусах. Одначе, Ісус мусів видержати спробу і показати свою віру перше.

14, 15. Які знаки розуміння ми запримітили в Ісусовім прикладі?

¹⁴ Покірний слуга Єгови, який пильно бажає дістати розуміння, буде роздумувати над цим прикладом. Перше, він завважає, що Ісус не вибрав свого власного напряму поступовання, або вибрав свою власну територію. Він був ведений духом. Його власний вибір і поняття відносно того що мало робитися не було важним. Таке саме відношення є помітне в кожному питанню, яке Він стрічав. Тим великим питанням не було заосмотрення його тілесних потреб, без ріжниці як справжні ті потреби могли здаватись, або поступати за позірно легшим і більше бажаним способом у виконаню діла Його Отця. Він мав розуміння. Він знав заміри свого Отця. Те розуміння з додатком духа Єгови уможливлювали Йому властиво розуміти і пристосувати ті стишки, які Сатана неправильно пристусовував, і відперти писаннями властиво пристусованими згідно з замірами Його Отця.

¹⁵ Ісус добре знав, що ужити його сили для перетворення камінів у хліб, це мало лишити приклад самолюбства для Його учеників для наслідування. Він був би ужив Богом даної сили для своєї власної вигоди радше чим для слави Його Отця. Це мало статися каменем спотикання для Його послідовників радше чим правильним прикладом. Він мав віру, що Його Бог буде старатися о Його потреби, коли прийде час; і Він зробив так. Ісусове розуміння казало Йому, що коли б Він скочив з вершка храму й був схоронений, то Він був би придбав послідовників, але ті послідовники не були б приняли Його ради вічних засадів Його Бога, які Він завітував проголошувати, але через дивовижне діло яке Він виконав. Єгова не був би прославлений, ані люди не були б скористали, таким поступком. Подібно, через поклоненняся й почитання Сатани, коли б такий плян і був успішний, то яка була б користь із цього? Коли б Він і осягнув був царства цього світа, то він був би тільки посідав множество посудин приготованих для неминучого і остаточного знищення. Пляни Диявола ніколи не можуть бути відходом через який би звідомити про багатства Божої слави на посудах милосердя, які Він приготовив на славу свою. (Рим. 9:21—23) Ісусове розуміння уможливило Йому ясно оцінити, що Господній спосіб запрошення людей доброї волі, щоб вони покорилися засадам Єгови, як це вони обявлені в Христі Ісусі для їх власного перетворення, і через це написати Його закон в їх серцях,— це найкращий і тільки властивий спосіб.

16. Отже що є потрібне для нас, щоб упертись спробам Диявола?

¹⁶ Ця серія прикладів установлена Ісусом для нашого збудування покриває ріжні способи через які Диявол приступає до слуг Господніх, через хотіння тіла, хотіння ока, і гордість життя, у змаганню відвернути їх на бік від вірного служення Єгові. (1 Йоана 2:16, 17) На це треба розуміння, щоб упертися їм. Студіюйте їх уважно, роздумуйте над ними, і всіма силами набувайте розуміння. Диявол мав знання й уживав його. Ісус мав знання і уживав його. В цім є велика ріжниця.

17, 18. Що розуміння витворує? Що воно помагає нам виконувати?

¹⁷ Відносно Ісуса написано є, що Він “замісць радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, недбаючи про сором, і сів по правиці престола Божого”. (Жид. 12:2) Писання указують, що Ісус мав особисту радість у виконанню замірів свого Отця і в приняттю обіцяної нагороди. Вони указують на особисте стремління, й нагоду, що мала бути вся Його, все в гармонії й до вподоби для Його небесного Отця, який поставив ту радість перед Ним.

¹⁸ Частю тієї великої радості була та, що Він мав бути Царем Божого славного царства, радість, що Він міг, коли буде вірним, бути знарядом ужитим Його небесним Отцем розпоряджувати активностями Царства, яке має оправдати імя Єгови і наділити невисказаними благами вірних сотворінь по всій вселенній. Ця радість, будучи представлена перед Ісусом, і якої Він бажав, є зображена в Писаннях, як скарб захований на ниві; Він мусів продати все, що Він посідав, щоб набути ту ниву. Члени тіла Христового, що є наслідниками Божими і співнаслідниками з Христом, є покликані й зобовязані йти Його слідами. Вони також мусять продати все, що вони посідають, щоб вони могли бути з Ним у Царстві. Ця пожираюча радість є поставлена перед них і вона мусить натхнути їх такою самою незмінною рішучістю, що ніяка жертва не є надто велика, або перешкода надто трудна, для них до поборення, щоб мати участь в тій славній нагороді до якої Єгова запросив їх.— Мат. 13:44.

19. Чи це відноситься і до Йонадавів? Коли це так то в який спосіб?

¹⁹ Подібно й Йонадави або “інші вівці”, які будуть вельми поблагословенні й пошановані під тим славним царством і бути учасниками Його благословенств, від них також вимагається, щоб й вони застановилися над цим привилейом неоціненої вартости і приняли обовязок іти слідами вірности подібно до Ісусової й членів Його тіла, щоб бути відповідними для його благословенств. Отже те, що він все спродав, значить, віддати все, щоб набути “дорогоцінну перлину”, є важна справа для всіх членів тіла Христового і для їх вірних співтоваришів Йонадавів. Наше оцінення цього збільшається через властиве, розуміння. Тож набувай розуміння! — Мат. 13:45, 46.

