Брання участі в достойний спосіб
1. В 1 листі до Коринтян, яке питання Павло дискусує відносно Спомину?
ВІДНОСЯЧИСЯ до Спомину або Господньої вечері в своїм першім листі до Коринтян, апостол Павло застановлявся, та не над питанням хто повинен брати символи Спомину, але що ті символи Спомину означають і як брати їх достойно або в гідний спосіб.
2. Як ті Коринтяни не святкували Спомину в достойний спосіб і на їх власне добро?
2 Вже з початку листа він указує, що тоді існувало сектанство й реліґійний розкол між ними, і через те він запитав: “Хіба поділивсь Христос”? Заздрість і сварня між ними указували, що вони не були духовними, але тілесними, і що вони поводилися по-світському. (1 Кор. 1:11—13; 3:1—4, НС) Це не принесло добра учасникам у символах Спомину, тому що хліб представляв символічну єдність тіла Христового. Та й вони не могли обожати реліґійних провідників і казати: “Я належу до цього або того,” ані вони не могли поробити себе ідолами через захланність або інше ідолопоклонство, бо це — демонізм. Отже ті, що причащалися з “трапези бісовської” не могли правильно причащатися з “стола Єгови” при Господній вечері. В тому часі деякі бувало приносили свої власні вечері до місця згромадження збору. Зараз перед Господньою вечерою вони мали спільну їду, якою вони надто об’їдалися, і через те не могли властиво оцінити значіння Господньої вечері. Опріч того, вони нехтували деякими присутніми в спільній їді, а оті, будучи голодні, жаждували Господньої вечері головно ради цієї трошки поживи. Все це не робило свята Спомину в достойний спосіб ані на їх власне добро.— 1 Кор. 11:17—22.
3, 4. Як учасники можуть статися винуватими відносно тіла й крови Господа?
3 Отже після пояснення вказівок, які він отримав від Господа щодо Господньої вечері, Павло далі писав: “Скільки бо раз їсте хліб цей і чашу оцю п’єте, смерть Господню звіщаєте, доки Він прийде. Тим же, хто їстиме хліб цей і питиме чашу Господню недостойно, винуватий буде за тіло й кров Господню. Перше нехай чоловік розгледить себе, і так нехай їсть і п’є чашу. Хто їсть і п’є недостойно, суд собі їсть і п’є, нерозсуджаючи про тіло. Того-то многі між вами недужі та слабі й кілько сплять у смерті. Та коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. Бувши ж осудженими, Єгова карає нас, щоб ми не були засуджені зі світом. Тим же, браття мої, зійшовшись разом їсти, один другого дожидайте. Коли ж хто голодний, нехай дома попоїсть, щоб ви не сходились разом на суд.”— 1 Кор 11:26—34, НС.
4 Тим же хто бере участь в символах Спомину, коли він є в недостойному стані і бере в негідний спосіб через брак оцінення, той стає винуватий тіла й крови Господньої. Всі учасники мусять ясно відчувати їх єдність з Головою Ісусом Христом у виконанню Божої волі. Ми мусимо пам’ятати про Нього, як життєву силу, щоб з Ним бути в єдності, а не творити розділення між собою і так нищити єдність тіла. Це ж Ісусова кров, що робить нову угоду правосильною, отже не годиться нам поступати з тією кров’ю як зі звичайною річчю, і добровільно грішити спричиняючи сектанство, ідолопоклонство, захланство, і діла тілесні. Тією угодою ми стали людьми для ім’я Єгови, і ми шануватимем те ім’я нашим життям. Ісус Христос, установивши нову угоду своєю кров’ю, умер на оправдання ім’я Єгови і Його всесвітної суверенности. Ми повинні наслідувати Його спосіб смерти якою Він умер, “з’єдинившись з Ним подобієм Його смерти,” щоб ми могли “з’єдинитись з ним через подібність Його воскресення”. Тож держім себе вільними від вини проти тієї життєвої сили, не поводімся лицемірно при Спомині або Господній вечері.
5. Як ми повинні старатися брати участь достойно?
5 Щоб взяти причастя символів достойно, то ми мусимо відступити від таких провин, тому що вони не є в гармонії із нашим членством Христового тіла і як учасниками хліба й вина Спомину. Ми повинні розглянути себе в тій справі, шукаючи Божого прощення за всякі необачні проступки, і тоді рішитись прямо поступати і мірити себе Божою мірою перед причастям. Інакше, ми будемо їсти й пити Божий осуд проти себе самих, а це допровадить до каригідности.
6. Щоб оминути кару, то що учасники мусять розважати? в який спосіб?
6 Оце станеться з людиною, що “не розсуджує про тіло”, каже Павло. (1 Кор. 11:29, НС) Під цим треба розуміти з’єдинення тіла Христового. Переклад Мофата показує це нам, тому що тут його переклад пише великою буквою слово Тіло, коли він каже, що християни “охрестились в одно Тіло” і є “Христовим Тілом”. Мофатів переклад звучить: “Бо хто їсть і п’є без властивого розсудження, Тіла, той їсть і п’є свій власний осуд.” (1 Кор. 11:29; 12:13, 27, Мо) Учасники Спомину мусять ясно розуміти, що вони є “Христове тіло”, символічно представлені одним хлібом, звідци слідує, що вони мусять задержати єдність як “одно тіло”. Ми мусимо “властиво розсуджувати про Тіло”, відчуваючи нашу особисту єдність з Головою Ісусом Христом. Інакше, ми станемося духово “недужі й слабі”, а то й “сплячі у смерті”, як це многі з Коринтян зробили тоді. За це Бог Єгова карав їх через свою теократичну орґанізацію, яку представляв апостол Павло, щоб вони не були засуджені зі світом і були знищені, як це вскорі станеться. Щоб бути духово сильними, здоровими і живими до Божої орґанізації і її роботи, то ми мусимо шанувати, між іншими речами, значіння Спомину.
ЧАС І ПОРЯДОК ОБХОДЖЕННЯ
7. В котрий день місяця ми святкуємо Спомин? Чому?
7 Отже з належитою пошаною до Господньої вечері, ми розглянемо час і порядок для її обходження. Наслідуючи Ісуса щодо часу, коли Він установив Спомин, ми святкуємо його раз у рік на 14-го Нісана. Нісан це перший місяць на календарі для людей завіту Єгови згідно з Його приписом в 2 Мойсея 12:1—6. Це був пасхальний день, бо зараз по відсвяткованню жидівської пасхи, як Жид “під законом” Ісус впровадив Спомин для своїх одинацять вірних апостолів. Бог приказав, щоб пасху святкувати раз у рік, в день роковин першої пасхи, яку справили Жиди в Египті зараз перед виходом з “дому неволі”. У той пасхальний день Ісус помер на дереві тортур на горі Голгофі, та не тільки як велика пасха, “Агнець Божий”, але і наслідник Божого царства, яке оправдає Божу суверенність над усіма сотворіннями. Отже “сповіщайте смерть Господню, аж Він прийде”; через те ми властиво обходимо її в день її роковин, на 14 Нісана.
8. В якій порі дня треба його обходити? Коли цього року?
8 В який же час в той день її треба обходити? По заході сонця, або по 18 годині. Це стандартний час, тому що для старинних людей Єгови кожний новий день розпочинався в тому часі і продовжався через північ і на другий день але до заходу сонця. Отже Спомин муситься обходити в ночі на 14-го Нісана. Павло каже, що це сталося “тієї ночі, котрої був виданий”, що Ісус узяв символи Спомину і подав своїм апостолам. (1 Кор. 11:23, НС) Вже сама назва “Господня вечеря”, показує, що вона була святкована в ночі. Також цей факт, що Павло каже до Коринтян, нехай “кожне свою вечерю попереду попоїсть”, доказує, що ті з першого століття Христіяни святкували її в ночі, а не рано по сніданню або пополудню, по обіді. (1 Кор. 11:20, 21, НС) Тож згідно із цим властивий час на обходження вечері в 1951 р., є по заході сонця, або по 18 год. в п’ятницю, на 23 березня, бо в тому часі цього року починається 14-тий день Нісана.
9. Що опрісночний хліб представляє? Як 1 Коринтян 5:7—11 показує це?