20. Як Ісус приступив до зобовязання без обтяження?

²⁰ Напрям Ісуса і Його спосіб приступу до цього великого підприємства є записаний в Маттея 8:20—22: “Лисиці мають нори, і дике птаство — гнізда; але Син чоловічий не має й де голови положити!” (АМ Перек.) Його велика мета була, щоб служити своєму Богу і вповати на Нього зо всім. Він не інтересувався нагромадженням особистого земного добра. Він не мав бажання набути багатства цього світа, ані землі, а навіть дому. Він навіть не старавсь посідати звичайні річи, які інші сотворіння відчували за конечні для їх існування. Він цікавивсь одною річю: як набути ту ниву, що на неї знаходився захований скарб. Всі інші надбання були б обтяженням і були б перешкоджали Йому в плянах; отже Він охотно зрікся їх радше чим посідати їх як перешкоду в Його великій меті.

21. Як Він започаткував свій напрям діяльности?

²¹ Ісус започаткував був ту роботу через урядове підприняття тих зобовязань. Він представив себе свому Отцеві, кажучи (і як це псальма звучить), “ось, як приходжу . . . чинити волю твою мій Боже.” Перебувши сорок день пустинні, де Він безсумніву мав студіювати й плянувати уважно над Його будучим напрямом; і по спокусі Дияволом, Він виступив з виразним рішенням набути ту “ниву” і здобути той скарб великої вартости за всяку ціну. Він не став і не сказав: “Чи я маю подостатком грошей в банку, щоб забезпечити себе на случай невдачи або упадку?” Ані Він не домагавсь трейлера (хати на колесах) або якихось там інших забезпечень для Його вигоди в тім підприємстві. Ні, Він вийшов просто з пустині й зараз приступив до праці, щоб служити замірам Всемогучого Бога згідно з Його завітом. Проголошуючи цю євангелию Царства й запросивши послідовників прилучитися до Нього, Він розумів що Він робив.

ВИЗНАННЯ РОЗУМІННЯ ПОДІБНОГО ДО ІСУСОВОГО

22. Яку постанову ті запрошені бути учениками взяли?

²² Він запросив Андрея, Петра, Якова й Йоана між іншими, щоб вони прилучилися з Ним в роботі, як риболовці людей. Вони негайно закинули їх рибалське заняття. Вони, як і Ісус, не стали нерішеними і питали: “Скільки це буде коштувати нам?” або “Чи я маю досить грошей для свого забезпечення й потреб в тій роботі?” ані не сказали, “Якщо це невдасться, тоді мої покупці відступлять, а тоді що станеться зі мною?” Ні, вони зараз полишили їх рибацьке діло й пішли слідами Ісуса. Із бігом часу, інші ученики, подібного успосібнення, прилучилися до них і так розвинувсь зародок не абиякої орґанізації.

23, 24. Кого і з якими інструкціями Він вислав найперше?

²³ Нарешті прийшов час, щоб вислати тих учеників на їх місію як рибалок людей. Він вибрав найбільше поступових, дозрілих і Теократичних для створення цієї першої ґрупи піонірів і післав їх у службу як представники Царства. Їх було тільки дванацять.

²⁴ Господні інструкції для них були поцільні й виразні. Маттея 10:5—10 (Амер. Перек.) звучить: “Цих дванацятьох Ісус вислав, потім як дав їм той наказ: Не йдіть між поганів, або до города Самарітян, але йдіть радше до загублених овечок дому Ізраїля. А ходячи, проповідуйте і говоріть, “Царство небесне наближилося!” Сціляйте недужих, воскрешайте мертвих, гоїть прокажених, виганяйте бісів. Без плати приняли і безплати дайте. Ні золота, ні срібла ні мілі не приймайте, щоб вложити в череса, і торбини не беріть у дорогу, ані двох одежин ані обувя, ані палиці, бо робітник достойний харчу!” Подібність між цим післаництвом а Ісусовим-способом служення є дуже виразна.

25. Чому Ісус вислав їх без обтяження?

²⁵ Цей спосіб виконання роботи мусів звучати дивним для учеників, тому що він був цілком противний людському розумінню, і хтось міг би був подумати, що ученики не розуміли; але вони були охочими. Ми не можемо відступити від факту, що таким напрямком самий Ісус йшов, і радив такий же напрям для своїх послідовників. Природно, питання виринає: Чому Ісус радив такий напрям для себе й своїх послідовників? Ісус знав, що нагромадження земних річей, опріч конечно потрібних, малось стати зайвим тягарем для них і перешкодою в їх порученню, яке вони отримали від Єгови. Такі нагромадження мали спинити поступ праці, яку їм призначено виконувати. Отже від самого початку Він радив, щоб вони не обтяжувалися такими річами. Їх припоручення прийшло від Єгови. Він призначив їм дуже важну роботу; всі непотрібні тягарі, що могли перешкаджати у виконанню її, мали бути залишені. Ті річи мали статись тільки журою, розділяючи їх увагу між багатством а їх припорученням від Господа. Понад усе інше Ісус бажав, щоб їх уми були вільні й посвячені цілком цьому припорученню ради запевнення його успіху. Ісус мав розуміння і поміг ученикам розуміти.

(Дальше буде)