9 Хліб який Ісус ламав був опрісночний, і такий єдиний хліб був дозволений в день пасхи, тому що цей без квасу хліб представляв безгрішність. Апостол, розбираючи справу чому члени Христового тіла повинні вздержуватися від гріха і не позволити скрайнім грішникам знаходитися в зборовім тілі, пише ось що до христіянів в Коринтії: “Очистьте старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви є вільні від квасу, бо пасха наша Христос, пожертвований за нас. Тим же святкуймо не в старому квасі, ані в квасі злоби та лукавства, але в опрісноках чистоти і правди. Писав я до вас в одному листі, щоб ви не мішалися з перелюбниками, . . . щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або п’яниця, або хижак; з такими і не їсти.”— 1 Кор. 5:7—11, НС.
10. Чому один хліб й спільну чашу уживають для одного збору?
10 Історія показує, що Ісус ужив тільки одного хліба; та це для обслуги тільки одинацять апостолів. Павлові слова в 1 Коринтян 10:16 (НС) “хліб, що переломлюємо,” підсуває думку, що там був один бохонець хліба для того збору, але він не означує величини збору або кілько членів брали участь у хлібі. Вино яке Ісус подавав було таке, яке можна було дістати для пасхи в Його часі, зуживши чотири а то і п’ять чаш для учасників пасхи. (Луки 22:17, 20) Отже, коли те число учасників могли поділитися одним бохонцем і з одної чаши, то це відповідно символізувало єдність і співучасть в таких самих привілеях.
11. Що історія показує відносно віддання хвали і прошення благословення над хлібом і вином?
11 Узявши хліб, Ісус “поблагословив”, згідно з словами Маттея 26:26 і Марка 14:22, або “віддав хвалу” по словам в Луки 22:19. Скільки часу павзою уплило між поданням хліба перше, а опісля вина, то жодна з історій не указує, але Марка 14:23—25 (НС) звучить: “І взявши чашу, віддавши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І Він сказав до них. Це значить моя “кров завіту”, яка проливається за многих. Направду кажу вам, Більше непитиму від плоду винограднього, аж до дня, коли питиму його новим у царстві Божому.” Слова в Маттея 26:27—29 погоджуються із цим, показують, що Ісус віддав окрему хвалу над чашою і опісля настала павза. Павло в 1 Коринтян 10:16 каже: “Чаша благословення, котру благословляємо,” що указує, що особливше і віддільне благословення було сказане над чашою, бо апостол не згадує тут про благословення над хлібом. Одначе, Ісус, подаючи кожний символ з окрема, Він пояснив значіння кожного, показуючи відмінні начерки їх.
12. Чому можна в додатку сказати дещо про символи підчас коли їх розносять присутнім?
12 Скільки більше Ісус говорив про це, чим тих кількох коротких речень в історії, коли Він подавав хліб і вино, то цього писателі не зазначили. При нашому новочасному обходженню свята звичай є, що збір і предсідник бувають дуже тихі в часі, коли символи подають і декотрі приймають їх. Деякі учасники, то навіть схиляють свої голови й моляться, неначе та молитва виповіджена над символом не бути вистарчальною. Та можливо Ісус говорив багато більше над кожним символом, коли його подавали і апостоли приймали, бож Він не виповів ніяких маґічних слів над кожним символом, щоб перемінити їх. Ті історії напевно не подають усього, що говорилося тієї ночі. У світлі цього, то нема правила яке б забороняло предсідникові зібрання сказати щось відповідне про кожний символ, коли його подають учасникам.
ПОРУЧЕННЯ
13. Яке було поступовання підчас святкування Спомину в Бетель домі у Брукліні минулого року?
13 Минувшого року Бетель родина у Брукліні мала привилей святкувати перший Спомин у Залі Царства в новому будинку Бетелю, вночі на 1 квітня, 1950 р. Голова тієї родини, президент Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур, був предсідником. Отворивши піснею й молитвою як звичайно, президент дав промову пояснивши Господню вечерю. Він читав з рукопися Перекладу Нового Світа Христіянсько-Грецьких Писань. Далі він розважав над значінням цього свята. Скінчивши промову, він покликав одного брата з останка виповісти хвалу над хлібом. Тоді, коли придверники подавали хліб, ставлячи перед кожним брати участь, якщо він уважав себе за достойного, то президент не дав запанувати урочистій тишині, але далі подавав відповідні завваги про значіння “хліба”. По цьому обслуженню, він покликав іншого брата з останка, попросити о благословенство на чашу вина. За тим і цей символ подавали, даючи всякому нагоду пити з неї; і знов, підчас обслуги, президент давав далі свої пояснення, щоб помогти всім оцінити більше значіння чаши і співучасть в неї. Ці додаткові завваги в часі подавання символів оціняли всі, включаючи й “інших овець”, які самі не брали участи, та приглядалися, як ті з останка Христового тіла брали. Це помогло звільнити цю церемонію з бувшої важкої атмосфери та похмурого настрою, що пригноблювало многих.
14. Отже що поручається всім унітам і зборам нашим?
14 Повище поступовання годиться з Писаннями, і ми поручаємо його всім унітам та зборам Божих посвячених людей. Предсідник може подати додаткові завваги в часі подавання хліба й знов після подавання вина. В такому разі нехай він буде розважний та доцільний в тім, що він говорить про кожний символ. Це оказія для духового збудування всіх присутніх, щоб заострити їх розуміння й вглибити їх оцінення всіх начерків Господньої вечері і їх привилею в тім же.
15. Чому інші вівці присутні можуть радіти хоч вони не беруть участи в символах Спомину?
15 Хоч “інші вівці” присутні не мають привилею їсти й пити ті символи Спомину, то всеж вони можуть радіти, що це не значить осуду для них. “Розбираючи правильно про Тіло”, вони радіють, що ця нова угода приходить до закінчення, і люди для ім’я Єгови є вибрані на землі, і що тепер вони мають привилей співтоваришувати з останком тих людей, себто, з останніми членами “тіла Христового”. Хоч вони не беруть участі у символах Спомину, вони можуть радіти, що Ісус Христос є “Агнець Божий, що бере гріхи світа на себе”. І, як колись обрізані чужинці домували між Ізраїльтянами в часі виходу і брали участь у Пасці агнця, так і тепер вони беруть участь з духовим останком позатипічного Агнця, віруючи в Христову кров і виконуючи Божу волю, по даному прикладу Ним. (Йоана 1:29; 2 Мойс. 12:48, 49) Хоч вони не п’ють Його крові, зате вони очистили і вибілили свої шати в крові Агнця (Одкр. 7:14) З останком вони виходять з цього світа, з яким вони сподіваються цілковитого визволення в Армаґеддоні, коли то цей світ буде поглинутий, як от колись Фараонові збройні сили були знищені в Червоному морі.
16. Які начерки інших зібрань не є заборонені після Господньої вечері, і чому ні?
16 Опісля, як символи Спомину подано і всі достойні взяли участь в них, Господня вечеря скінчилась. Заповідь положена на тих, що з Христового тіла, щоб вони робили спомин, була виконана. Отже те, що слідує на нашому зібранню, не є частю Господньої вечері. Тож це є згідне із звичайним поступованням при закінченню наших інших зібрань, робити служебні оголошення і розпорядки і заспівати пісню і розпустити зібрання з молитвою. Ісусова розмова й молитва з Його учениками, що є записані в Івана 14 до 17 голови, не були частю Господньої вечері, але вони наступили опісля. Те що Він сказав опісля до апостолів і предложив у молитві, було подиктоване пильною конечністю обставин і вигодою, що Він мав усіх разом на останній раз перед зрадою й смертю Його. Ця історія далі каже: “І заспівавши вони, вийшли на гору Оливну, “і таке співання псалмів було звичаєм в часі пасхальної пори. (Марка 14:26, НС) Отже відсвяткувавши Спомин, нам не заборонено справитись з іншими начерками наших зібрань зараз по Господній вечері.
17. Яке поновне змагання, є достойне Спомину, цього року поручається всім прибувшим на те свято?
17 Минувшого року в часі обходження Спомину, то по цілій землі зійшлось 511,203 осіб, з котрих тільки 22,723 брало участь. Маємо добру причину надіятися, що цього року більше ніж пів міліона пошанують це свято Спомину своєю присутністю. Бачучи, що ми наближилися до нашого цілковитого виходу з цього світа у новий світ, ми піддаємо думку, щоб всі активні вістники Царства помогли тим більш ніж пів міліона прибувшим на Спомин до активної служби в цім надходячім кінці тижня 23 березня, 1951 р. Цим ви поможете їм мати участь в остаточному свідоцтві нім довершений кінець цього старого світа візьме місце. Що за достойне змагання це було б перед Господньою вечерею цього року в часі Божої терпеливости до нас всіх ради нашого спасіння! — 2 Пет. 3:15, НС.